Манчестер Юнайтед офіційно оголосив про звільнення Рубена Аморіма. Розповідаємо, що передувало цьому рішенню.

Коли Рубен Аморім зайшов до пресконференц-зали на базі в Каррінгтоні, щоб анонсувати виїзд на Елланд Роуд, навіть його звичне привітання — "Привіт, хлопці" — прозвучало без енергії.

Зазвичай, навіть після невдалих матчів, у нього знаходилися усмішка, жарт або хоча б спроба зняти напругу самоіронією. Нічия 1:1 з Вулвергемптоном минулого тижня стала одним із найгірших вечорів у період його роботи в клубі, проте все одно дивувало, що у п’ятницю вдень від Аморіма не було й натяку на легкість.

Він виглядав виснаженим і пригніченим. Увійшовши з опущеною головою, Аморім відповідав коротко — особливо тоді, коли відмовився пояснювати свої недавні слова про те, що він починає розуміти: ідеальну схему 3-4-3 реалізувати не вдасться.

"Починати розуміти" — не те саме, що добровільно приймати. Тут напрошувалося пояснення, але Аморім на нього не пішов.

Коли пролунало припущення, що або Манчестер Юнайтед більше не має бюджету для підписань під цю модель, або ж розмова зі спортивним директором Джейсоном Вілкоксом змінила ситуацію, тренер обмежився іронічною відповіддю, назвавши співрозмовника "дуже розумним".

До цієї теми неминуче повернулися б після недільного матчу — незалежно від результату. І було цілком імовірно, що цього разу Аморім дав би більше пояснень.

Він міг би знову зіграти в обороні, як це зробив у п’ятницю. Але саме його стриманість тоді й насторожила. Обережність — не в стилі Аморіма. Він любить говорити, іноді навіть занадто.

Після короткого зауваження щодо вибіркової інформації, яку поширювали після його попередніх слів, значно емоційніший і роздратований Аморім жорстко заявив: "Я прийшов сюди бути менеджером Манчестер Юнайтед, а не просто тренером Манчестер Юнайтед. Це принципово".

Цю фразу він повторив кілька разів — було очевидно, що до такого запитання він готувався і саме цей меседж хотів донести.

Далі пролунали імена Томаса Тухеля, Антоніо Конте та Жозе Моурінью — менеджерів з беззаперечним авторитетом і впливом. Він, як і вони, вважає себе саме менеджером, а не тренером. "Так буде протягом 18 місяців або до того моменту, коли рада директорів вирішить щось змінити", — додав Аморім.

Ці 18 місяців — не випадкові: контракт Аморіма спливає наприкінці сезону-2026/27, при цьому Манчестер Юнайтед має опцію продовження ще на рік. Однак фактично він одразу відкинув можливість залишитися довше.

"Моя роль завершиться за 18 місяців, — сказав Аморім. — А далі всі підуть своїм шляхом".

Згадали і критику з боку Гарі Невілла щодо гри команди. А наприкінці, знову наголосивши, що він менеджер, а не тренер, Аморім фактично звернувся до скаутського відділу та до Джейсона Вілкокса з порадою "робити свою роботу". Після чого знову повторив: через 18 місяців "рухаємося далі".

Кожен із цих різких сигналів варто розібрати окремо.

По-перше, формально Аморім не є менеджером Манчестер Юнайтед. Його посада — головний тренер. Він став першим в історії клубу, хто отримав саме такий титул, який передбачає більшу відповідальність за роботу на полі, але не за трансферну політику.

Раніше Аморім неодноразово відсилав питання щодо трансферів до Вілкокса, одного разу прямо зазначивши, що "відповідає лише за результат на полі". Ще трохи понад тиждень тому, після перемоги над Ньюкаслом у Boxing Day, він говорив про важливість спільного підходу до комплектації складу та про наявність "точок дотику".

Втім, навіть тоді Аморім підкреслював: його ідеї часом не збігаються з баченням Вілкокса та інших представників керівництва клубу.

"Не потрібно підлаштовувати все виключно під менеджера, адже менеджер може змінитися — і тоді доведеться міняти все, — визнав він. — Але водночас важливо, щоб менеджер розумів ігрову модель".

Згадка про 18 місяців — не перший випадок, коли Аморім натякає на можливий відхід. Можливо, це вперше він публічно демонструє готовність відпрацювати контракт до кінця. Однак небажання залишатися довше, ніж необхідно, виглядає як ознака зіпсованих, а можливо й безповоротно зруйнованих стосунків усередині клубу.

Згадка про Невілла пролунала після того, як експерт Sky Sports назвав виступ Манчестер Юнайтед проти Вулверхемптона "найгіршим із найгірших" і поставив під сумнів повернення до схеми 3-4-3, яке, за його словами, призвело до катастрофічних результатів.

Як і багато тренерів, Аморім запевняє, що не читає і не слухає оцінок гри своєї команди. Втім, сама згадка Невілла дала зрозуміти: хтось у клубі ці думки сприймає — і, можливо, надто болісно реагує на критику.

Чи йдеться про Вілкокса? Саме звернення Аморіма — радше наказ — до спортивного директора з вимогою "робити свою роботу" стало найгострішим моментом. Вони спілкуються щодня, раніше не раз обговорювали ігрову модель, а Вілкокс, як відомо, є прихильником схеми 4-3-3, яка принесла успіх Манчестер Сіті — його колишньому клубу.

Чи може бути стабільною позиція менеджера, який публічно так різко висловлюється щодо своїх керівників?Тим паче, що за спиною Аморіма немає серії переконливих перемог або бездоганних виступів, на які можна було б спертися. До того ж у неділю була гра. Нічия 1:1 на Елланд Роуд залишила Юнайтед на шостому місці — команда все ще поступається в боротьбі за зону Ліги чемпіонів.

До того ж, у команди лише одна перемога у п’яти матчах. А на тлі завершення сприятливого календарного відрізка команда Аморіма має лише чотири очки переваги над Кристал Пелес, який іде чотирнадцятим. З початку листопада Манчестер Юнайтед не зміг обіграти п’ять із шести команд із нижньої частини таблиці. У середу ввечері на Турф Мур ця серія може стати повною.

Коли головний тренер чи менеджер — із показником 24 перемоги у 63 матчах фактично озвучує позицію "підтримайте мене або звільняйте", багато керівників сприймуть це не як ультиматум, а як запрошення. Це була безумовно ескалація і вкрай ризикований крок з боку Аморіма. Керівництво Юнайтед не втрималось.

Використані матеріали The Athletic