2009 року кар’єра цього юного футболіста стрімко пішла вгору: він став чемпіоном Німеччини серед юніорів, почав викликатися до основної команди Майнца і навіть встиг дебютувати у Бундеслізі, а після того був викликаний до Бундестіму своєї вікової категорії, отримавши компліменти від її наставника – зіркового Хорста Хрубеша, чемпіона Європи і володаря Кубка чемпіонів. Такий стрімкий злет уродженця України у той час, здавалося, відкрив йому шлях до великого футболу, однак травми дещо призупинили його прогрес. Проте восени оборонець зважився на важливий крок, залишивши Майнц і приставши на пропозицію більш скромної Ворматії Вормс, котра виступає у Регіональлізі Зюдвест. У розмові з Євгеном ми вияснили, чому він вирішив змінити Бундеслігу на «дивізіон роботяг», як до нього прийшла загальнонімецька слава у 2009 році та чому він все частіше буває в рідному Мукачеві.
 
– Євгене, ти не так давно – у жовтні – перейшов у Ворматію (наразі – 12 місце у південно-західній Регіональлізі Німеччини). Що спонукало тебе до такого переходу?
 
– Ворматія дала мені можливість набратися ігрової практики, і, що важливо, саме на моїй позиції правого захисника.
 
– Давай детальніше спинимося на твоєму походженні й початку кар’єри, адже з цього приводу в Україні поширена досить суперечлива інформація. Отже, у твоїй футбольній біографії значиться Мукачеве та київське Динамо…
 
– Це не зовсім вірна інформація, я не виступав за Динамо, хоча й мав пропозицію туди перейти. Можна сказати, що я – вихованець мукачівського футболу, але був період, коли я грав і за ужгородську команду в Дитячо-юнацькій лізі України.
 
– Звідки любов до футболу? У тебе спортивна родина, чи сам «загорівся» захопленням цією грою?
 
– Мій батько теж займався футболом в юнацькі роки, він був воротарем і, можу сказати, навіть непоганим.
 
– 2005 року, всього у 14 років, ти потрапив до Німеччини. Як зважився на такий рішучий крок у своїй кар’єрі? Чи довго приживався у цій країні?
 
– Так, 2005 року я опинився у Німеччині – ми переїхали туди цілою сім'єю. До речі, це і стало причиною того, що я не перейшов в Динамо… Приживався, чесно кажучи, не дуже довго, тому що відразу пішов в школу і в футбольну команду, і це допомогло мені швидко вивчити німецьку мову.
 
– Твоїми першими юнацькими командами були Остхофен і Нойхаузен. Що це за клуби?
 
– Це були команди з того міста, де ми жили. Клуби нижчого рівню. Я грав на всіх позиціях – мені було цікаво, я випробовував себе в футболі.
 
– Як ти потрапив у Майнц? Де тебе помітили?
 
– Коли я виступав за Нойхаузен, ми грали проти Майнца. Так трапилося, що я забив 2 голи, і ми виграли з рахунком 2:0. Після цього мені запропонували перейти в Майнц, і я погодився.
 
– Хто ще, крім тебе, з твоїх товаришів по юнацьких командах грає зараз серед професіоналів?
 
– З відомих футболістів, які раніше виступали зі мною в юнацьких командах, можу назвати Андре Шюрле, котрий грає за Байєр Леверкузен, і Яна Кірхгофа, який тепер ще виступає за Майнц, але літом переходить в мюнхенську Баварію.
 
– 2009 – рік твого піднесення. Як так вийшло, що ти одним махом потрапив у резервну команду, потім – в основу? Який тренер у тебе повірив більше всіх?
 
– Річ у тім, що 2009 року ми стали чемпіонами Німеччини серед U-19, і наш наставник, Томас Тухель, після цього тріумфу став головним тренером основи і забрав мене та ще пару гравців з чемпіонської команди в основну.
 
– 3 жовтня 2009 року ти дебютував у Бундеслізі. Які емоції тоді в тебе були? Що запам’яталося в тому матчі з Хоффенхаймом?
 
– О, це були емоції, які не можна передати словами! Був дуже радий, що тренер дав мені шанс заграти в Бундеслізі, я швидко ввійшов в гру. Запам’яталося, що я відразу, як тільки вийшов на заміну, заробив жовту картку за грубу гру проти хоффенхаймця Демба Ба. А ще – у тому матчі я виходив сам на сам і міг забити гол. Наша команда тоді виграла – 2:1. Було надзвичайно приємно.
 
– Уже через півтора місяці ти дебютував у юніорській збірній Німеччини, зігравши у матчі з Шотландією. Який тренер тебе запрошував? Якщо пригадати, у тебе був вибір – грати за Україну чи за Німеччину?
 
