З іншого боку, вихід до фіналу Ліги чемпіонів - надзвичайно вагоме і знакове досягнення і для півзахисника, і для його нинішньої команди. Єдине чим може бути незадоволений Анатолій - кількістю хвилин, проведених на полі.

- Підіб‘ємо підсумки твого першого сезону у Бундеслізі: золото чемпіонату, кубок Німеччини, фінал Ліги чемпіонів, 32 зіграні матчі за сезон, із них 21 гра - в Бундеслізі. Чи задовольняє це твої амбіції?

- Ні, не задовольняє. І більшою мірою не через те, що в мене немає місця в основному складі. Головне інше: я не можу працювати на футбольному полі стільки часу, скільки фізично і психологічно здатен це робити. Що стосується завойованих титулів: наш вихід до фіналу - це велике досягнення. Вважаю проти Інтера ми мали достатньо хороші шанси, аби перемогти в Лізі чемпіонів. І тоді вже можна було думати про боротьбі за наступні трофеї - Суперкубок і все інше. Тому невеличке розчарування щодо того, що ми не виграли Лігу, у нас було. Сезон видався напруженим: більше половини сезону, ми не були на першому місці в турнірній таблиці національного чемпіонату, а були у ролі переслідувачів. І таки наздогнали й зуміли зберегти за собою позицію лідерів. Кубок виграли доволі впевнено, не залишивши супернику жодної зачіпки для сенсації. Як на мене, для одного сезону два трофеї - непогано.

- Тобто ти задоволений результатом, але не кількістю проведених на полі хвилин, що залежить від тренера. Відчуваєш, що ван Гааль не розраховує на тебе?

- Тренер бачить моє виконання і завжди відзначає мої здібності. Висловлюється позитивно на теоретичних заняттях і в тій же пресі, але разом з цим не дає зіграти всі 90 хвилин. Ситуація напружена, але я працюю в цій команді. У Німеччині - цікавий видовищний чемпіонат, хороша інфраструктура, віддані футболу вболівальники. У Баварії - гарний підбір виконавців,з якими у мене немає ніяких проблем, добре спілкуємося один з одним. Навіть тоді, коли роз‘їжджаємося по збірних, підтримуємо контакт через смс: жартуємо, підбадьорюючи один одного. Ось вчора надіслав смс Міро Клозе, котрий у грі проти збірної Тіролю забив п'ять голів. Цей матч Німеччина виграла 24:0.

- Як ти пожартував?

- Написав: "Якщо забив п'ять голів, ти вже в порядку" . Ми разом із ним порахували, що він забив 48 голів за збірну, в тому числі п'ять на Кубку світу-2006, де він став найкращим бомбардиром. Таким чином у фінальних турнірах чемпіонатів світу у нього стало десять голів, а у Роналдо - 15. Тобто, щоби повторити найкращий результат в історії, йому потрібно забити ще п'ять голів. От ми й жартували, що вже тепер він має на рахунку не 48, а 53 голи, що є гарною пристрілкою перед черговим чемпіонатом. Клозе також запитав хто забивав за нас. З Міро підтримую дружні відносини: він добре розмовляє польською мовою, яку мені розуміти не важко, адже вона близька до української. Дуже порядна людина, ми з ним постійно спілкуємося, разом їздимо на тренування.

- Можна сказати, що ви відразу знайшли з Клозе спільну мову?

- Не можна сказати, що відразу. Посприяла побутова ситуація: після півроку перебування в Німеччині, я вже не мав права використовувати водійських права, видані в Україні і потрібно було здавати на тамтешнє посвідчення водія, тому мої документи забрали. Так на тренування мені довелося їздити з Мірославом, оскільки ми живемо з ним на одній вулиці. Перед тренуванням він мене забирає, а після заняття разом повертаємося. З того часу так і близько й спілкуємося.

- З Олічем також у постійному контакті?

- Так, коли є час спілкуюся і з ним, і з його дружиною. А ще з Пран'їчем, Ламом, Алтинтопом, взагалі - з багатьма футболістами. Можемо посидіти, поговорити, в карти пограти, так навіть легше вивчити німецьку мову.

- Як за рік вивчив мову?

- Нормально. Можливо, граматично ще не все правильно кажу, але тоді запитую у футболістів: як правильно буде або як це слово сказати? За можливості намагаюся більше спілкуватися німецькою, аніж англійською.

- Але загалом більше англійською?

