Останній тур АПЛ запам’ятався кількома важливими моментами та створив грунт для роздумів. І поки всі обговорюють рекорд Варді та скажені 3:3 у Борнмуті, ми обговоримо, чому після зміни тренера у Сандерленді справи пішли вгору, а Астон Вілла все ще залишається на "дні" чемпіонату.
Щоб з’ясувати відмінність між командами, варто пригадати, у якому стані вони опинилися в руках Сема Аллардайса та Ремі Гарда.
Як тільки Адвокат підписав контракт із Сандерлендом, то здивував уже в дебюті. Знаючи давню слабкість Діка до сповідування варіанту тотального футболу, все одно більшість критиків виявилися розгубленими, коли Коти, замість звичної схеми 4-4-2, розпочали гру у розташуванні 4-3-3. Незважаючи на ці зміни, гравці, хоч і вмотивовані, прогнозовано поступилися Вест Хему із мінімальним рахунком 0:1. Це викликало хвилю обурення у колі вболівальників, які вважали таке бачення футболу консервативним і старомодним, мовляв, план із залученням двох центральних нападників є куди ефективнішим.
Зауважу, що така манера гри в майбутньому спровокувала конфлікт із Дефо, який, за таких умов, випадав із загального малюнку команди та, власне, наштовхнула Діка на придбання вінгера київського Динамо Джермейна Ленса.
До приходу нідерландського спеціаліста, Сандерленд під керівництвом Гуса Поєта зазнав одинадцять поразок і з доробком у двадцять шість пунктів розташувався на сімнадцятій сходинці англійської Прем’єр –ліги. А от сам Пітбуль до завершення сезону провів дев’ять матчів, у яких були зафіксовані три програші та три перемоги – команда поступилася Крістал Пелас (1:4), вищезгаданими Молотобійцями та Челсі (1:3), які на шляху до чемпіонства громили абсолютно всіх. Загалом, додаткові дванадцять очок підсумували шістнадцяте місце в АПЛ і, в принципі, "улюбленець" російської публіки своє завдання виконав – зберіг прописку в еліті.
Основними фігурами залишалися ван Аанхольт, О’Ші, центр півзахисту був закріплений за вихованцем Евертона – Родвеллом та на вістрі – Стівеном Флетчером.
Впродовж літнього трансферного вікна Адвокат займався розширенням глибини складу та мав намір "підживити" свою схему – близько 17 мільйонів фунтів стерлінгів було витрачено на нових гравців. У п’ятьох зустрічах, що входили до передсезонної підготовки, Коти зафіксували три перемоги та дві поразки.
Втім, це не врятувало від провального старту і – вуаля – впритул до звільнення, за плечима Діка було п’ять поразок та три нічиї. Лестер, Норвіч, МЮ та – неочікувано – Борнмут не залишили Сандерленду абсолютно ніяких шансів. Перебування у зоні вильоту та неспроможність тренера виправити атмосферу в роздягальні, оформили його відставку за обопільною угодою після нічийного протистояння з Вест Хемом. Сталося це 4 жовтня.
Очевидно, що головним провалом, як і успіхом стали саме умови, в яких працював Дік. Тактика 4-3-3 передбачає відкритий атакувальний футбол, у який просто необхідно грати, аби за короткий час набрати якомога більше очок. Однак Сандерленд не має виконавців відповідного рівня і в цьому сезоні центр поля буквально "провисав". Ясна річ, так грати ввесь сезон в АПЛ – це просто самогубство.
Сем Аллардайс прийняв Сандерленд 9 жовтня і того ж місяця приніс першу перемогу – у рідних стінах Стедіум оф Лайт він зумів розтрощити Ньюкасл із "сухими" 3:0. При цьому команда зіграла дуже сміливо та авантюрно – 4-2-3-1 – з дуетом опорників М’Віла-Каттермол, двома вінгерами Ленсом та Джонсоном, у центрі нападу – Флетчер і "під ним" опинився Ола Тойвонен.
У вдалих поєдинках з Крістал Пелас та Сток Сіті Бiг Сем вдався до 3-5-2, вибудувавши лінії півзахисту так, щоб крайні півзахисники підтримували оборонців та при контратаці рухалися вперед. Саме це допомогло вчора відзначитися Патріку ван Аанхольту, який раз-по-раз долучався до атаки, у воротах Гончарів.
