Професійна організація футбольних рефері Англії (PGMOL) переживає важкі часи. Вона втрачає гроші й невдовзі повідомить клуби: якщо ви хочете мати суддів світового рівня — готуйтеся платити більше.
Ще на початку ери VAR судді почали помічати щось дивне: на одному зі стадіонів камера стабільно зникала після 75-ї хвилини матчу. Виявилося, її забирали для зйомки післяматчевих інтерв’ю. Це виглядає абсурдно для найзаможнішої ліги світу, але добре ілюструє, у яких непростих умовах працює PGMOL.
Основна проблема — фінансова. PGMOL буквально "стікає кров’ю": наступного тижня Говард Вебб, керівник організації, оголосить про нові збитки — 900 тисяч фунтів. А минулорічні втрати в 379 тисяч після перерахунку сягнули 1,8 мільйона. У підсумку — майже 3,4 мільйона фунтів збитків за останні три роки. Вебб готується чітко заявити клубам: або довгострокове фінансування, або про арбітраж найвищого ґатунку можна забути.
І це ще не все — в організації готуються до масштабних змін. Уперше в історії судді можуть бути понижені в класі — з елітної групи SG1, яка обслуговує матчі Прем’єр-ліги. Це частина загального перегляду структури.
Після гучного скандалу з незарахованим голом Луїса Діаса в матчі з Тоттенгемом у жовтні 2023 року в PGMOL вважають, що помилок стало значно менше. Втім, історія з Девідом Кутом, коли в мережу злили його приватні відео з недоречними коментарями вбік Юргена Клоппа та ймовірним вживанням заборонених речовин, знову зганьбила професію, але нинішні виклики — іншого ґатунку. Головне питання: чи готові клуби вкладати у PGMOL стільки, скільки вважають необхідним Вебб і керівництво, щоб арбітраж вийшов на рівень найкращих у світі?
Під загрозою – вся система
PGMOL — це не просто рефері, яких ми бачимо на полі. Це сотні людей: аналітики, технічний персонал, тренери, фітнес-наставники, VAR-оператори. Всі вони формують єдину систему, яка має забезпечувати бездоганне суддівство на найвищому рівні.
Коли Вебб став головою організації, він відразу заявив: "Ми маємо бути найкращими у світі". Але без належного фінансування це — утопія. Він вважає, що ключовими мають стати довгострокові інвестиції, а не разові вливання. І вже невдовзі клубам доведеться вирішувати: підтримати реформу — чи ризикувати стабільністю суддівства.
За даними джерел, PGMOL щороку витрачає близько 33 мільйонів фунтів. Більшу частину цієї суми забезпечує Прем’єр-ліга, але також долучаються Футбольна асоціація (FA) та Футбольна ліга (EFL). Такий бюджет виглядає скромно, особливо на тлі того, що навіть найгірший клуб АПЛ заробляє понад 110 мільйонів фунтів на рік — і ця цифра ще зросте з новим телепулом. На тлі інфляції, зростання витрат на VAR, навчання суддів, обладнання й оренду VAR-центру в Стоклі-Парку, система ледь зводить кінці з кінцями.
Особливо боляче б’ють витрати, пов’язані з прощальними компенсаціями для суддів, які завершують кар’єру — саме їх врахували в перерахунку втрат за фінансовий рік, що завершився в липні 2023-го.
Говард Вебб та операційна директорка PGMOL Даніель Еврі хочуть укласти довгострокову фінансову угоду з трьома ключовими донорами — за аналогією з багаторічними контрактами, які укладають Прем’єр-ліга та EFL з телетрансляторами. Поки що ж фінансування нестабільне: кожен рік — як новий старт, а нестачу бюджету доводиться латати з резервів та завдяки домовленостям про страхове покриття збитків.
До всього цього додаються кадрові зміни. У 2023 році пішов у відставку головний виконавчий директор Майк Райлі, на зміну якому прийшов Говард Вебб. А в лютому цього року залишила організацію Джейн Пікерінг — відповідальна за комерційний напрямок і спонсорські угоди. Нових партнерів знайти непросто: навіть спроби домовитися з Amazon поки не дали результату.