- Ні, просто там де щось не знаю німецькою, то вставляю англійські слова. А що стосується тренера, чи того, що гравці говорять, то розумію їх повністю, адже в школі німецьку мову вивчав.

- Повертаючись до сезону і виходу до виходу у фінал Ліги чемпіонів. Чи погоджуєшся з тим, що у вашому успіху значна доля фарту, зважаючи на ігри з  Фіорентиною  і  Манчестером?

- Звісно, що щастило. В поєдинках проти  Манчестера та Фіорентини  нам справді поталанило, але несправедливо було б не сказати, про те, що ми також важко працювали для досягнення такого результату. Думаю, багато команд, які перемагають, без футбольного щастя не обходяться. Схожа ситуація була з  Барселоною , яка минулоріч на фарті пройшла  Челсі , а потім виграла Лігу чемпіонів й ще здобула п'ять трофеїв. Тому фарт у футболі є одним із ключових та переломних моментів. Щодо нас, то в матчі з  Фіорентиною , у цьому, певно, ні у кого немає сумнівів, Клозе забив свій гол з офсайду. В поєдинку проти  Манчестера , програючи 0:3, ми зуміли здобути потрібний для нас результат і це також велика вдача.

- Удача заробляється роботою, а робота в німецьких командах проробляється велика. Це не тільки робота, але й дисципліна. Скажи, усі ті речі, які ти знав про німецький футбол до переїзду в Німеччину, виявилися такими ж і після твого потрапляння до  Баварії?

- Ще після чемпіонату світу-2006 залишилося яскраве враження, тому що побачив на власні очі міста, в яких грають команди , всі нові стадіони, відчув ставлення до футболу. Вдалий виступ нашої збірної лише підсилив це враження. Примітно, що не лише на Кубку світу, а й на матчах Бундесліги завжди заповнені трибуни, гарні поля й чудова організація.

- На твою думку, чому німецький чемпіонат один з найбільш видовищних в Європі?

- Якщо мова про інфраструктуру та ставлення до гри, то вважаю, що так. Що ж до рівня гри та швидкостей, то, зрозуміло, що є ще чемпіонати Іспанії та Англії, де виступають сильні клуби. Однак в іграх з найкращими представниками цих ліг ми грали в Лізі чемпіонів й показували пристойний футбол. Думаю, що в Німеччині також багато клубів, які досить непогано цього року зарекомендували себе в Європі.

- Тобто німецький чемпіонат не хотілося б залишати, бо він тобі подобається?

- Так, але мені не до вподоби ситуація, в якій я перебуваю, коли не можу грати на полі усі 90 хвилин. Однак, попри це все, найближчим часом я не думаю про те, щоби залишити  німецький чемпіонат.

- Прикро усвідомлювати, що ти в команді для заміни і виходиш лише за певних обставин у грі...

- Якщо проаналізувати, то тренер мене випускає лише в тих ситуаціях, коли команді важко.

- Це стосується твоєї позиції?

- Так. Тренер запропонував мені грати правим захисником, але я не хочу грати на цій позиції. У важкі моменти для команди, скажімо, в іграх проти  Ліона  чи  Манчестер Юнайтед, він випускає мене на дві чи три хвилини, добре розуміючи, що за цей час може статися. З тим же Манчестером, я виграв боротьбу головою в середині поля і скинув м'яч на Клозе, що завершилося голом. Тому тренер довіряє мені в такі моменти, коли команді важко. У групі Ліги чемпіонів, я зіграв всі матчі, в тому числі два з -  Бордо , зіграв і з  Ювентусом . Загалом награв свою кількість матчів, але хочеться грати від першої до останньої хвилини в кожному поєдинку. Як людина-максималіст, не погоджуюся з такою позицією тренера, а тому працюю на кожному тренуванні та матчі, щоби не в мене, а в тренера боліла голова, кому з гравців довірити місце в основному складі.

- Виходить парадокс: тренер випускає тебе, коли важко. Але ж можна не допускати складної ситуації, довіряючи місце в основі з першої хвилини. Можливо тоді буде не важче, а легше?

- Думаю, тут можна знайти багато усіляких причин, якщо захотіти їх знайти: чому таке ставлення, чому потрібно дивитися на національність гравців. Я цього не роблю. Працюю, щоби вибороти собі місце в основному складі. Далі хай тренер вирішує, кого ставити, а кого ні.

- Ван Боммель діє повільніше і в цьому компоненті гри є не кращим за тебе. Думаю, що так само вважає і німецька преса. Як вона реагує на те, що Ти багато часу проводиш на лавці?

