"Для Сенне немає стелі — його можливості безмежні", — починає Амаду Онана, півзахисник Астон Вілли і один із лідерів оновленої збірної Бельгії.

Ми говорили у підтрибунних приміщеннях стадіону Mercedes-Benz в Атланті, де бельгійці у товариському матчі нагадали про свої амбіції перед чемпіонатом світу, розгромивши США 5:2.

Хоча сам Онана теж відзначився голом, окремо він виділив саме Сенне Ламменса — голкіпера Манчестер Юнайтед, чия кар’єра за останній рік стрімко пішла вгору.

І це при тому, що нинішній сезон — лише другий у його кар’єрі як основного воротаря. Попередній він провів у складі Антверпена, де домашні матчі проходять на затишному стадіоні на 21 тисячу глядачів.

Коли Юнайтед підписав Ламменса в останній день трансферного вікна за 18,2 млн фунтів, обравши його замість воротаря збірної Аргентини Еміліано Мартінеса (чемпіона світу-2022), багато хто сумнівався: чи вистачить новачку класу і характеру для однієї з найскладніших позицій у світовому футболі?

Щоб зрозуміти рівень тиску, достатньо одного факту: за кілька місяців його Instagram виріс із 10 тисяч підписників до 1,2 мільйона.

Минуло менше року — і всі ці запитання фактично зникли. Ламменс уже зараз виглядає як один із найвдаліших трансферів Юнайтед за останні роки — рівня угоди з Бруну Фернандешем. І у свої 23 роки він цілком може стати довгостроковим рішенням для "червоних дияволів".

В Атланті Ламменс провів лише другий матч за національну команду. Перший — перемога 7:0 над Ліхтенштейном у відборі до чемпіонату світу. Проти США він видав прекрасний перформанс і декілька видовищних сейвів. Один з них — розкинувшись у стрибку, немов морська зірка, він упритул відбив удар Вестона Маккенні, витягнувши м’яч буквально кінчиками пальців.

Після матчу в розмові з The Athletic Ламменс зізнався, що зробив великий крок уперед у збірній. Він з повагою говорив про основного воротаря Бельгії — Тібо Куртуа, який пропустив гру через травму, — але водночас чітко дав зрозуміти: тепер він готовий бути не просто запасним, а надійною альтернативою.

"Я бачив Тібо Куртуа — він був разом із командою. Ми з ним трохи схожі за характером: нам не потрібні постійна похвала чи зайве підбадьорення. Але, думаю, він у мене теж вірить", — каже Ламменс. "Якщо чесно, він досі найкращий воротар у світі. І він повернеться на цей рівень. Я ж сьогодні просто хотів бути корисним для команди. І, можливо, довів, що коли знадоблюся — на мене можна розраховувати".

Матч проти США — однієї з трьох країн-господарів майбутнього чемпіонату світу — приніс неочікувану проблему. Форми команд виявилися надто схожими: новий домашній комплект американців практично зливався з нещодавно представленою виїзною формою бельгійців. І запасного варіанту під рукою не було.

"Скажу чесно — на початку було непросто через однакові кольори", — пояснює він. "У перерві я запитав у персоналу, але це було не їхнє рішення. Обидві збірні хотіли грати в нових комплектах. З трибун це, мабуть, виглядало не дуже. Та й на полі було не надто зручно. Сподіваюся, надалі таких ситуацій уникатимуть".

Отже Ламменс спокійно пройшов ще один момент серйозної перевірки — без помилок. З огляду на те, що Куртуа у травні виповниться 34, а Ламменс більш ніж на десять років молодший, саме він виглядає логічним наступником у воротах збірної Бельгії.

При цьому сам воротар готується до матчів без зайвого шуму. Батьки та дівчина дивилися гру з дому, обмежившись короткими словами підтримки перед стартом.

"Вони знають, що мені не потрібно багато говорити. Вони мені довіряють. І мені це підходить — коли перед грою тебе зайвий раз не чіпають", — каже він.

Говорячи про свій розвиток у Манчестер Юнайтед, Ламменс окремо відзначає вплив Майкла Карріка, який очолив команду після відставки Рубена Аморіма у січні.

З того моменту Юнайтед виграв сім матчів, двічі зіграв унічию і програв лише раз. І, за словами воротаря, одна з ключових причин — підхід тренера.

"Найголовніше — з першого дня він зробив усе максимально зрозумілим і доніс простий, прямий меседж. Без зайвої складності. Він не ускладнював гру і не перевантажував нас вимогами".

"Іноді тренери занадто ускладнюють свої ідеї — тоді частина гравців просто не розуміє у цей план, і команді складно діяти як єдине ціле. А тут із першого матчу було чітко зрозуміло, чого він хоче. Він не вимагав нічого надскладного, але при цьому дав кожному можливість максимально проявити свої сильні сторони.

В обороні головне — не пропускати, а попереду в нас є футболісти, які можуть вирішити епізод. Схоже, саме це працює найкраще".

Ламменс підкреслює: з Майклом Карріком Манчестер Юнайтед рідко пропускає першим і майже не провалює старт матчів. Єдиний випадок, коли суперник забив у перші 20 хвилин, — домашня перемога 2:1 над Крістал Пелас 1 березня. За словами воротаря, саме ця стабільність стала фундаментом для впевненості.

Окремо він відзначає і баланс у захисті: перехід від схеми з п’ятьма оборонцями та постійною ротацією до більш стабільної четвірки значно спростив гру.

"Ми практично не пропускаємо на початку матчів, а це, мабуть, одна з ключових речей у Прем'єр-лізі. Майкл дав нам впевненість і стабільність ззаду.

