“Кожного разу, коли ми програємо — бум, Боже мій, й це несеться з усіх боків”, — жартома сказав Гвардіола.

А іноді, як виявляється, навіть нічия викликає схожу реакцію.

Після поразки 0:3 від Реала головний тренер Манчестер Сіті отримав чимало запитань щодо свого стартового складу. 

На п’ятничній пресконференції Гвардіола відповідав на одне з таких питань майже чотири з половиною хвилини. Його запитали, чи бачить він сенс пояснювати журналістам свої кадрові рішення. У відповідь тренер доволі різко натякнув, що особливого сенсу в цьому немає. Втім, водночас він трохи привідкрив логіку своїх дій у матчі на Сантьяго Бернабеу.

Гвардіола зізнався: він хотів здивувати мадридську публіку — показати щось особливе, яскравий, сміливий атакувальний футбол.

“Нам потрібна була гра на Бернабеу… не просто зіграти, а зробити так, щоб Бернабеу відчув: ми тут”, — сказав він. “І перші 20 хвилин саме такими й були. Я хотів саме такого футболу. Якби я обрав інший тип гравців — у нас не було б цієї загрози”.

Сам Гвардіола прекрасно розумів: будь-яке пояснення його вибору виглядатиме як спроба виправдатися. Але у його словах відчувалася щирість — і в тому, що він хотів побачити на полі, і в переконанні, що це був правильний підхід.

Саме тому його слова в суботу ввечері прозвучали дещо несподівано. Після нічиєї 1:1 з Вест Гемом тренер визнав: цього разу він справді помилився. Зокрема — не поставив Раяна Шеркі на позицію плеймейкера, віддавши перевагу Антуану Семеньйо.

Аналізуючи гру Сіті в східному Лондоні, Гвардіола говорив так, ніби вже змирився з думкою: чемпіонство Прем’єр-ліги цього сезону команді не світить.

Він кілька разів повторив, що команда продовжить боротися. Але коли мова зайшла про проблеми з реалізацією моментів, тренер говорив про це вже в минулому часі.

Гвардіола також визнав: у матчі з Вест Гемом команді бракувало “іскри”. Останній пас не доходив до адресата, а в завершальній третині поля Сіті бракувало креативу.

Особливо важко команда виглядала у першому таймі — і насамперед у стартові 15 хвилин. Саме тоді Семеньйо, який найкраще проявляє себе на фланзі, постійно отримував м’яч у небезпечних центральних зонах — між обороною та півзахистом Вест Хема.

Та занадто часто його підводив перший дотик. Перспективні атаки просто розчинялися.

З боку здавалося очевидним: Шеркі у цій ролі виглядав би значно логічніше. Тим більше що француз не виходив у старті в Мадриді й мав бути свіжішим.

Цього сезону Шеркі не раз оживляв атакувальну гру Сіті. У всіх турнірах він уже забив дев’ять м’ячів, а у Прем’єр-лізі віддав вісім результативних передач — більше лише у Бруну Фернандеша (16).

З огляду на спад форми Філа Фодена та Тіджані Рейндерса, саме Шеркі виглядає очевидним кандидатом на роль креативного мозкового центру за спинами двох нападників. Проте з початку січня він виходив у старті лише у чотирьох з останніх десяти матчів чемпіонату.

“Так, ви маєте рацію. Абсолютно”, — визнав Гвардіола, коли йому зауважили, що Раян Шеркі виглядав би кращим варіантом у цій ролі, ніж Антуан Семеньйо. “Для цієї позиції — без сумніву. Кращого гравця за нього просто немає”.

Коли ж тренера запитали, чому тоді Шеркі не вийшов у старті, тон відповіді різко змінився — зовсім не так, як у попередніх питаннях про його тактичні рішення.

“Поганий вибір складу. Тепер можете критикувати мене скільки завгодно — за цей вибір я справді заслужив”.

Втім, як це часто буває з Гвардіолою, на простому визнанні він не зупинився й детально пояснив свою логіку. Головна проблема, за його словами, — баланс команди. Надмірна кількість атакувальних гравців інколи руйнує ігрову рівновагу, і на початку сезону Сіті вже стикався з подібною проблемою.

“Іноді все впирається у баланс”, — сказав він. “На старті сезону ми зрозуміли: коли на полі одночасно грають Ерлінг (Голанд) і, скажімо, Джеремі (Доку) або Шеркі, команді бракує тієї стабільності, яка необхідна у Прем’єр-лізі”.

Гвардіола наголосив, що команда все ще перебуває у процесі формування.

“Це колектив, який росте, але робота ще не завершена. Але не подумайте, що мені не подобається грати з Раяном. Особливо коли він виходить з лави запасних — його вплив на гру просто неймовірний”.

Водночас тренер визнав, що інколи Шеркі бракує швидкості для певних ігрових сценаріїв.

“Команда виглядає стабільнішою, коли на флангах грають Семеньйо і Ніко О’Райлі. Вони зміщуються в центр, вриваються у штрафний майданчик — і роблять це справді добре. Я все ще шукаю оптимальну формулу, яка дасть нам стабільність і послідовність у грі”.

Цікаво, що після матчу з Вест Гемом Гвардіола виглядав набагато легшим у спілкуванні, ніж напередодні. Таке з ним трапляється: після невдалих результатів він іноді переходить у режим блискучого оповідача і буквально зачаровує аудиторію.

Цього разу він пожартував із головою суддівського корпусу Говардом Веббом, мовляв, знову “візьметься за арбітрів”, щоб отримати ще одну дискваліфікацію і подивитися матч з трибун — там, каже, огляд кращий. А ще дозволив собі жарт щодо Голанда, коли наприкінці гри норвежець налякав усіх можливим ушкодженням паху.

Втім, за всіма жартами прозвучало й рідкісне для Гвардіоли зізнання: попри те що команда перебудовується через велику кількість нових гравців, йому самому часом непросто знайти ідеальну формулу складу.

Саме в цьому і є особливість його пресконференцій. Незалежно від настрою, Гвардіола майже завжди дає унікальний погляд на те, що відбувається всередині команди. І рішення, які з боку здаються дивними або навіть нелогічними, раптом отримують зрозуміле пояснення.

Та все ж певна суперечність у його словах залишається. Гвардіола постійно говорить про необхідність стабільності й балансу — і це цілком природно, адже контроль гри лежить у самому серці його футбольної філософії. І навіть якщо рішення залишити Шеркі в запасі виглядало сумнівним, у ньому принаймні була своя логіка.

Тому справжньою загадкою лишається інше: чому на Бернабеу Гвардіола вирішив зіграти настільки авантюрно, зробивши ставку на максимально агресивний атакувальний футбол. Це настільки відрізнялося від його звичної моделі гри, що всі деталі — форма гравців чи їхні позиції — відходять на другий план.

Одне зрозуміло точно: у вівторок Сіті потрібен по-справжньому потужний результат у матчі з Реалом, якщо команда хоче пробитися до чвертьфіналу Ліги чемпіонів.

І є відчуття, що цього разу для Шеркі на полі знайдеться місце.

The Athletic