- Важко сказати, що думає преса. Вони можуть нормально написати про мене після матчу з  Ліоном  чи  Ювентусом . Журналісти ставлять запитання тренеру, але він може це відразу відсікти, кажучи, що мій капітан повинен завжди грати, бо він - ключова фігура. Ван Гааль намагається уникати таких ситуацій.

- З ван Боммелем у тебе нормальні стосунки?

- Нормальні. Суто професійні. Не можу сказати, щоби було якесь там загострення. Працюємо - кожен з нас розуміє, в якій ситуації він перебуває і кожен працює на своєму клаптикові поля.

- Звичайно, саме тренер приймає рішення. Але він пояснює його, чи не вважає це за потрібне?

- Буває, що ми обговорюємо це, коли дії тренера мені видаються незрозумілими, я кажу йому відверто: ви приймаєте не те рішення. Але, що стосується основного складу, Ван Гааль не дуже багато пояснює, чому так стається, а не інакше. Він може похвалити, як після гри з Ліоном: Тимощук - молодець, врятував нашу команду, продемонстрував гарний футбол. А на наступну гру скаже, що не граю, бо Пран'їч буде грати. Цій людині нічого не доведеш, тим паче, якщо він - головний тренер. Але все одно, я не збираюсь здаватися.

- Життя стало би легше, якби ван Гааль пішов в іншу команду?

- Не знаю. Думаю, на даний момент це неможливо. Завойовано два трофеї, вийшли до фіналу Ліги чемпіонів. А тому, мабуть, керівництво клубу бачить потенціал тренера за рахунок таких результатів. Думаю, тренер буде плідно працювати з командою, доводити, що такий результат не випадковість.

- У фіналі Ліги чемпіонів  Баварії  не вистачило Тимощука. Ти згідний?

- Не можу відповісти на це запитання: такі висновки можуть зробити лише професіонали. До того ж після програшу можна багато чого казати, однак, прокручуючи в голові цей фінал, і знаючи, що  Інтер  повністю закривається в обороні, розумію, що не можна було дозволити їм грати на контратаках, а це якраз в них досить непогано вийшло. Інтеристи забили двічі, а могли додати й третій гол. Усе це їм вдалося саме за рахунок контратак, що відбуваються за підтримки гравців середини поля: Снайдер підключився, віддав на Міліто, який забив, а потім вже сам Міліто віддавав на Снайдера, який також підключався із середини поля. У скалід ж Баварії мав би вийти гравець, який не дав би розігнатися цим контратакам суперника, але тренер не вигадував ніякого велосипеда, а поставив склад, який грає завжди. Єдине, замість дискваліфікованого Рібері він поставив Алтінтопа.

- В свою чергу Інтер закрив Оліча, і не дав зіграти Роббену…

- Оліч залишався один проти двох захисників, які досить непогано грають проти форвардів такого типу. Івіца - гравець, який дуже багато працює і бореться на кожному клаптику футбольного поля, так само як і захисники  Інтера  - Лусіо і Самуель. Моуріньо побудував гру на контратаках, наситивши гравцями оборону. Ті ж самі гравці Ето‘о і Пандєв сідали на одну лінію із захисниками і одному Олічу було важко впоратися з такою масованою оборонною лінією. Потрібно було знаходити нестандартні ходи і за рахунок індивідуальних дій прориватися, але  Інтер  не давав цього робити. Те, що в Роббена були якісь спроби, думаю, далеко не ті моменти, з яких можна було щось витискати. Важливим міг стати момент, коли на початку другого тайму міг забити Мюллер, тоді гра пішла би зовсім інакше. А так  Інтер  не пропустив і забив другий м'яч. А вже після другого пропущеного, хоч ми і не здалися, було видно, що суперник не випустить перевагу зi своiх рук.

- У ключових моментах важливою була індивідуальна майстерність гравців. Наприклад, другий гол Міліто - після пасу від воріт Сезара, і обіграшу Міліто зі Снайдером в дотик. Можеш сказати, що індивідуальна майстерність футболістів стане вирішальною в ключових моментах?

