У польській Екстраклясі завершилася осіння частина чемпіонату. Найбільш українська команда цього турніру – Лехія з Гданську пішла зимувати на 12 місці. Перед стартом чемпіонату команду було оштрафовано на 5 очок за порушення правил ліцензування. Якби не цей штраф, Лехія посідала б дев’яту сходинку…

Football.ua поспілкувався із атакувальним півзахисником Лехії Богданом В’юнником, який розповів про свої виступи у польському чемпіонаті, власну результативність, справи своїх співвітчизників і партнерів по команді, а також кар’єрні амбіції.

– Богдане, позаду перша частина сезону. Як вона далася тобі? Які враження залишились?

– Чесно кажучи, дуже важка і непередбачувана перша частина сезону. Були трохи інші очікування від себе. Враження подвійні, проте дякую Богу за все, що відбувається зі мною, вірю в себе і свій шлях.

– В останньому матчі проти Гурника ти забив п'ятий м'яч своєї команди. Відчував, що заб'єш у цьому матчі?

– Так, чомусь був впевнений, що заб'ю гол у цьому матчі. Партнери, тренерський штаб, фізіотерапевти і в цілому вся команда дуже підтримували мене, тому що бачили мої старання в матчах і тренуваннях. Але не було фарту і багато задуманого не вдавалося реалізувати. Після гри всі підійшли, вітали і обіймали мене.

– У цій грі проти Лехії грав Максим Хлань. Це його колишня команда. Складно було морально протистояти своєму вчорашньому партнеру по команді?

– Особисто мені – ні. Думаю, швидше Макс думав більше про цей матч, як про принциповий.

– Гурнік на той момент був лідером чемпіонату, хоч і впав у неприємну для себе смугу. У вас же, навпаки, фініш осінньої частини видався дуже хорошим. Чи цей контраст відіграв свою роль?

– Ці два матчі були схожі на крайнє протистояння Шахтар – Динамо, тому що під час гри і після, деякі гравці Гурніка Забже висловлювалися, скажімо так, «з емоційними вигуками». І це відклало свій відбиток на нас. Після програного матчу в Кубку ми зайшли в роздягальню, були такі злі, що хотілося одразу вийти на новий матч у той же вечір. І Джон Карвер перед матчем у відповідь нас дуже зарядив і замотивував. Кожна боротьба за м'яч була схожа на війну (посміхається, прим – Д.В.). 

– Крім Гурника, ти забив Радом'яку та Мотору. Який гол із твоїх у нинішньому сезоні тобі сподобався найбільше? І чому?

– Найбільше, звичайно, Гурнику. Тому що перші два були забиті в один дотик майже з метра, а в цьому епізоді був чудовий пас, я прийняв м'яч вперед і мені вдалося переграти воротаря.

– Місце Лехії в таблиці могло бути вищим?

– Вся Польща про це говорить, що наша команда заслуговує бути в топ-4. У нас найцікавіші матчі, шалена кількість голів, цікаві розв'язки в кінцівках та атакуючий футбол.

– А якби не штраф у п'ять очок, ви могли б навіть боротися за єврокубки…

– Так, це нереально б'є по психології, тому що звичайно, всі думають про це і говорять щодня: «А от якби…». Але якщо так подивитися, то різниця від 1 місця до 15 складає всього 10 очок. Друга половина сезону обіцяє бути шалено цікавою та насиченою.

– Як поживає наша діаспора у Лехії? Максим Дячук набрав гарну форму: і забиває, і успішно захищається.

– Макс Дячук – дуже сильний футболіст і дуже хороша людина. Він стає набагато впевненішим з кожним днем ​​у захисті, а ще й забиває в атаці. Дуже радий за нього, тому що ми з ним потоваришували, і ми завжди підтримуємо один одного. Весь час проводимо разом.

– Антон Царенко має невелику ігрову практику. Ти підтримуєш його?

– Я його називаю Царьочек. Він для мене як молодший брат, ми завжди разом. У нас база на нашому стадіоні, там роздягальня, спортзал і зал для теорій… А потім ми їздимо на наших машинах ще 10-15 хвилин до тренувальних полів і завжди долаємо цей маршрут втрьох: я, Цара і Макс. Це дуже веселий та позитивний час у наших тренувальних буднях.

Що стосується Антона, він також дуже сильний футболіст і топова людина. На жаль, він отримав дуже неприємну травму на початку сезону і ось лише до крайніх ігор він встиг відновитися. Сподіваюся, у другій половині сезону він повернеться на поле та принесе багато користі нашій команді.

– Іван Желізко в Екстраклясі забив 4 м'ячі. І взагалі, здається, що його позиції в Лехії найміцніші, чи не так?

– Ваня – топ! Зараз він у супер формі, як то кажуть «у праймі» і сподіваюся у нього все йтиме так само добре і далі. Так само вважаю, що він дуже сильний футболіст і так само чудова людина! Те, що у нас така діаспора, це дійсно дає багато позитиву.

– Ти часто граєш на лівому фланзі, але в останніх матчах Джон Карвер віддавав перевагу Олександру Чирковичу. Як оціниш свою конкуренцію з ним?

– Не думаю що конкретно з ним у мене конкуренція, тому що я грав уже на всіх позиціях в клубі (сміється – прим. Д.В.).  Я граю і «десятку», і вінгера, і праворуч і ліворуч, і часом як другий нападник. Тому мій головний конкурент – це моя вчорашня версія. Хочу і багато працюю щоб ставати кращим, ніж я був вчора.

– Скажи чесно: чи є думки перейти до іншої команди чи навіть іншого чемпіонату?

– Мені дуже подобається час у Лехії та загалом польський Чемпіонат. Але, звичайно, я як і всі амбітні футболісти, хочу йти вище. Моя мета – топовий клуб із топ-5 чемпіонату Європи.