Виклики для PGMOL
1. У найближчому майбутньому елітну групу арбітрів (SG1), яка працює на матчах Прем’єр-ліги, можуть об’єднати з суддями другої категорії (SG2) — тими, хто обслуговує матчі Чемпіоншипу та нижчих дивізіонів. Це рішення йде паралельно з можливими пониженнями в класі деяких топ-рефері.
2. Чимало суддів стурбовані новою системою напівавтоматичного визначення офсайду (SAOT), яку впроваджує компанія Genius Sports. Проблема в тому, що її обслуговує зовсім інша команда, ніж та, що відповідає за традиційний VAR — компанія Hawk-Eye. Це викликає побоювання щодо узгодженості та якості роботи відеоасистентів.
3. До того ж, оснащення VAR-камер на стадіонах Прем’єр-ліги досі залишається нерівномірним. Кожен стадіон має різну кількість камер і кути огляду, що впливає на точність повторів.
4. Бонуси для арбітрів напряму залежать від оцінок спеціальної групи, яка розбирає ключові спірні моменти матчів. Цю групу складають колишні гравці та тренери, і їхні висновки нерідко викликають обурення серед самих суддів — мовляв, арбітраж оцінюють люди, які не були суддями.
5. Минулого сезону виник серйозний конфлікт: багато топ-рефері виступили проти призначення Джонатана Мосса — колишнього арбітра — керівником елітної групи SG1. Ситуація загострилася настільки, що дехто розглядав навіть варіант відставки.
6. Щомісячні збори суддів відбуваються не в престижному центрі FA — St George’s Park, як можна було б очікувати, а в Університеті Лафборо. Причина проста — центр асоціації банально замалий для потреб PGMOL.
7. Ще один тривожний сигнал — двоє психологів, які працювали з найкращими арбітрами, залишили організацію на початку року, і їм досі не знайшли заміну. Це особливо критично, враховуючи психологічне навантаження на суддів.
8. А ще PGMOL вже готується до потенційного податкового удару. Податкова служба Великої Британії веде справу, що триває понад десять років, щодо статусу арбітрів нижчих ліг — чи можуть вони вважатися самозайнятими. Справа дійшла до Верховного суду, і в разі поразки організації доведеться покривати значний податковий рахунок.
Проблеми розвитку, або чому топові арбітри йдуть
Одне з головних питань, яке турбує PGMOL: як утримати й розвивати таланти? А ще — як залучити нове покоління суддів?
За планом Говарда Вебба, система має працювати як справжня академія: виявляти обдарованих, навчати, готувати до найвищого рівня. Але для цього потрібна стабільність, а не життя від сезону до сезону. Суддівство — справа складна, і якщо в тебе немає чітких перспектив і гарантій, утримати фахівців стає дедалі важче.
Візьмемо хоча б топових арбітрів, які працюють у Прем’єр-лізі. У середньому кожен із них обслуговує близько 20 матчів за сезон. За це — близько 150 тисяч фунтів на рік. Додатково — виплати за роботу VAR, матчі Кубка Англії, іноді — міжнародні турніри. Найкращі можуть заробляти до 180 тисяч фунтів щорічно, враховуючи бонуси за якість роботи, участь у телетрансляціях і внесок у соціальні програми PGMOL. Платня за один матч — тисяча фунтів, а за гру під егідою УЄФА — до трьох тисяч.
Проте навіть із такою зарплатнею багато хто все одно йде. Причини — не лише в грошах. Напруга, критика, постійне публічне обговорення кожного рішення.
Оцінка роботи арбітрів базується на аналізі ключових епізодів (KMI). Більшість таких рішень ідуть у залік головному рефері, офсайди — асистенту, а вся сукупність ситуацій — VAR-арбітру. Від цих оцінок залежать бонуси. Система виглядає об'єктивною: оцінювання проводить незалежна панель, що складається з колишніх гравців і тренерів. У PGMOL вважають, що це підвищує прозорість. Адже коли організація самостійно публікувала аналітику, до неї було чимало скепсису.
Тому що за кордоном пропонують більше. Серхіо Рамос може обійтися дешевше, ніж топовий європейський арбітр, який вирішить працювати в Саудівській Аравії. Тамтешні клуби та ліги переманюють англійських фахівців — не тільки гравців, а й суддів. І поки в Англії економлять, інші інвестують.
Зараз у PGMOL працюють і рефері, які вже мали іноземні пропозиції. Але поки що залишаються. Поки що.