- Воротар вибиває, Міліто бореться, хтось має підбирати цей м'яч, тим більше, що залишився один Снайдер. Хто з ним має грати? З єдиноборств  Інтер  і склав свою перемогу над  Барселоною   в півфіналі. У Моуріньо досить хороший підбір гравців, які знають в який футбол вони грають. Якщо від оборони, то всі грають від оборони. За тим же Снайдером треба було дивитися, коли він підбирав м'яч. Це - звичайна ігрова ситуація: воротар вибиває м'яч, виходить, що всі захисники мають грати компактно. А вийшло так, що Міліто боровся за м‘яч, а нікого із захисників на підборі не було. Ми самі винні в тому, що наробили таких помилок. Причину бачу у напруження, яке було помітне і в роздягальні, на футбольному полі. Думаю, саме через перенапругу, ми не змогли зіграти в той футбол, який мали продемонструвати в фіналі.

- Вчитель ван Гааль перш за все тактично програв учню Моуріньо?

- Можна і так сказати. Якщо взяти підхід до гри, то більш сконцентрованим до неї підійшов Моуріньо.

- Ван Гааль після гри був знервований?

- Ні. Він буває набагато емоційніший, аніж був після фіналу. Думаю, він був більше розчарований, особливих емоцій не виявляв.

- Ти уже зіграв і переміг у фіналі Кубка УЄФА, у матчі за Суперкубок. Фінал Ліги чемпіонів - це твоя перша велика програна подія. Відчуття не з найкращих?

- Звісно. Хочеться грати в фіналі й грати на футбольному полі, адже це справді феєрія. Тим паче Ліга чемпіонів - найважливіший футбольний турнір для клубної Європи. Досвіду всілякого вистачає, але такого, щоби провести фінал Ліги чемпіонів на лаві запасних - ще не було. Досі жодного фіналу такого рiвня, в якому я грав за свою команду, мій колектив не програвав. Тепер же сталося так як сталося.

- Ван Гаалю потрібно було зробити мінімум - випустити тебе на футбольне поле…

- Я був розчарований, що ми програли, незважаючи на те, що провів цей матч у запасі.

- Чи ти розділяєш думку про те, що Баварія має потенціал для зростання і наступного року знову претендуватиме на вихід до фіналу Ліги чемпіонів?

- Потенціал в команди великий. В основі є молоді гравці - вихованці з дубля, яким можливо бракувало досвіду. Але вони усі поїхали на Чемпіонат світу, з якого повернуться більш обізнаними і стійкими. Переконаний: якщо Мюллер, Бадштубер, Контенто будуть прогресувати, то це буде лише плюсом для команди. Ми намагаємося грати в агресивний, красивий та атакувальний футбол, не забуваючи при цьому про оборону. Тренер змушує нас грати компактно, більше рухатися, віддавати точні передачі і приносити результат. Думаю, що нашій команді і в наступному сезоні під силу показати такий же результат.

- Маєш тепер запрошення з інших клубів?

- Маю, і досить гарні пропозиції і від багатьох клубів. Їх не два і не три. Але серйозно всі ці пропозиції поки не розглядаю.

- Бо хочеш закріпитися в основі Баварії?

- Так.

- Ти професіонал і завжди казав, що наступного дня після невдачі слід думати про нову гру. Наступного дня після фіналу Ліги чемпіонів Тимощук приїхав до збірної України, відіграв спочатку матч проти Литви, потім проти Румунії. Збоку не здалося, що ти втомлений. Справді було не надто важко?

- Ні, нормально. Тим більше, що в нас в  Баварії  працює психолог, який каже, що все - від голови. Коли приїхав до збірної, голову цілком звільнив від попередніх емоцій. Приєднався до хлопців із задоволенням, тим більше, що новий склад, тренер. Звісно, хотілося зіграти при рідних вболівальниках, тож у Харкові отримав задоволення. Не можна сказати, що ми грали проти суперкоманди - Литва є Литва. Але продемонстрували хороший футбол - перемогли, і це вселяє надію, як в мене, так й в інших гравців. Атмосфера у збірній - завжди піднесена. Когось давно не бачив, знаєш, що тут є друзі. Поспілкуватися з ними в збірній - це завжди позитивні емоції.
 
- Але ще такого ніколи не було, щоби ти приїхав і зустрів стількох новачків. Від вас - старожилів, маю на увазі тебе й Шевченка, більшою мірою залежить як сприйматимуть нових гравців. Між вами немає якоїсь дистанції. Збоку складається враження, що все гармонійно...

- Зміна поколінь завжди має бути. Радий, що вже у такому молодому віці гравці потрапляють до національної команди. Але ще більше буде радіти, коли вони виправдають довіру, яку їм відводить головний тренер.