На старті сезону було багато травм: одні захисники випадали, інші тільки заходили в склад — було важко зловити ритм. Зараз усе виглядає значно краще. Наприклад, коли переді мною грає Гаррі Магвайр — це справжня машина, з ним завжди спокійніше".

Коли бельгієць тільки перейшов у клуб, він конкурував за місце в основі з Алтаєм Байиндиром. Але поки турецький воротар не переконував, Ламменс отримав свій шанс — дебютував у матчі проти Сандерленда на початку жовтня.

Уболівальники Юнайтед були втомлені від нестабільності на воротарській позиції після Байиндира та Андре Онана й тоді ледь не аплодували стоячи — навіть за звичайне, але впевнене взяття м’яча в руки. Зараз він — беззаперечний номер один. Але жодних гарантій при переході йому не давали.

"Нічого конкретного не було — ні термінів, ні обіцянок. Мені просто сказали: якщо віриш у себе, отримаєш шанс. Якщо покажеш свій рівень на тренуваннях — тренер тебе поставить. Я і сам бачив для себе цей шлях: рано чи пізно шанс з’явиться — головне бути готовим його використати".

В останні дні літнього трансферного вікна ще не було впевненості, що він взагалі опиниться в Манчестері — ходили розмови й про інтерес з боку Астон Вілли, особливо на випадок можливого відходу їхнього основного воротаря.

"Було багато розмов. Але для мене варіант був один — Юнайтед. Це було чітке рішення. Я просто вірив у себе і знав, що шанс з'явиться — і все залежатиме від мене.

Здається, я зміг ним скористатися. Перехід у Юнайтед — великий крок, але я з самого початку був упевнений, що це правильне рішення на дистанції. Усе склалося дуже швидко і дуже добре. Перехід пройшов максимально гладко — мені навіть нічого поганого сказати".

Для воротарів Прем'єр-ліги цей сезон загалом видався непростим — багато силової боротьби, багато тиску, і особливо це відчутно через зростаючу роль стандартів, які дедалі частіше стають вирішальним фактором у матчах.

Виїзні перемоги над Арсеналом і Евертоном стали справжнім тестом для оборони Юнайтед: у сумі команда відбилась після 19 кутових. При зрості 193 см Ламменс і так виглядає переконливо, але саме в матчі з Евертоном йому довелося витримати максимальний тиск. Пізніше партнер по команді Коббі Мейну навіть порівняв боротьбу на стандартах із WWE Royal Rumble.

[Читайте також] Як Сенне Ламменс стає найкращим літнім придбанням Манчестер Юнайтед та новим Едвіном ван дер Саром

Ховатися було нікуди — Ламменс ішов на кожен м’яч впевнено і без вагань. Після гри тренер Евертона Девід Моєс визнав, що їхній план полягав у тому, щоб "воротар не зіграє так добре", але в підсумку назвав його виступ "чорт забирай, блискучим".

"Цього сезону суперники все частіше на стандартах блокують, тиснуть на воротаря, намагаються максимально ускладнити життя", — каже Ламменс. "Це непросто, але, думаю, я справляюся. Іноді, коли перед тобою стільки гравців, це трохи лякає. Але я довіряю партнерам — вони допомагають зайняти правильну позицію і відтіснити суперників. Я просто концентруюся на м’ячі й намагаюся прийняти правильне рішення".

Поза полем він підходить до розвитку так само системно: читає книги й дивиться документалки про великих спортсменів. Серед головних натхненників — легенда НБА Кобі Браянт. У подкасті Бену Фостеру він розповідав, що багато взяв із його "mamba mentality" — уміння переживати невдачі й залишатися максимально холоднокровним, "вбивцею на полі".

Після тренувань Ламменс іноді перемикається — грає в гольф або падел, щоб відволіктися від футболу, і слухає музику

Його гра у воротах не завжди виглядає яскраво з точки зору хайлайтів, але цифри говорять самі за себе.

Найпоказовіше — він лідирує серед воротарів Прем'єр-ліги за показником відвернених очікуваних голів (xGP) — у середньому 0,21 за матч.

Загальний відсоток сейвів — близько 64%, що трохи нижче, ніж у Давіда Раї, Джанлуїджи Доннарумми, Робіна Руфса, Джордана Пікфорда та Еміліано Мартінеса (у всіх — 69% і вище). Окремо виділяється його гра в моментах з дальніми ударами: 87,5% сейвів — проти 70,83% у Доннарумми і 69,23% у Раї.

Але, мабуть, найважливіше — це не цифри, а відчуття. Той самий "eye test": уболівальники Юнайтед знову спокійні за позицію воротаря. І такого не було вже давно.

Колишній захисник клубу, а нині експерт Гарі Невілл навіть порівняв холоднокровність Ламменса зі своїм екс-партнером Едвіном ван дер Саром. Сам нідерландець теж відзначив його стиль — мовляв, він "робить ті сейви, які потрібні, а не шукає ефектних, але зайвих".

Поза полем у збірній Бельгії його теж цінують.

"Дуже простий і приємний хлопець. Без зайвого пафосу", — кажуть у федерації.

А Амаду Онана підсумовує: "У нього є всі якості, щоб стати одним із найкращих воротарів майбутнього. Його чекає велика кар'єра. Далі все залежить тільки від нього".

"Його головна риса — це спокій", — каже Амаду Онана. "Він буквально заряджає впевненістю. Коли бачиш, як він працює з м’ячем — наскільки спокійний, зібраний, холоднокровний — це передається всім: і захисту, і півзахисту, і команді загалом.

Я дуже радий, що він у нас є. Я, звісно, стежив за його матчами в Манчестер Юнайтед — він виглядає просто чудово. Особливо якщо згадати, скільки було сумнівів, коли він тільки прийшов".

The Athletic