Алла. Вони познайомилися в 1955 році, в Перовському клубі. Правда кохання з першого погляду не вийшло. Через декілька місяців вони знову зустрілися, тепер на танцях. І ось тоді стріла Амура влучила в серце Алли. "Красень, високий, стрункий, білявий, голубоокий, такий собі скандинав. Був елегантно одягнений, красиво курив і мав дуже приємний голос".  До того ж Едіку нічого не заважало і він гарно танцював. Алла згадувала, що вона закохалася по самі вуха. Якщо вірити їй, то дівчина не помічала того, що Едуард любить прикластися до чарки. "Я його ніколи не бачила п’яним, напідпитку – три рази". Правда пропозицію їй Едуард зробив подшофе, це було 8 січня 1957 року. Алла погодилась, а після цього жених зник… І тут дзвінок, в слухавці голос Софії Фроловни: "Ну, пробач ти нас, за те, що забули про тебе. Едік хотів би з тобою піти на балет". Я запитала: "А де ж він?" Вона: "Ось він поряд стоїть". Я кажу: "А що він не може говорити?" – "Ось даю йому слухавку, даю". Мовчання, говорити повинна я. "Приїду, –  кажи, –  куди їхати?" – "Ну, до нас приїжджай спочатку". Примирення відбулося, незабаром зіграли весілля.

В Торпедо і на заводі одруження двадцятирічного Стрєльцова було сприйняте дуже позитивно. Оскільки тепер за непутьовим Едіком буде кому дивитися, до того ж відповідальність за сім’ю мала б зупинити походеньки футболіста. Хоча не всі були в захваті від зміни статусу Едуарда. Так один з чиновників заявив: "Ми взнали, що перед відповідальною грою (товариський матч з румунами!) – Стрєльцов одружився. Цей факт свідчить про недостатню виховну роботу в команді". На жаль, Алла виявилася зовсім не тою дружиною, яка б могла тримати його в узді. Як стверджував один з кращих біографів та друзів Едуарда – Олександр Нілін: "До знайомства з другою дружиною – Раїсою, Едік не зустрів в житті справжньої жінки, і  звідси всі його помилки, промахи, скандали, гріхи, які з часом призвели до біди". 

Весілля не змусило Стрєльцова менше випивати. В побуті він був простою людиною, а йому хотілося бути кимось більшим, творити дива як на футбольному полі. І тому він пив. А пити не вмів. До того ж Едуард  відзначався добротою, скромністю, любив компанії та, коли його запрошували на весілля, в ролі весільного генерала, не міг відмовити. За столом він відчував себе як в рідній футбольній стихії. З чаркою він немов знову був з м’ячем на полі. Правда ці свої гулянки він пояснював по-іншому: "Ну ж мене на весілля запросили від чистого серця. Не прийшов би, образились би".

Автозаводське начальство зробило дуже багато для одруження Едіка. Якщо б не воно, то мабуть весілля б і не було. Так мати Стрєльцова була проти такої партії сина. Вона вважала, що йому не потрібна біднячка. Тоді до Едуарда був приставлений лікар Сергій Єгоров, який  мав не допускати того, щоб Стрєльцов шукав пригод на свою голову. Він і переконав Софію Фроловну, що Едіку потрібно женитися саме з Аллою. Хоча можливо матері Едуарда вже було однаково з ким мав узаконити стосунки син, тільки б одружився. Вона вже не могла нічого вдіяти з нащадком, який все частіше скандалив. Тепер Едік дуже рідко ночував вдома, двічі збирав речі, пояснюючи, що йде від мами і буде жити в друзів. Чашу терпіння переповнила наступна історія. Якось Едуард разом зі своїм другом – спартаківцем Огоньковим та його дівчиною приперлися п’яні в квартиру Стрєльцових. Син попередньо зателефонував додому і попросив маму, щоб та накрила стіл. А коли прийшов та не побачив скатертини-самобранки, неабияк розлютився та втік з дому, щоб  продовжити бенкет в торпедівському гуртожитку. А Огоньков зі своєю пасією завалився на ліжко Софії Фроловни і нікуди не збирався йти. Та викликала торпедівську "швидку". Доктор Єгоров примчав та викинув на вулицю гарячу пару. Тепер він став для матері Едіка справжнім кращим другом сім’ї.