Як свідчить статистика, зараз Аллардайс постійно експериментує, але готовий грати у два нападники, давши зелене світло Джермейну Дефо. Для Ленса місця не знайшлося – наглядно, що два останні матчі гравець збірної Нідерландів провів поза стартом.
Як бачимо, тренер шукає власну гармонію та прищеплює її кожній ланці – його підопічні намагаються діяти комбіновано і створювати активний пресинг. Ключову роль відіграє насичений півзахист, який доволі гнучкий і мобільний. Словом, це ті якості, яких так не вистачає Астон Віллі. Зауважу, що ці команди спіткала подібна доля – тільки Шервуд приєднався до колективу у лютому, а Адвокат – березні.
"Для мене це буде 13 фіналів. І, можливо, ще один — на Вемблі", — сказав Тім по призначенні на пост. Пол Ламберт залишив не надто приємну атмосферу на Вілла Парк – фахівця звільнили після тринадцятої поразки в сезоні, якої Вiлланам завдав Халл Сіті. З тринадцяти "фіналів" Шервуд виграв лише п’ять, що дозволило вирватися із зони вильоту, відправивши туди вищезгаданий Халл. Тридцять вісім пунктів і сімнадцяте місце – місія на сезон, так би мовити, виконана. Екс-керманич Тоттенхема у цьому скромному успіху має завдячувати Крістіану Бентеке, що в останніх п’яти поєдинках сезону 2014-15 років, коли і вирішувалася їхня доля, забив три голи, що підсумували три перемоги.
Шервуд прекрасно розумів потенціал бельгійця, тому обрав схему 4-3-3, у якій не менш важливими фігурами виступали Клеверлі , Делф та Санчес. На біду, вже влітку цей квартет втратив двох виконавців – Бентеке вирушив до Мерсисайду, а Делф – до Манчестера. Керівництво клубу вирішило це компенсувати, і з розмахом кинулося витрачати гроші. В цілому, Астон Вілла вижбурнула 52 мільйони фунтів стерлінгів в повітря. Чому в повітря? Варто поглянути на турнірну таблицю і все стає цілком зрозумілим. Жордан Амаві, Жордан Верету, Ідрісса Геє, Джордан Аю, Руді Гестед, Адама Траоре, Скотт Сінклейр та Мiка Річардс надягли футболки Вілланів. Результату – нуль.
У вас не простежуються аналогії з Тоттенхемом та Ліверпулем після продажу Бейла та Суареса відповідно?
Маючи в арсеналі таких гравців, Тім готувався до боротьби і взяв за основу схему 4-2-3-1. З дев’яти матчів Шервуд переміг раз – у стартовій грі з Борнмутом. Далі – суцільне пекло, яке тривало до зустрічі з Свонсі. Астон Вілла виявилася не готовою грати в такий футбол і швидко поплатилася.
Ремі Гард вирішив піти тим шляхом, що й Шервуд, але на початковому етапі, і повернув стару схему 4-3-3. У потребі прийняття цього кроку його наштовхнув поєдинок з Тоттенхемом, який виконувач обов’язків Кевін МакДональд проводив за старими напрацюваннями Тіма – як підсумок, 3:1 на користь Шпор.
Француз дебютував із нічиєї з Манчестер Сіті, капітулював проти Евертона і спробував грати першим номером у дуелі з Вотфордом, але і тут його очікувало фіаско.
Якщо не працює тактика, то проблема, швидше всього, в психології. Втрата лідерів влітку, перекроювання команди, зміна схеми, філософії та поглядів – все те, над чим має замислитися Гард.
У випадку з Сандерлендом – ті ж трансфери були точковими і на початку сезону Адвокат маніпулював і 3-5-2, якою зараз оперує Аллардайс, і звичною для Котів 4-4-2, тобто, по факту, налаштовував підопічних на різні схеми. Але, як справжній представник країни тюльпанів, вчинив по-своєму — таке враження, що нідерландці в інший футбол грати не вміють. А от Шервуд все миттєво зруйнував, залучив нових футболістів, та не врахував сил та амбіцій оновленої Астон Вілли. А розбиратися Гарду. Прикро, адже не факт, що французському спецiалiсту вистачить часу до кiнця сезону, щоб виправити ситуацію.
