Іноді достатньо одного епізоду, щоб зрозуміти, з ким маєш справу.

Минулого місяця, коли гравці залишали поле Етіхаду, Трент Александер-Арнольд раптом почав показувати партнеру, що відчуває захисник, коли проти нього виходить Жеремі Доку один в один. Різкі рухи плечима, фінти, зміни ритму — все це виглядало майже як міні-вистава.

У той вечір Реал пройшов Манчестер Сіті в Лізі чемпіонів, тож настрій у Трента був більш ніж хороший. Але навіть попри це, в його жестах читалась повага — і, можливо, трохи втоми від спроб стримати бельгійця.

Реал часто страхувався, подвоюючи опіку проти Доку. І ця імпровізована "сцена" від Александера-Арнольда лише підкреслила, наскільки складно зупинити гравця, який живе дриблінгом.

"Я бачив це відео — хороша була дуель", — усміхається Доку. "Мені подобається грати проти нього. Зараз, коли я отримую м’яч, поруч майже завжди два захисники. Але це не проблема — значить, десь поруч є вільний партнер".

Втім, він чудово розуміє, у чому його головна сила.

"Один в один — це моя зброя. Я цього не приховую. Це мій талант. Але, звісно, потрібні й голи. І я знаю: якщо додам у цьому компоненті, розмова про мене буде зовсім іншою".

Під "розмовою" Доку має на увазі зовсім інший рівень — коли тебе обговорюють як одного з найкращих вінгерів у світі.

У листопаді він нагадав про свій потенціал у матчі проти Ліверпуля. У тисячній грі Пепа Гвардіоли Доку забив третій м’яч Сіті — змістився в центр повз Ібраїма Конате й закрутив м’яч у дальню дев’ятку. Це був той самий момент, коли його талант виглядає майже неконтрольованим.

Після матчу Гвардіола, щоправда, висловився стримано: мовляв, не бачить у Доку природженого бомбардира. Але одразу додав — гравець вимогливий до себе і вміє слухати.

Цю думку легко зрозуміти. З моменту переходу з Ренна у 2023 році за 55 мільйонів фунтів Доку забив 18 голів у 123 матчах. І лише один — після того самого вечора з Ліверпулем.

За останнє десятиліття топові вінгери стали синонімом результативності — достатньо згадати Мохамеда Салаха чи Вінісіуса Жуніора. І Доку не заперечує: якщо хоче піднятися до цього рівня, доведеться додати саме в завершенні.

"Вінгер має забивати", — говорить він. "Якщо в мене будуть ці голи — я впевнений, що зможу туди дістатися. На сто відсотків. Можете спитати захисників — думаю, вони скажуть те саме: з голами це вже інша розмова".

При цьому в інших аспектах він почувається впевнено.

"З асистами все добре. У цьому компоненті я стабільний. Це не завжди залежить лише від тебе. Але ключові передачі, гольові — тут у мене все в порядку".

Але якщо копнути глибше, проблема для Доку не в ударах — а в позиціях.

"Мені здається, справа в голах… Я просто маю частіше опинятися там, де їх легко забивати. Знаєте, ці прості моменти — добивання, підставити ногу", — пояснює він.

І тут мова не про техніку чи талант, а про відчуття моменту.

"Іноді по ходу гри ти ніби не відволікаєшся, але не до кінця усвідомлюєш, що робиш. І не помічаєш, що не займаєш ту позицію, де мав би бути — щоб забити простий м’яч".

Якщо подивитися на його статистику, це стає очевидним.

"Навіть цього сезону — майже всі мої голи після дриблінгу, коли я сам усе створюю. Але я хочу забивати й інакше. Хоча б п’ять таких простих голів за сезон — і це вже велика різниця".

У дитинстві він ріс на футболі, де магія була нормою.

Неймар, Ліонель Мессі в Барселоні, ще раніше — Роналдіньо. Плюс вибухова пара з Баварії — Франк Рібері та Ар’єн Роббен. І, звісно, Еден Азар.

"Я просто захоплювався ними, мені подобалося їх дивитися. Але я не можу робити те, що вони, а вони — те, що я роблю", — каже Доку. "Я просто намагаюся бути собою і максимально використовувати свої сильні сторони".

І в цьому він справді особливий.

Пеп Гвардіола називав його найкращим вінгером у світі на дистанції перших п’яти-десяти метрів. Арне Слот теж вважає, що на таких відрізках його практично неможливо зупинити.

Тренер Ліверпуля вже відчував це на собі — у попередніх матчах проти Сіті Доку буквально розривав його команду. І перед кубковою грою на Етіхаді саме його називали головною загрозою. Сам гравець до таких компліментів ставиться спокійно.

"Це приємно, але я не використовую це як мотивацію. Врешті-решт, усе залежить від мене. Я маю бути стабільним, постійно небезпечним, складним для захисників і надійним для команди, тренера, клубу. Ось до чого я прагну".

Щоправда, у швидкості в нього з’явився серйозний конкурент навіть усередині команди.

Захисник Абдукодір Хусанов — теж із тих, хто літає полем. І серед уболівальників Сіті вже виникла дискусія: хто швидший?

Доку усміхається:

"Усі знають, що Хусанов дуже швидкий. Думаю, на перших 15 метрах я поставлю на себе. Але якщо бігти метрів 40 — мабуть, він виграє".

Тим часом сам Манчестер Сіті набирає хід у вирішальний момент сезону.

Перемога над Бернлі в середу дозволила команді піднятися на вершину таблиці Прем’єр-ліги, обійшовши Арсенал за різницею забитих м’ячів. Один трофей — Кубок ліги — вже в кишені. І ще можна виграти.

"Ми вже виграли один трофей, і ще два можуть бути у наших руках", — каже Доку. "Так, ми вилетіли з Ліги чемпіонів. Але уявіть: якщо заберемо ці два — це буде домашній требл".

І, здається, команда відчуває цей момент.

"Ми зараз у хорошому ритмі. Є впевненість, є голод. Попереду ще багато важливого — і саме це нас рухає вперед".

The Telegraph