– Мене і ще одного гравця з моєї команди, Майнцу, запросив в збірну U-19 Хорст Хрубеш, викликавши на гру проти Шотландії. Вибирати між Україною і Німеччиною я не міг, тому що пропозиція поступила тільки з німецької збірної, крім того, я думаю, що в Україні про мене ніхто навіть і не знав.
 
– А з якого року у тебе німецьке громадянство?
 
– Відразу, як ми переїхали до Німеччини, я отримав німецьке громадянство.
 
– Чому, все-таки, з 2009 року ти не зміг пробитися в основу Майнца? Були травми, чи конкуренція завелика?
 
– Коли я перейшов в основу, я був у хорошій формі, однак потім у мене почалася серія травм, від яких я не міг на сто відсотків відійти і набрати попередню форму (після цього Євген постійно був у полі зору основної команди Майнца, але провів за неї ще тільки один матч – 15 квітня 2011 року по перерві з’явився на полі в домашньому матчі проти менхенгладбахської Борусії, – прим. А.В.).
 
– Твоя нова команда, Ворматія, грає у Регіональлізі. Не сумнівався при такому виборі? Звідти є шанси повернутися на вищий рівень?
 
– Як я уже говорив раніше, ігрова практика зіграла велику роль в виборі саме цієї команди. До того ж, на її матчі приходить багато скаутів. Так що лишається грати й показувати свій рівень.
 
– Що являє собою твій новий клуб? У порівнянні із Майнцом, там гірші умови?
 
– Він має багату історію, раніше грав у Бундеслізі і другій лізі. Умови тут не настільки професійні, як у Майнці, але для клубу, який грає в Регіональлізі, хороші.
 
– Зараз ти – з німецьким паспортом, живеш у цій країні. Але чи виключаєш варіант повернення в Україну? Що думаєш про український чемпіонат і футбол в цілому?
 
– Я живу тут, мені тут подобається але я і не кажу, що я категорично проти повернення в Україну. На мою думку, український футбол просувається в правильному напрямку, такі клуби, як Шахтар, Динамо, Металіст, Дніпро, користуються популярністю в Європі.
 
– Чи доводилося тобі зустрічати в Німеччині земляків-українців? У нас от, наприклад, багато говорили про те, щоб заграти за збірну України Нойштедтера із Шальке. А яка твоя думка з цього приводу?
 
– Так, доводилося зустрічати, і, в тому числі, – Романа Нойштедтера, адже він грав і за Майнц. Правда, тоді я ще був в юнацькій команді, але зате його батько, Петро, був моїм тренером у резерві Майнца. Я чув, що багато говорили на тему запрошення Романа в українську збірну, і було б, звичайно, непогано, якби він грав за збірну України.
 
– Слідкуєш за успіхами Говерли – головної команди твоєї малої батьківщини?
 
– У мене немає можливості бачити всі матчі Говерли, але я, звісно, спостерігаю за їхніми результатами.
 
– Чи чули в Німеччині, що Говерла запросила колишнього німецького збірника Одонкора?
 
– Не можу сказати точно, чи чули, чи ні, але думаю, його фанати знають що він в Говерлі.
 
– Нарешті, з приводу батьківщини. Як часто буваєш на Мукачівщині? Тягне на батьківщину?
 
– Останнього року в Мукачеві буваю частіше, ніж у попередні. Тепер ось під час зимової перерви побував, у мене тут багато друзів, та й наречена моя теж звідти. Тож, якщо чесно, дуже тягне на батьківщину.
 
Артур Валерко, Football.ua
 
Довідка оглядача Football.ua
 
Євген Гопко народився 5 січня 1991 року в Кольчиному (Мукачівський район Закарпатської області). Оборонець. Зріст – 170 см, вага – 68 кг.

Розпочинав виступи в ДЮФЛ України, виступаючи за ужгородську ДЮСШ-1 та мукачівську Іскру (14 матчів, 5 голів у 2003-2005 роках).

З 2005 року проживає в Німеччині. Виступав у складі юнацьких команд Остхофен і Нойхаузен, з 2008 року – у Майнці. У 2009-2012 роках зіграв 51 матч (4 голи) за Майнц ІІ у Регіональлізі, у 2009 і 2011 роках зіграв 2 матчі за Майнц у Бундеслізі. З жовтня 2012 року – у складі команди Регіональліги Ворматія Вормс. Наразі встиг зіграти за неї 7 матчів у чемпіонаті та 1 – у Кубку Німеччини.

Має німецьке громадянство. 18 листопада 2009 року зіграв свій дебютний (і єдиний) матч у складі збірної Німеччини U-19 проти Шотландії. Чемпіон Німеччини серед юніорів (А-Югенд, U-19) 2009 року.