- Відчуваєте, що як люди з досвідом, маєте задавати тон у цій компанії?

- Звісно, ми маємо задавати тон. Маємо, як справжні чоловіки вести за собою команду. Я, Шевченко, Воронін роблять усе можливе, щоби молоді гравці, які приїжджають у збірну, відчували тут комфорт. Щоби ми були як одна команда і, щоби між нами не було ніякої відстані. Вони є суперниками в чемпіонатах, більшою мірою в українській лізі, але тут ми всі - одна команда. Всі разом відпочиваємо, можемо разом в теніс, більярд зiграти, жартуємо. Вважаю, що в нашій збірній здорова атмосфера.

- Як працюється з головним тренером?

- Цілком нормально. Вважаю, що досить добре підібраний тренерський штат. Це стосується головного тренера й усіх, хто йому допомагає. Після тренувань на зборі, можна сказати, що команда працює із задоволенням, немає якогось психологічного напруження. Гравці повністю віддаються тренувальному процесу, а відтак і грі.

- У Норвегії ти зіграв свій 95-й матч за збірну України, скоротивши відставання від Шевченка до одного матчу. Стати першим гравцем в історії вітчизняного футболу, котрий добереться до сотні - доволі почесно. Ви з Андрієм розмовляли про це, можливо уклали парі, хто буде першим?

- Нi, ми цього не торкалися i парi не укладали? Менi хочеться грати в кожному матчі, як у складі клубу, так i збірної, я із задоволенням приїжджаю у розташування національної команди i завжди прагну вiддавати всi свої сили в кожнiй грi.

- Чи не підначували ви один одного у зв‘язку із цим фактом: ти - Шеву, що він підпускає конкурента, він - тебе, що ти підбираєшся до нього за його відсутності?

- Нi, ми граємо в однiй командi, у нас спiльнi інтереси - добиватися позитивного результату, тому такого змагання немає.

- Переходячи до серйознішого: ігри проти Румунії і Норвегії більш яскраво, ніж проти Литви, відкрили у нашій грі проблеми захисту. Це тому що ми поки не навчилися швидко перелаштовуватися на гру в обороні при більш активній грі в атаці?

- Перш за все, варто зазначити, що в нас зараз нова команда, до якої долучено нових гравцiв, саме тому i був проведений збiр, щоби переглянути потенцiал кожного гравця, та надати йому шанс продемонструвати свої найкращі якостi. Пiд час збору ми зiграли три матчі, здобули три перемоги, при чому, в трьох непростих поєдинках з гiдними суперниками. Це був перший збiр команди в новому складi, за три гри ми пропустили лише два м‘ячі, забили вчетверо бiльше, тому чи варто акцентувати увагу на проблемах в захистi? В нас є потенцiал для підсилення гри, ми разом маємо працювати як над дiями в атацi, так i в захистi, причому, вимоги сучасного футболу такi, що в цьому мають брати участь всi гравцi. В процесi iгор та тренувань ми шукаємо свою гру та намагаємося налагодити взаємодiю i показувати футбол, який вимагає вiд нас тренер - атакувальний та агресивний.

- Зрозуміло, що у контрольних матчах головне - це гра, але результат теж має значення. Три перемоги поспіль на початку підготовки до Євро-2012 - підсилюють впевненість у своїх силах і згуртовують оновлену команду, чи не так?

- Перемога завжди краще, нiж iнший результат, адже вона, справді, додає позитивних емоцiй та впевненостi у грi команди. В нашiй грi є позитивнi та проблемнi моменти, але ми працюємо над посиленням своїх кращих сторiн та намагаємося виправити слабкi. Ще рано говорити про Євро, адже ми лише на початку шляху i попереду ще багато часу до старту цього турнiру. Всiм гравцям, що приїжджають до збірної, потрiбно максимально вiддаватися заради команди i через майбутнi iгри прогресувати, щоби досягнути необхiдного результату та демонструвати свою найкращу гру.

- І на завершення - не про футбол. У день відпочинку під Харковом ти вперше осідлав коня і це тобі сподобалося. Справді, хочеш зробити це своїм хобі і придбати коня?

- Так, менi сподобалося, але стосовно якогось придбання я не думав. Я отримав задоволення вiд вiдпочинку, просто поцiкавився з приводу того, якi розцiнки на коней, але про придбання не думав.

Материал, вышедший в свежем номере журнала Футбол, любезно предоставлен автором интервью Александром Глывинским