Клуби запитують: куди йдуть гроші?
Фінансування PGMOL — болюча тема не лише для самої організації, а й для клубів. У кабінетах керівництва лунає просте, але жорстке запитання: "Ми платимо мільйони — а що отримуємо взамін?"
Особливо гостро це питання постає для клубів нижчих дивізіонів, які також роблять внески. Вони обурені: мовляв, гроші йдуть, а рівень суддівства в Лізі 1 або Лізі 2 не покращується. А VAR? Там його немає взагалі. І це викликає дедалі більше роздратування.
Щоб захиститися, у PGMOL посилаються на прогрес. Вони демонструють аналітику: кількість критичних помилок суттєво знизилася, а VAR у Прем’єр-лізі працює точніше, ніж будь-коли. Вебб намагається бути відкритим: коментує спірні епізоди, випускає відео з поясненнями. Це вже зовсім інший підхід, ніж за часів Майка Райлі.
Але добрі наміри — це ще не фінансовий план. Якщо клуби не побачать чіткої стратегії витрат і результатів, готовність вкладати буде слабшати. Зрештою, це англійський футбол — тут усе зводиться до грошей і довіри.
VAR: більше прозорості — більше довіри?
Ще донедавна VAR у Прем’єр-лізі був головним подразником для вболівальників. Нерозуміння рішень, затримки, суперечливі офсайди — усе це підривало віру в технології. Але з приходом Вебба ситуація почала змінюватися.
PGMOL тепер регулярно публікує відео з поясненнями, де арбітри відкрито коментують, чому було ухвалено те чи інше рішення. І хоча деякі моменти все одно викликають обурення, загальна прозорість зросла.
У сезоні-2022/23 було зафіксовано 38 помилок, які прямо вплинули на результат. У сезоні-2023/24 — уже 28. Це суттєвий прогрес. До того ж, клуби отримують регулярні звіти, а найбільш скандальні епізоди розбираються публічно. Усе це допомагає налагодити довіру.
Але й тут не без проблем. Після скандалу з незарахованим голом Ліверпуля у матчі про Тоттенгема, де VAR-оператор просто не зрозумів, що лайнсмен підняв прапорець, у системі пролунав сигнал тривоги. Було проведено розслідування, змінено протоколи, введено обов’язкове дублювання ключових рішень. І хоча подібні інциденти вже не повторюються, тінь від того випадку ще довго висітиме над PGMOL.
Євро, наркотики й тіньові герої
Вебб не просто реформує PGMOL — він інтегрує англійських арбітрів у світовий контекст. На Євро-2024 поїхала група рефері з Англії, і це стало знаком довіри. Проте ще цікавіше — хто супроводжував їх. У складі делегації був фахівець, який раніше працював у сфері боротьби з наркотиками.
Його завдання — не рейди, а психологічний контроль. Він стежить за станом арбітрів, допомагає їм справлятись із тиском і вчасно виявляти симптоми вигоряння. Це демонструє, наскільки серйозно суддівство почали сприймати як психологічно інтенсивну професію.
Суддівська тіньова команда тепер включає аналітиків, ментальних тренерів і навіть експертів із кризових ситуацій. Це вже не просто про правила — це про людей, які мають витримувати публічний тиск у найгарячіших точках футбольного поля.
Що далі: виживе чи зламається?
Зараз PGMOL балансує на межі. З одного боку — прагнення реформ, відкритість, новий стиль комунікації. З іншого — нестача ресурсів, сумніви клубів, тиск уболівальників. І все це — на тлі глобального інтересу до англійського футболу, де кожен матч — це мільйони переглядів і сотні мільйонів на кону.
Говард Вебб не приховує: потрібні інвестиції, потрібна довіра. Він мріє побудувати систему, де арбітри почуватимуться професіоналами, а не мішенню для критики.
Та чи готовий англійський футбол до цього? Чи готові клуби вкладатися не лише в трансфери, а й у суддівство? Чи сприймуть уболівальники VAR як помічника, а не ворога? І чи встигне PGMOL зробити крок уперед, поки інші країни не переманили найкращих?
Відповідь на ці запитання визначить не лише майбутнє англійського суддівства. Вона може вплинути на всю архітектуру гри. Бо без довіри до рефері — немає довіри до результату. А без результату — футбол втрачає сенс.
The Telegraph