Правда ідилія тривала недовго. Лікар часто бував у будинку Стрєльцових, так як намагався згладити відносини між свекрухою та невісткою, але якось він потрапив під гарячу руку Софії Фроловни. Та накинулась на нього, закидаючи йому, що той стосовно Едіка використовує лише метод пряника, забувши про нагайку. Єгорова це дуже розізлило і він заявив, що тепер ні за що не з’явиться в скандальному будинку. Софія постійно дорікала Аллі за те, що вона собі не може дати ради з Едуардом: "Я думала, що ти будеш мені помічниця, а ти ось яка!" Незабаром Алла завагітніла, але це не припинило сімейну війну. Якось Стрєльцов повернувся з Фінляндії, Алла спала, в той час мати довела до сина політінформацію, описуючи "художества" його дружини, яка  нібито постійно наставляла Едуардові роги. Коли Алла прокинулася, то Едік влаштував сцену та заявив: "Що більше її не любить та не хоче з нею жити". Він просто виставив її за двері. Тоді жінка в розпачі звернулася за допомогою до автозаводського начальства, яке організувало спеціальні збори, котрі і постановили повернути дружину Стрєльцову. Керівництво Торпедо закривало очі на витівки Едуарда, оскільки всі свої грішки він замолював своєю грою на футбольному полі. 

"Едік отримує м’яч в районі центрального кола та починає рухатися до воріт. Він рухався завжди настільки потужно, що через кілька секунд виникає небезпечний момент біля воріт киян. На нього пішов захисник Круліковський. Едік робить замах для удару і … паузу… Захисник піднімає ногу та завалюється всім своїм корпусом. Зробивши таке, я би вже бив по воротах – попав-непопав (свої вісти я вже і так набрав, мене би всі хвалили та ставили б в приклад на розборі гри ). Проте великий про це не думає, він веде справу до завершення, як в Божественній команді, вона вже написана, тепер її потрібно просто виконати. На Едіка в страшному підкаті несеться останній оплот оборони – Вадим Соснихін. Едік знову замахується і Соснихін теж піднімає ногу, та отримує поміж ніг в падінні, м’яч викочується в нього з-під задниці, і Едік, обійшовши його знову міг бити по воротах  –  так би зробили тисячі інших. Проте і це – не для нього. Тут перед ним, вже в штрафному знову виріс воскреслий Круліковський, і Едік втретє кладе його на замасі, виходячи на побачення з воротарем. Едік показав воротарю в один кут, і той змістився туди, а Стрілець легенько покотив м’яч в iнший", –  так описував гол Стрєльцова у ворота Динамо Олександр Ткаченко. Він дійсно був явищем в радянському футболі. Його навіть називали форвардом божою милістю і це в країні, де головною "релігією" став атеїзм.

В 1957 році  Торпедо вкотре очолив Маслов. Він створив собі образ простачка, з якого ніколи не виходив. Віктор Олександрович хотів, щоб футболісти вважали його своїм другом і це в нього виходило. В Маслова майже ніколи не було конфліктів в роздягальні. Наставник ніколи не читав гравцям розумні лекції, для нього на першому місці була практика. Можна сказати, що він був справжнім демократом в тодішньому тоталітарному суспільстві. Тренер навіть міг з ними випити чарку, так би мовити, для зближення. Правда в цьому була іще одна – виховна  мета. Зрозуміло, що в товаристві Маслова ніхто не напивався. Якось після товариського матчу за кордоном  Іванов зі Стрєльцовим та ще з кількома гравцями зібралися відлучитися з готелю, щоб гульнути. І тут як сніг на голову – на порозі з’явився Маслов, а в руках пляшка коньяку – запропонував відзначити виграш. На прощання Дід (прізвисько Маслова) ніби між іншим заявив: "Я знаю, що ви зараз будете відпочивати", тому і не буду вам заважати. Такі нестандартні методи в тренерській практиці Маслова були дуже ефективними.

