Частина І

Хайд

1974 рік став піковим в кар’єрі Дейни. Казімеж піднявся на футбольний Олімп, але, на жаль, не зміг там втриматися і після цього розпочалося стрімке падіння, яке завершилося фатальним кінцем. Гра Казіка на німецькому мундіалі привернула до нього увагу численних європейських клубів, які пропонували йому золоті гори за те, щоб мати у своєму складі польського диригента. Але ніхто не хотів випускати Казімежа за межі залізної завіси.

"Я досягнув майже всього, чого тільки можна досягнути в футболі.  Переді мною стояло чимало цілей, які росли немов апетит: підкорюючи одну вершину, я починав думати про іншу. Коли  я був новачком, у мене були мрії про те, щоб грати за основу, потім я хотів перейти в Легію. Наступним щаблем моєї кар’єри стала збірна. Я хотів бути в ній найкращим, і щоб Кадра теж була найкращою. Після успішного виступу на чемпіонаті світу в мене не бракувало хороших пропозицій. Так Сент-Етьєн, АЗ Алкмаар, Ксамакс, Мілан, Інтер, Баварія, Реал зверталися в Легію стосовно мого трансферу. Князь Монако Реньє особисто переконував мене переїхати в Монте-Карло. Особисто я хотів грати за Реал – це була моя дитяча мрія, але де там, мене не відпускають. Можливо, колись таки дадуть добро на мій перехід, але це напевно буде вже тоді, коли я не зможу бігати. На моїх ногах є багато слідів різних матчів. Часто суперники замість м’яча били мене по ногах. Я собі порахував, якщо не станеться нічого надзвичайного, то я зможу грати до 33 років" – не приховував свого розчарування Казімеж.

Автор найкращої біографії Дейни Стефан Щеплек стверджує, що якщо б Казімежу одразу після бронзи на чемпіонаті світу дозволили перейти в топ-клуб, то він міг би стати кращим футболістом світу. Стосовно цього звичайно ж можна посперечатися, але стовідсотково можна бути впевненим в тому, що якщо б цей трансфер таки відбувся, то зараз по відношенню до Дейни ми б не використовували минулий час. Але в ті часи перехід Казімежа в серйозний західний клуб виглядав фантастичним. Як офіцер польської армії міг поїхати в одну з країн НАТО? Залізна завіса надійно охороняла своїх зразкових спортсменів від буржуазних спокус. Тоді по сарафанному радіо поширювалася інформація про те, що Дейна незабаром виступатиме на Заході. Для того, щоб придушити ці непотрібні чутки, партія взялася до роботи. "Żołnierz Wolności" (друкований орган польської армії) опублікував інтерв’ю з поручиком Дейною. Цю статтю за вказівкою згори передрукували майже всі періодичні видання країни. В інтерв’ю Казімеж зазначив: "Моєю метою є гра в барвах Легії. Це – гордість для мене боронити честь армійського клубу та національної команди. Своє життя я пов’язав з Польською Народною армією і я не збираюся їй зраджувати. В житті спортсмена є набагато важливіші речі, ніж долари". Зрозуміло, що Дейна ніколи не говорив цих слів, партія ліпила з нього ідеал та хотіла зробити з нього приклад для наслідування, на якому буде виховуватись нове покоління місцевих гравців. 

Казімеж продовжував свої виступи за Легію. Очевидно, що рівень чемпіонату Польщі не відповідав рівню Дейна. І тому незабаром він знизив вимоги до себе. Все частіше на футбольному полі в нього почала проявлятися хандра. Дейна чергував яскраві матчі з посередніми. Партнер по Легії Блаут: "Казік грав лише тоді, коли хотів, а хотів він щоразу рідше. Часто на полі він був як ганчірка". Як правило, причиною таких слабких виступів Казімежа ставали жінки. Він мав слабкість до слабкої статі, а вона до нього.  Коли Дейна бачив панянку, яка йому подобалась, він одразу підходив до неї та починав штурм чергової фортеці. Він підбирав ключі до жіночих сердець не гірше ніж до замків на воротах суперників. Казік рідко спілкувався з партнерами по команді, а журналісти витягували  з нього слова, немов кліщами. Все змінювалося, коли він спілкувався з черговою жінкою, яка впадала йому в око. Інколи Дейна запізнювався на збори, або просто пропадав. Причиною зникнення Казімежа була чергова панянка. Так, коли Легія чи збірна приїжджали в якийсь закордонний готель, то гравцям тренери часто давали наступні вказівки: "Ідемо в номери і через 15 хвилин зустрічаємось біля рецепції для того, щоб похарчуватися". Завжди всі футболісти Кадри приходили вчасно, за виключенням Дейни, тому що він в той час кадрив чергову пасію. Як пише Щеплек: "Дейна любив близькі контакти третього ступеня з дівчатами". Тоді він ще не пив, не ходив в казино, та не ганяв на машинах. З часом всі ці захоплення звели його в могилу.

