Стримуючи сльози, поки на екрані змінювалися теплі слова від партнерів по команді та тренерів — як колишніх, так і нинішніх — Мохамед Салах нарешті озвучив те, що давно тримав у собі.

Він зізнався, що вже обговорював із керівництвом клубу одну з головних своїх тривог щодо майбутнього Ліверпуля.

В інтерв’ю Sky Sports, яке вийшло напередодні виїзного матчу Прем’єр-ліги проти Манчестер Юнайтед, Салах поставив просте, але болюче питання: хто задаватиме стандарти після його відходу, коли наприкінці цього місяця завершиться його блискуча дев’ятирічна історія на Енфілді?

"Пам’ятаю, коли я тільки прийшов, — ніхто не працював до тренувань, — розповів він. — Я почав приходити раніше, працювати до і після занять. Згодом інші теж підхопили це.

Мені приємно, що нові гравці бачили: Мо приходить першим і йде в зал — і це саме по собі змінювало підхід. Цим я справді пишаюся. Я дуже люблю це місце і хочу, щоб хлопці продовжували в тому ж дусі. Хочу, щоб вони досягали успіху.

Я говорив із представниками клубу і сказав: коли я піду, тут має залишитися приклад. Потрібні люди, які приходять раніше і працюють у залі. Без цього клубу буде складно, бо високі стандарти — це необхідність".

У розмові з колишнім капітаном Ліверпуля Стівеном Джеррардом для TNT Sports, згадуючи свій шлях у клубі, Салах окремо підкреслив: усе трималося на внутрішній культурі команди.

"Усі мали спільну мету — і якщо ти не дотягував, інші не давали тобі спуску. Так було всі ці роки. І я щиро сподіваюся, що це не зникне, навіть попри те, що склад сильно змінився. Змінюється і зв’язок між гравцями. Дуже хочу, щоб команда це зберегла".

Його слова прозвучали особливо гостро після болючої поразки 2:3 на Олд Траффорд у неділю. У першому таймі, сповненому помилок, команда Арне Слота ще легко відбулася, поступаючись лише 0:2 — і зовсім не виглядала єдиним колективом, який б’ється один за одного.

Це, власне, і є лейтмотивом усього провального сезону. Ліверпуль занадто часто ламається під тиском. Мова тіла — слабка, реакції — мляві: замість відповідальності — розчарування і розгубленість. Психологія цієї оновленої команди викликає дедалі більше запитань.

А з урахуванням того, що разом із Салахом клуб залишає і віцекапітан Енді Робертсон, на Енфілді дедалі відчутніший настрій завершення епохи. Майбутнє Аліссона під питанням — ним активно цікавиться Ювентус. А капітан Вірджил ван Дейк, якому в липні виповниться 35, має лише рік за контрактом.

Де нові лідери? Хто ті сильні характери, здатні повести за собою інших? На цьому тлі тривога Салаха виглядає більш ніж логічною.

Між нинішнім складом і вболівальниками відчутно виникла дистанція. Протягом сезону в мережі активно шириться думка, що команда недостатньо працює на тренуваннях. Після перемоги над Крістал Пелас гравці отримали кілька днів відпочинку — і дехто виклав у соцмережах фото з коротких поїздок європейськими містами. Це лише підлило масла у вогонь.

Втім, усередині клубу такі пояснення називають хибними. У Ліверпулі переконані: причина проблем зовсім не в цьому. І Вірджил ван Дейк із цим погоджується.

"Ми не діти. Кожен тут дорослий, — сказав нідерландський захисник після матчу на Олд Траффорд. — Це точно не про те, що ми постійно відпочиваємо.

Іноді, навпаки, хотілося б мати ще кілька днів паузи — баланс важливий. Подивіться на Пепа Гвардіолу: він нещодавно давав Манчестер Сіті по три вихідні дні поспіль, і команда при цьому показує хороший результат.

Я розумію, чому людям може здаватися, що ми мало тренуємося. Коли немає результатів, завжди шукають причини — і це одна з них".

Насправді підхід Арне Слота до відновлення не змінився — він діяв так само і раніше, коли дозволяв календар. Різниця лише в одному: коли команда перемагає, такі речі нікого не турбують. А зараз, на тлі травм, можна навіть стверджувати, що додаткові навантаження були б зайвими — ризик нових ушкоджень і без того високий. Усе впирається в сприйняття.

Кав’ярня на базі в Кіркбі ще минулого сезону вважалася вдалим рішенням — місцем, де гравці могли проводити час разом і будувати зв’язки поза полем. Тепер же вона дедалі частіше стає об’єктом критики в соцмережах.

Дійшло до абсурду: у неділю частина вболівальників обурилася кадрами Sky, де Флоріан Вірц, Жеремі Фрімпонг, Кертіс Джонс і Домінік Собослаї жонглюють м’ячем у тунелі Олд Траффорд перед розминкою. З’явилися навіть звинувачення у відсутності концентрації.

Ось до чого призводять 18 поразок за сезон (19, якщо враховувати поразку від Крістал Пелас у серії пенальті в матчі за Суперкубок). Негативу настільки багато, що будь-яка дрібниця миттєво стає приводом для критики.

Домінік Собослаї, чия гра стала чи не єдиним світлим моментом для Ліверпуля на Олд Траффорд, після матчу прямо сказав: він готовий брати на себе більше відповідальності.

"Я намагаюся тягнути команду за собою і, сподіваюся, подавати приклад у кожній грі", — зазначив він.

У капітана збірної Угорщини є потенціал стати саме тим лідером, про якого говорив Салах. Але це все ще процес становлення. У нього є харизма і впевненість, проте іноді бракує стриманості.

Це вже проявлялося раніше. Наприклад, після розгромної поразки 0:4 від Манчестер Сіті в Кубку Англії на Етіхаді, коли він роздратовано розвів руками перед сектором виїзних уболівальників. Або в неділю, коли, прямуючи до підтрибунного приміщення, поцілував чемпіонський шеврон на рукаві прямо перед Стретфорд Енд.

Собослаї хотів нагадати господарям про чемпіонський статус Ліверпуля. Але той тріумф уже в минулому — і зараз для таких жестів явно не час, особливо з огляду на те, що Манчестер Юнайтед нині перебуває вище в таблиці.

Цього літа, коли Ліверпуль вийде на трансферний ринок, у клубі варто серйозно поставитися до слів Салаха. Потрібні не лише футболісти, здатні вирішувати епізоди, а й особистості — ті, хто допоможе відновити правильну атмосферу в роздягальні.

The Athletic