В 1957 році Торпедо фінішував другим в чемпіонаті. На той час це був найвищий успіх автозаводців. Важко переоцінити роль Стрєльцова в перемогах Торпедо та збірної СРСР. Тоді Едуард перебував на піку своєї форми. І хто його знає, чого він міг досягнути, якщо б  не злощасні події на дачі.

Силу гри Стрільця прекрасно ілюструє статистика, яку наводить один з кращих радянських статистиків, син геніального поета – Костянтин Єсенін. В день свого двадцятиріччя, 21 липня 1957 року, в поєдинку проти збірної Болгарії він забиває 2 м’ячі. Наприкінці липня та на початку серпня в турнірі Третіх Дружніх ігор молоді в чотирьох іграх відзначається шiстьма голами. У відборі на чемпiонат свiту проти фінів Едуард робить дубль, а за Торпедо в чемпіонаті та в товариській грі з Ніццою – забиває тричі. У вересні автозаводці вирушають у французьке турне – в трьох іграх на рахунку Стрільця 7 голів, з них два хет-трики. В тому ж місяці м’ячі у завжди важкому протистоянні з киянами та в кубковій грі. Далі були дві зустрічі з Динамо (Тбілісі). В першій грі – 1 гол, а в матчі на Кубок Стрєльцов знищив грузинів, відвантаживши їм 5 м’ячів. В кінці 1957 року він став героєм принципового поєдинку (в 1956 році в Угорщину увійшли радянські танки) з мадярами, за 2 хвилини до кінця гри він вирвав перемогу для збірної СРСР. Потім був дубль у ворота донецького Шахтаря. Отже, за 22 гри Стрєльцов протягом 97 днів забив 31 м’яч. Така його форма вразила не лише Союз, а й весь світ. В голосуванні за Золотий м’яч 1957 року він посідає 7 місце, випередивши Яшина, Хенто, Скьяффіно, Метьюза, Кочиша. До того ж Едуард був наймолодшим серед гравців, які згадувалися в списку претендентів на цю нагороду. І цілком реально, що Золотий м’яч 1958 року отримав би Стрєльцов, а не Копа.

Незважаючи на всі ці успіхи, були ті, що ненавиділи Стрєльцова і вони почали полювання на нього. Важко конкретно назвати тих, хто мстив Едіку. Але варто згадати, що Едуард відмовився від казкових пропозицій продовження кар’єри в Динамо і ЦСКА.

Мисливський сезон стартував 11 квітня 1957 року. В цей день Торпедо грав з мінським Динамо. Вже на початку гри Стрєльцов потужним ударом змусив капітулювати голкіпера суперника. Той матч Едуард не дограв до кінця, так як відповів супернику, який бив його протягом всієї гри – зумисно вдаривши того по коліну. Видавалось це був банальний епізод, яких тоді було дуже багато і ніхто дуже строго за них не карав. Та й в біографії Стрєльцова було декілька випадків, коли він діяв на футбольному полі набагато брутальніше. Ось декілька грішків Стрєльцова датованих 1956 роком: в поєдинку з кишинівським Буревісником він вдарив лежачого суперника ногою, в Свердловську Стрєльцов зумисно наступив на ногу опоненту, в грі проти ЦСКА Едуард вдарив по ногах суперника – армійця, який був без м’яча. За всі ці неспортивні фоли Стрілець отримував лише гірчичники. Але це було ще до того, як Стрєльцов знехтував пропозиціями, від яких не можна було відмовитись.

Тепер же все було по-іншому. Підключилися газети, цькування почалося вже із заголовку: "Це не герой матчу". І далі по тексту: "Заслужений майстер спорту Едуард Стрєльцов дозволив собі неподобство – вдарив спартаківця Артемова, завдавши йому серйозної травми. Хулігана вигнали з поля. І цей обурливий вчинок зіпсував враження від матчу". Те, що за лаштунками цієї історії стояв майстерний ляльковод – підтверджує миттєва реакція трудящих, які засудили поведінку Стрєльцова. "Глядачі побачили не футболіста високого класу, а зазнайку-барчука, який прогулювався по полю в очікуванні м’яча, хулігана, який поламав всі норми спортивної дружби". Режисерові цього було мало – потім відбулися збори торпедівського колективу, необхідність в яких була лише в екстреному, надзвичайному випадку, хіба таким можна назвати вилучення Стрєльцова? Від судді вимагали пояснюючої записки, яка писалася лише в разі безчинств глядачів, зриву матчу або жахливого арбітражу, котрий спричинив скандал. В Едуарда навіть відібрали звання заслуженого майстра спорту, проте потім вирішили залишити. Через декілька днів в "Радянському спорті" трудящі з радістю побачили, наскільки важливою є їхня думка для спортивного керівництва – "Е. СТРЄЛЬЦОВ ДИСКВАЛІФІКОВАНИЙ НА ТРИ ГРИ" (Зверніть увагу на прописні літери).