Видавалося, що у 1969 році він нарешті схаменувся, оскільки знайшов жінку всього свого життя. Казімеж по самі вуха закохався в Маріолю. Зранку Казімеж був на тренуванні в Варшаві, в полудень сідав на поїзд та їхав в Познань, до коханої. Наступного дня повертався, виконував вправи та знову мчав в Познань. Врешті-решт, як кажуть поляки, це не могло закінчитися нічим іншим, як костелом. Маріоля зізнавалася: "Я сказала "так", оскільки в мене склалося враження, що Казік – чудовий матеріал, з якого я зможу зробити хорошого чоловіка". Спочатку в молодят все було чудово, але, на жаль, ідилія тривала недовго. 

Маріоля згадувала: "Він мав непростий характер і часто як кіт ходив сам по собі. Інколи він казав, що йде за пивом, а повертався аж через три дні. Свій рекорд в цих походах Казік встановив тоді, коли прийшов аж через три тижні. Я його пробачила лише після того, як він купив мені норкову шубу та перстень зі смарагдом". Маріоля звикла до хорошого життя і коли вони опинилися за кордоном, де часто відчували фінансові проблеми, то вона дорікала Казімежу, що він – невдаха. Так, коли їй довелося йти на роботу, вона одразу йому заявила: "Навіть не думай, що ти житимеш за мій кошт. Ти занадто молодий, щоб байдикувати. Ось бачиш я мушу гарувати, а ти собі граєш в теніс та ходиш на рибалку". Звичайно в цих словах дружини Казімежа була частка правди, але тоді коли його психологічний стан був далеким від ідеального, він потребував підтримки від неї, а не того, щоб його називали дармоїдом. Так що Маріолю теж можна опосередковано звинуватити в тому, що політ Казімежа Дейни настільки трагічно обірвався.

За виключенням Варшави практично ніде вболівальники не любили Дейну. Справа в тому, що Легія являлася символом комуністичної влади, а поляки ніколи не збиралися танцювати під партійну дудку. Інколи кібіци закидували його помідорами, трощили автомобіль, розмальовували двері в квартирі. Також вболівальники жартували над ним з приводу його низького IQ. Анекдотом стала історія, яка трапилася з Дейною в одному з аеропортів. Коли Казімеж заповнював якісь бланки, то йому довелося в одну з граф вписати свою професію. (В ті часи польські футболісти на папері були любителями і всі вони мали якийсь "нормальний" фах). Дейна довго не думаючи написав, що він працює в Легії. Також під час ЧС 1974 року Казік неабияк потішив фанатів, тим, що після перемоги над Гаїті з рахунком 7:0  розповідав про чудову гру з Таїті.

Аргентинський мундіаль 1978 року склався для Казімежа не так добре, як попередній. Кадра успішно подолала перший груповий турнір, а ось в другому все пішло шкереберть як в команди, так і в Дейни. В одному з ключових матчів проти господарів, за рахунку 0:1 Казімеж не використав пенальті – він  пробив настільки невдало, що голкіпер Фільол намертво зафіксував м’яч. Тоді багато особистих вболівальників відвернулися від нього, Дейну навіть почали звинувачувати в тому що він здав матч. Наступна гра з бразильцями теж не склалася – поразка 1:3. Цей матч став останнім для Казімежа в біло-червоних кольорах.  Незважаючи на ці невдачі, про Дейну не забули. 30 серпня 1978 року він у складі збірної світу грав проти Космосу. Цей матч завершився прогнозованою нічиєю.

На бенкеті, який був організований після поєдинку, до Дейни підійшов Пеле: "Слухай Каз, нам дуже подобається твоя гра. Може б ти хотів залишитись в Нью-Йорку? У нас тут непогана команда. В атаці – Кіналья, а в півзахисті ти міг би скласти компанію Бекенбауеру. Що скажеш?". На жаль, ця пропозиція спізнилася на місяць. Легія вже домовилась про його перехід в Манчестер Сіті, з якого і почалися всі його подальші проблеми. Казімеж підписав з містянами трирічний контракт, а легіонери отримали за свого найкращого футболіста 100 тисяч фунтів, можливість зіграти з Сіті два матчі і комплект форми Адідас на всю армійську команду. Поляки не прописали, якою саме має бути ця амуніція (та й і не могли цього зробити. Тоді функціонери армійців розумілися на формі з трьома смужками, так само, як вовк на зорях) і природно, що англійці в цій ситуації вчинили, керуючись приказкою: на тобі, небоже, що мені негоже. Досить швидко ця форма перетворилася на мотлох. Шкода, але така сама метаморфоза відбувалася з Дейною.

