Зоря не витримала тиск Славії в першому матчі

На межі від унікальності перебувають випадки, коли певній команді в кваліфікації до єврокубкового турніру вдається подолати представника іншої країни, а вже в наступному раунді зустрітись із колективом, який за підсумками попереднього сезону національної першості посів сходинку нижче за попередників. Досвідчений чеський тренер Їндржих Трпишовський, який наразі працює на чолі празької Славії на своєму футбольному шляху бачив усяке, проте навіть його така ситуація певним чином спантеличила.

Так вийшло, що в третьому раунді кваліфікації Ліги Європи УЄФА дніпровський Дніпро-1 лише продовжив свій поступовий від’ємний рух за рангом відборів до міжнародних змагань, поступившись саме "червоній зірці". Шкода, бо це була ледь не унікальна нагода побачити в битві за місце в основному раунді двох українських клубів, і при цьому за будь-якого сценарію обидва вони б отримали право виступати в єврокубковій осені. Проте знову Еден Арена, але навпроти господарів цього разу була вже луганська Зоря.

Команда Трпишовського спробувала використати той самий сценарій, що й проти колективу тоді ще Олександра Кучера від самого початку протистояння. Проте мужики, вочевидь, добре виконали домашнє завдання та жодним чином не розгубились, коли Славія на хвилі підтримки домашніх трибун намагались одразу відзначитись гольовою дією.

І хоча моментів у "червоно-білих" для цього було вдосталь за ходом першої половини гри, проте Зоря зуміла втримати власні ворота без пропущених голів. Принаймні з гри та в рамках правил, бо був цікавий момент на 26 хвилині, коли Масопуст завершив із другого поверху у воротарському скидання головою від Зафейріса, однак партнер зіграв на нього за допомоги руки, що за умов наявності VAR жодним чином не могло залишитись поза увагою.

Команда Ненада Лалатовича ходила до чужих воріт дуже рідко, бо це було водночас і дуже ризиковано, а з іншого боку, що можна зробити малими групами гравців проти доволі рухливого блоку? Швидкості та чіпкості одного лишень Герреро помітно не вистачало для того, аби отримати хоч якусь перевагу в мікромоментах. Але при цьому Зоря все одно нерідко отримувала передачі собі за спину, тож варто було дякувати Турбаєвському за виграні ним дуелі проти Шранца, а також Джордану за те, що на завершення першої пів години ігрового часу таки врятував ворота від подвійного удару зблизька від суперників.

У другій половині гри вболівальники Славії нікуди з трибун не поділись, футболісти команди Трпишовського також залишились на місті, тоді як у Зорі вийшов шукати своє щастя біля чужих воріт Мічін. Усе це наштовхувало на думки про те, що ми навряд чи побачимо разючі зміни в протистоянні. І так воно й вийшло в підсумку. Вартувало десь запізнитись захисту луганців, як вони миттєво отримували передачі за спини, а голкіпер Турбаєвський — головний біль.

І допоки нам щастило, а воротар команди Лалатовича майстерно виконував свої обов’язки, то навіть існував певний азарт від цього протистояння. Але під шаленим тиском протриматись усю гру на старті сезону не вдається навіть іменитим колективам. Оборона Зорі луснула як горіх під пресом на 81 хвилині, коли подачу кутового з правого флангу на межі воротарського завершив Тіджані. Цього разу все було в межах правил.

Лише після цього Славія взяла певний час на перепочинок, а ми були змушені хапатись за голову від втрати відмінної нагоди забити Мічіним, який зі входу до лівого флангу штрафного поцілив повз дальню стійку. Це давало певні сподівання на другу гру, але майже нічого від них не залишилось за кілька миттєвостей, коли захист Зорі вчергове не дограв момент до кінця й із лицьової на лівому фланзі штрафного Огунгбаї асистуавав на порожні ворота Масопусту.