Акули пера не заспокоювались. Едуард міг собі дозволити купувати якісний одяг, який особливо виділявся на сірому радянському фоні. За це йому теж дісталося, Стрєльцову причепили ярлик стіляги. Так в СРСР називали представників молодіжної субкультури, які вирізнялися аполітичністю, цинізмом та негативним, або ж байдужим ставленням до норм радянської моралі. Стіляги були своєрідним стихійним протестом проти прийнятих стереотипів поведінки в радянському суспільстві, а також одноманітності в одязі, музиці і стилі життя. Стрєльцов не був стілягою, але його записали в їхні лави через те, що одягався не так, як всі тодішні однояйцеві близнюки та носив на голові кок. На жаль , Едуард продовжував пити, не розуміючи, що над його головою вже зібралися темні грозові хмари.

Наприкінці 1957 року Стрєльцова доставили у відділок міліції за бійку, яку він вчинив в квартирі незнайомих людей, переслідуючи чоловіка, котрий образив його на трамвайній зупинці. Хоча, якщо вірити супутниці футболіста в тому загулі, він дійсно був постраждалим та хотів відомстити мужчині, який вдарив його. Але міліція повірила тверезим мешканцям квартири, а не п’яному белькотанню Едуарда.

В листопаді 1957 року в додатковому матчі на нейтральному полі в Лейпцигу вирішувалася доля путівки на шведський мундіаль. В цій ключовій грі мали схрестити шпаги збірні СРСР та Польщі. Напередодні поїздки Іванов зі Стрєльцовим обідали в сестри Валентина і звичайно ж випивали, Едік підганяв, але Кузьма заспокоював, що вони візьмуть таксі та встигнуть. Футболісти не врахували того, що в Москві вже навіть в ті часи були затори: вискочили на платформу та побачили хвіст поїзда. Там на них чекав начальник відділу футболу спортивного міністерства – Антіпьонок. Чиновник зателефонував у верхи та домовився про те, щоб під Можайськом поїзду ввімкнули червоне світло. Вони на авто домчали до цього населеного пункту та нарешті приєдналися до своїх товаришів по збірній. Після цієї історії Стрєльцов та Іванов не мали права на помилку, було очевидно, що в разі поразки всі шишки полетять на штрафників, а особливо, враховуючи погану "кредитну" історію на Едіка.

Він сам це чудово розумів. Виходячи на матч Едуард сказав: "Тепер я просто  зобов’язаний забити, інакше –  труба". Поляки добре підготувалися до поєдинку і прекрасно знали від кого в радянській збірній йде головна загроза. Вже на 5-й хвилині матчу Едіка скосили, він ледве доплентався до бровки, та попросив доктора: "Зроби мені заморозку, я повинен дограти!" Ескулап допоміг Стрєльцову і штрафник зміг кров’ю змити свою вину. Едік відкрив рахунок в матчі, а Федосов закріпив перемогу збірної СРСР, а з нею і путівку в Швецію. Де весь світ мав побачити нову зірку світового футболу – Едуарда Стрєльцова…

Після цієї гри тренер Качалін заявив: "я ніколи не бачив, щоб ти так з двома здоровими ногами грав, як сьогодні з одною…". На жаль, Едуард продовжував випивати і влипати в різні неприємності, на які закривало очі зілівське керівництво. Вони з гумором сприймали фокуси Едіка, який інколи вимагав викликати до нього директора заводу Крилова  для того, щоб він покарав всіх, хто заважав веселитися футболісту Стрєльцову. Але те, що проходило в Торпедо, вилазило боком там, де було безсилим начальство ЗІЛа. На початку нового 1958 року біля станції метро Стрєльцов відшмагав своїм посвідченням заслуженого майстра спорту, деякого Іванова, ця витівка мала дуже погані наслідки для Едуарда.

