Хочу обговорити з вами старт наших команд у єврокубках, спираючись при цьому найголовніше, що є у професiйному спорті – на результат. Як говорили великі: "Гра забудеться, а результат залишиться".

Такого єврокубкового старту у наших команд, напевно, не було! Вісім матчів провели у єврокубкових турнірах цього сезону наші команди та не здобули жодної перемоги у ігровий час! Навіть у найчорніші для нашого клубного футболу роки – перші роки незалежності, коли українські клуби з тріском програвали командам зі Швейцарії та примудрялися вилітати навіть від ірландської команди (Карпати від Шелбурна – 1:0, 1:3) вони хоч когось та обігравали.

Цього ж сезону українські вболівальники поки що не побачили жодної перемоги. П'ять матчів наші команди завершили внічию, у тому числі чотири рази 0:0 (через що двiчi довелося пробивати пiсляматчевi 11-метровi), у трьох програли. У п'яти матчах із восьми наші команди не змогли забити у ворота суперників, а взагалi забили лише шість голiв, чотири з яких гравцi Полiсся. Смуток...

Можна скільки завгодно нарікати на жеребкування, яке й справді було немилосердним до всіх трьох наших команд, раз-по-раз вибираючи їм у суперники найсильніші або одні з найсильніших команд з числа можливих варiантiв. Подивіться на тих, хто міг потрапити і хто потрапив у результаті. Усі п'ять разів, з урахуванням Карабаха, дуже хотілося б мати шанс витягнути іншу кульку з папірцем. Крім того, зверніть увагу, що у всіх п'яти випадках наші команди другий, тобто вирішальний матч проводили на полях суперників!

Але знов-таки, хто винен нашим командам, що навіть у Лізі конференцій вони перестали потрапляти у посів? Чортова війна – ясна річ, але як же хочеться, щоб незважаючи на неї, футболісти радували, а не збільшували біль. Як, наприклад, наші волейболісти, які потрапили до вісімки найкращих збірних світу...

У футболі ж Україна вже втратила дві команди, а третя опустилася в турнір менш сильний та престижний... Дивилися при цьому гідно? Безперечно, але користі з погляду результату на виході ніякого. Дякую, що хоч динамівці румунський бар'єр подолали. Але теж: маючи величезну перевагу, обстукавши всі стійки, створивши безліч моментів за 210 ігрових хвилин так і не змогли забити.

А візьмемо Полісся. Тут уже інша крайність. Блискуча гра у першому матчі. Мали перемагати данців і перемагати не з мінімальним рахунком. На мій смак 3:1 було б саме воно. У підсумку 3:3 із голами, пропущеними на рівному місці.

Другий матч у Данії. 70% ігрового часу Полісся володіє м'ячем, рахунок ударів 26:5 на користь української команди, по суті, весь другий тайм грають у більшості. І знову, по-перше, гол, пропущений на рівному місці, із пенальті. По-друге… знову ж таки звернуся до xG. На 26 ударів цей показник лише 1,48. Тобто середня "вартість" одного удару лише 0,057. Це дуже низький показник. Для порівняння у данців на п'ять ударів 1,86. Та навіть якщо забрати пенальті, коефіцієнт все одно буде високим, приблизно 0,27. Тобто кожен удар суперника був у п'ять разів небезпечніший за удар Полісся! Уп'ятеро! Погодьтеся, з огляду на це не варто дивуватися, що Копенгаген виграв вдома.

Єврокубковому дебютанту ЛНЗ, як мені здається, саме єврокубкового досвіду – того самого, що має Гент – і не вистачило. Більшість ігрового часу, за винятком хіба що кінцівки другого овертайму, наш дебютант виглядав на рівних. Не забив, хоча й моменти були, але й не пропустив, програвши лише в умінні пробивати/відбивати післяматчеві 11-метрові.

Київське Динамо, біль мій... Два абсолютно різні протистояння. З одного боку, у матчах з Університатею динамівці показали дуже слабку реалізацію, так і не забивши, незважаючи на значну перевагу та велику кількість гострих моментів. З іншого боку, проти ПАОКа були грубі помилки і в обороні, і при виході з пресингу, що давно вже є величезною проблемою для нашої команди.

Матч-відповідь з ПАОКом – однакова кількість ударів по воротах, приблизно однаковий xG, але чомусь ПАОК забив двічі, а Динамо – жодного разу. Натомість знову були влучення в каркас.

Представляючи ПАОК, я писав, що динамівці ніколи не вилітали від грецьких клубів. Все трапляється вперше, але цей виліт, на мій погляд, показав не те, що грецькі команди стали сильнішими (я не вважаю, що цей ПАОК сильніший за Олімпіакос або АЕК, яких кияни нещодавно проходили в плейоф Ліги Європи). Більшою мірою він показав проблеми самого Динамо і вирішувати їх потрібно дуже оперативно, адже вже наступного четверга перша гра з Карабахом, який, нагадаємо, не далі як минулого сезону успішно грав у Лізі чемпіонів і пройшов не лише кваліфікацію, а й основну стадію, вийшовши до 1/16 фіналу цього турніру.