Хоча Казімеж стверджував, що в Англії він почуває себе прекрасно, але ж це було не так. Зважаючи на козирі Дейни Острів виявився чи не найгіршим місцем для продовження його кар’єри. Казімеж зовсім не надавався до тодішнього  британського футболу.  Він не мав швидкості Усейна Болта, не любив боротьбу, погано бив по м’ячу головою. Голова в нього була для того, щоб думати. На жаль партнери по команді не встигали за швидкістю його думок, вони звикли до зовсім іншого футболу. Коли Казімеж був на полі, Манчестер Сіті часто грав по суті в меншості. Менеджер Малькольм Алісон так і не зміг вдало розпорядитися польським алмазом. В його руках Дейна був так само ефективним, як і тесак при офтальмологічних операціях. Все частіше Казік почав опинятися на лавці запасних. Ще однією проблемою для Казімежа в Манчестері став мовний бар’єр. Він не знав та не хотів вчити англійської мови.

Для того, щоб знову відчути себе зіркою, Дейна почав відвідувати польські клуби Манчестеру. Спочатку в цих закладах на його адресу співалися численні дифірамби, але швидко проходить слава земна і незабаром він перетворився на простого компаньйона для карт чи келишка. Казімеж почав напиватися в дрова і в такому стані сідав за кермо. Це не могло закінчитись нічим добрим і не закінчилось…  Одного разу він не зупинився на вимогу поліції.  Після тривалої погоні його таки змогли затримати. В результаті цих гонок трапилася автокатастрофа в якій постраждали кілька людей. В Дейни забрали права та взяли з нього підписку про невиїзд. За три роки проведених в Англії Казімеж так і не став важливим гвинтиком в механізмі містян, про що свідчить статистика –він зіграв лише в 38-ми матчах з 97-ми, які провів клуб за цей період. Тому немає нічого дивного, що англійці не горіли бажанням продовжувати контракт з поляком. 

23 лютого 1981 року Дейна став гравцем Сан-Дієго Сокерс. Американці заплатили за нього 35 тисяч  доларів. Це був початок нового розділу в житті Дейни, на жаль останнього. Тоді переїзд в американську футбольну лігу означав для гравця своєрідною пенсією. Казімеж інколи видавав прекрасні матчі. Так у 1983 році в грі проти Тампа-Бей Роудіс він відзначився чотирма голами та п’ятьма асистами. Але день, коли йому довелося повісити бутси на цвях стрімко наближався. Свій останній професійний матч Казімеж зіграв за 5 місяців до 40- річчя. Хоча в нього ще були пропозиції, стосовно продовження кар’єри, в якості граючого тренера. Коли Сан-Дієго не продовжив з ним контракт, клуб Тампа-Бей (мабуть вони ще пам’ятали те, що зробив з ними Дейна в 1983 році) запропонував йому переїхати в Флориду, але він чомусь не погодився. Незабаром Казімеж організував тренувальні табори для юнаків. Щоправда, як тренер він отримував набагато менші гроші, ніж в якості гравця.

Починалася чорна смуга в житті Дейни, а його проблеми почали  перетворюватися на снігову лавину. Деякий Мьодонський, який мав озолотити Дейну – саме він був головним фінансистом Дейни і навіть мав доступ до його рахунку, – виявився шахраєм. Він ошукав Казімежа на пів мільйона доларів. Казік почав спиватися. Дейна прекрасно вмів керувати футболістами на футбольному полі, а ось в житті він був зовсім іншим. Казімеж топив горе в алкоголі та забував і про дружину, і про сина. Після завершення кар’єри Дейна відчував себе нікому не потрібним.  Він хотів повернути свої гроші і не придумав нічого кращого, ніж поїхати в Лас-Вегас. У місцевих казино він програвся до нитки і там знову ж таки не бракувало жінок та алкоголю, а вдома на нього чекали гучні скандали. За декілька місяців до смерті він покинув дружину і сина та почав жити з черговою пасією.

У липні 1989 року  Дейна приїхав на турнір ветеранів в Данію. Там були майже всі його колишні партнери по Кадрі. Біограф Щеплек пише, що колеги йому говорили: Польща – близько – повертайся, проте він не захотів. Тоді Орли Гурського не знали, що вони востаннє бачать свого капітана.

1 вересня 1989 року Dodge Colt на величезній швидкості в’їхав в припарковану вантажівку. Водій не робив жодних спроб загальмувати і зважаючи на силу удару в нього не було шансів на порятунок. Він загинув на місці.

Як засвідчила експертиза вміст алкоголю в його крові був набагато вищим за норму. В багажнику автомобіля знаходились 22 футбольні м’ячі; в кишені знайшли 50 центів. Жертву вдалося ідентифікувати по водійському посвідченню виданому на ім’я Казімежа Дейни.

Одна з сестер Дейни стверджувала: "Якщо б він не грав в футбол, то його життя склалося б набагато щасливіше". Мабуть, що вона права, але Казімеж був народженим для футболу і такі гравці як він з’являються раз на 10, або й навіть 100 років. І не має нічого дивного в тому, що у 2000 році тижневик "Piłka Nożna" назвав його гравцем століття в Польщі. Дейна увірвався в футбол, немов метеор а пішов з нього, як удар грому.

Володимир Войтюк, Football.ua