У цьому сезоні кутові в АПЛ дедалі частіше нагадують бійку без правил. У штрафному — штовханина, боротьба, хаос. Не дивно, що Коббі Мейну пожартував у соцмережах, порівнявши це з Royal Rumble у реслінгу. І справді: як захищатись в таких моментах?

Варіантів начебто багато. Можна залишати більше гравців попереду й змушувати суперника або діяти обережніше, або ризикувати нарватися на контратаки. Можна відповідати тим самим — боротися жорсткіше, діяти на межі. Можна навіть апелювати до International Football Association Board, щоб там звернули увагу на блокування й боротьбу руками. Хоча правда в тому, що на власних кутових майже всі команди поводяться так само. А можна просто мати воротаря, який не губиться в натовпі й забирає майже все, що летить у його зону.

У виїзному матчі проти Евертона Манчестер Юнайтед обрав саме цей варіант. І Сенне Ламменс став ключовою фігурою важкої перемоги. Це був матч, де доводилося терпіти. Юнайтед вів 1:0, а Евертон тиснув дедалі сильніше. І чим ближче був фінальний свисток, тим більше роботи з’являлося у воротаря. До певного моменту Ламменс просто надійно робив свою справу, справляючись з усім, що пропонувала команда Девіда Мойєса. Але в останні хвилини він зіграв уже не просто добре — він виграв цей матч.

Подачі сипалися одна за одною: зі стандартів, з флангів, навіс за навісом — у район поперечини. Кожного разу Ламменс був першим на м’ячі. Він або впевнено забирав його, або відбивав подалі від воріт.

І все це — в щільному кільці з гравців. Його штовхали, заважали, іноді буквально заганяли назад у ворота. Але він залишався спокійним.

"Як на мене, це було вже занадто, — сказав Ламменс після матчу в ефірі Sky Sports’ Monday Night Football. — Я навіть не міг нормально стояти у воротах — доводилося починати рух за лінією. Суддям важко все це побачити".

Статистика лише підкреслює масштаб його роботи. Евертон подав 10 кутових, Юнайтед — лише один. Господарі виконали 35 навісів проти шести, але точними виявилися лише п’ять. Два з них Ламменс спіймав, ще чотири — відбив. І в підсумку — черговий "сухий" матч: третій у шести іграх під керівництвом Майкла Карріка. Для порівняння, у попередніх шістнадцяти таких було всього два.

Після гри тренери довго шукали правильні слова. Каррік назвав виступ воротаря зразковим. Мойєс висловився простіше: "чортівськи добре". Що хотів Евертон на кутових? "Ми розраховували, що воротар не зіграє настільки сильно", — чесно визнав він.

Якщо це й був план Евертона, то він явно потребував доопрацювання. Впевнена гра Сенне Ламменса на виходах — одна з його головних і давно відомих переваг. Саме ця якість свого часу й вирізнила його для тренерів, які працювали з ним у молодіжній системі Брюгге.

З роками Ламменс підтягнув і інші компоненти гри, а понеділковий матч ще раз нагадав: він чудово справляється з базовим завданням воротаря — не пропускати. Цього сезону він лідирує серед голкіперів АПЛ за показником очікуваних голів, яких вдалося уникнути (xGP) за 90 хвилин — у середньому рятує команду від 0,2 пропущеного м’яча за гру.

У матчі проти Евертона цей показник сягнув 0,86. Найяскравіший момент — сейв після дальнього удару Майкла Кіна на 83-й хвилині. Це був ефектний, майже акробатичний рух — такий, що гарно виглядає в повторі. Але справжня сила Ламменса в іншому: більшість його сейвів зовсім не кричущі.

Нічого видовищного не було ані в тому, як він спокійно зафіксував м'яч після штрафного від Джеймса Гарнера наприкінці першого тайму, ані в моменті, коли накрив пізній удар Тайріка Джорджа. Але саме те, що він ловив м’ячі намертво, а не відбивав їх на кутовий чи поруч з собою, набагато важливіше за ще один кліп у хайлайтах.

Після матчу Майкл Каррік погодився з журналістом, який відзначив схожість характеру Ламменса з його колишнім партнером — Едвіном ван дер Саром. Сам нідерландець, працюючи експертом на Sky Sports, також щедро похвалив бельгійця.

Каррік окремо відзначив, як воротар адаптувався до однієї з найстресовіших позицій у футболі, перейшовши до Юнайтед після лише одного повноцінного сезону в дорослому футболі Бельгії. І тут варто віддати належне не лише самому Ламменсу, а й клубу — зокрема скауту воротарів Тоні Котону, який наполягав на цьому трансфері.

Показово й те, що Ламменс був не єдиним літнім новачком, який вплинув на перший виїзд Юнайтед на Гілл Дікінсон Стедіум. Троє інших новобранців організували вирішальний гол: розрізна передача Матеуса Куньї на Браяна Мбемо, а далі — шалений ривок Беньяміна Шешко від власного штрафного до чужого і холоднокровне завершення. Для нього це вже шостий гол у семи матчах.

Юнайтед опинився в рідкісній ситуації: наприкінці сезону можна сказати, що всі літні підписання вдало вписалися і реально впливають на гру. Та чи хтось із атакувальної трійки вартістю 194 мільйони так само стабільно визначає результат, як Ламменс на іншому кінці поля? Скоріше за все, ні. Контраст між його спокоєм і надійністю та нервовістю деяких попередників видно майже в кожному матчі.

З менш стабільним воротарем у такій грі Юнайтед втратив би два очки. Але Ламменс не відпускав нічого — незалежно від того, який хаос вирував навколо нього.

У матчі проти Крістал Пелас Манчестер Юнайтед пропустив після подачі з кутового, але хіба в тому моменті можуть бути питання до Сенне Ламменса? Складається враження, що "орли" навмисно виконали подачу далі від воротаря, щоб м'яч опинився поза його радіусом дії. В іншому випадку бельгієць, ймовірно, забрав би його.

The Athletic