Спортивне керівництво організувало екстрене зібрання гравців, на якому хотіло добитися відлучення Стрєльцова від футболу. Чиновники тривалий час обробляли гравців, які мали забезпечити правильне голосування, але в колективі було лише двоє щурів, і товариші змогли добитися для Едіка мінімально можливого в тому випадку покарання – зняття звання ЗМС та стипендії, як гравця збірної. Учасники того зібрання згадували, що їм чомусь видали фото Стрєльцова, над яким добряче попрацювала радянська міліція. Такі дії стражів порядку виглядали ще більш дивними, оскільки вони знали – хто перед ними. Це було явне замовлення. І футболісти стали на бік свого товариша. 2 лютого 1958 року на Стрєльцова знову спустили собак. І знову на допомогу мерзотникам прийшла преса. На жаль, радянські люди не слухали професора Преображенського, який закликав не читати перед обідом радянських газет.

В "Комсомольській правді" відомий автор Наріньяні опублікував фельєтон під назвою "Зіркова хвороба" (до речі, саме він першим вжив це словосполучення). В  статті було вилито чимало бруду на Стрєльцова, громадськість з цього жовтого матеріалу дізналася про запізнення на поїзд. Також автор заглядав в тарілку футболісту, розповідаючи наскільки дорогі салати той їв. Він добре знав куди бити – адже всі читачі пережили війну, а з нею голод. Також тоді почали робити з Едуарда дурника, який ніби-то вважав, що Сочі знаходиться на березі Каспійського моря та думав, що вода в морі солона від того, що там плавають оселедці. Звичайно інтелектуалом Стрєльцов не був, але й повним невігласом теж. Та й колеги Стрільця по збірній також не вирізнялися високим рівнем IQ. Якось одного відомого футболіста на тренерських курсах загнали питанням: "Скільки буде 1000 поділити на 5". Тут на допомогу прийшов товариш, який підказав з першої парти – "Та це літра на п’ятьох", після чого "студент" дав миттєву відповідь.

Стрєльцов продовжував забивати за Торпедо, наближався шведський мундіаль, а там без Едуарда радянській збірній було нічого робити. Все-таки команда СРСР їхала за титулом. Едік на швидку руку написав листа в Комсомолку, і "п’яницю" та "дебошира" помилували. 24 травня після спарингу з поляками Стрєльцова забрали зі собою керівники заводу. Від гріха подалі – після матчу мав бути фуршет і хто його знає, що міг викинути п’яний Едуард. Наступного дня Едік домовився зустрітися з друзями по збірній. Він приїхав вчасно. Спартаківці запізнювалися. Через багато років Едуард згадує, в той момент він відчув дивну втому, йому вже нічого не хотілося, ні випивати, ні з кимось розмовляти. Едуард вирішив нікого не чекати та поїхати до себе на автозаводську. Едік вже йшов зупиняти таксі. Доля давала йому останній шанс… Аж тут периферійним зором він побачив Сергія Сальникова, який запропонував випити по стаканчику сухого. Сальников на фоні Стрєльцовської компанії був непитущим і Едік не міг йому відмовити. Сіли випили, і тут під’їхали спартаківці….

Зранку наступного дня вони вже були в Тарасовці, Едуард виглядав сильно пом’ятим, та мав прокушений палець; коли Яшин сів біля Стрєльцова, то помітив, в того на фізіономії запудрені подряпини. "Хто ж тебе так?" – "З кішкою бавився… ". Воротар пожартував про кішку з двома ногами. Лікар Белаковський, якому дуже не сподобався післяпохмільний стан Едіка,  попросив Качаліна сильно його не навантажувати. Наставник погодився та відправив Стрєльцова спати. Після пробудження Едуард пішов з Яшиним на рибалку, а на базу тим часом прилетіли міліцейські "воронки"…

Далі буде…

Владимир Войтюк, Football.ua