Уважніше вивчення подій навколо Лукаса Піазона свідчить про можливу появу не надто приємної тенденції.

Ґуставу Лукас Домінґес Піазон народився у Сан-Паулу 20 січня 1994 року. Після переїзду  родини до Курітіби саме у цьому місті, у однойменному клубі, він почав займатися футболом. Тренерам Курітіби одразу ж впала в око його перевага над однолітками у дриблінгу, виборі позиції, ударах та грі головою. Ще до того, як йому виповнилося чотирнадцять, Піазону не бракувало пропозицій від агентів та інших клубів.

Найспритнішим виявився у 2007-му Атлетику Паранаенсе. Завдяки вмілому використанню юридичних тонкощів (важлива деталь) йому вдалося перетягнути вундеркінда. Самому Лукасу запропонували досить привабливий контракт (ще одна важлива деталь). У складі АП Піазон успішно виступав у регіональних турнірах і чи не в кожному з них ставав найкращим бомбардиром. У розіграші Кубка Бразилії U-15 у 2008 році голи Лукаса допомогли Атлетику вийти до фіналу.

У вирішальному матчі команда з Курітіби поступилася Сан-Паулу. Скаути Сан-Паулу вже більше року стежили за Піазоном, тож оскільки його гра у Кубку країни вкотре переконала у здібностях форварда, Сан-Паулу запропонував ще кращий контракт, аніж був у Лукаса у Атлетику Паранаенсе. Наприкінці 2008-го Піазон перейшов до Сан-Паулу. У новій команді Лукас продовжував регулярно забивати. Серед турнірів, у яких він відзначався, був відбір до міжнародного турніру Кубок Найк Ю-15.

Після цього змагання тренер національної збірної U-15 Леандру Сімпсон викликав Лукаса на збори команди, що готувалася до чемпіонату континенту. З перших тренувань та товариських матчів Лукас зайнявся звичною справою. Результативна гра у тренувальних поєдинках швидко зробила з новачка збірної її основного форварда.

У фінальній частині Кубка Найк Лукас вже у першому матчі забив Манчестер Юнайтед. Турнір завершився перемогою бразильського клубу (у фіналі Сан-Паулу переграв Вердер 3:1), а Лукас відзначився п’ять разів.

У чемпіонаті Південної Америки U-15 два роки тому Піазон забив десять м’ячів у семи матчах і став найкращим бомбардиром турніру. (Титул, щоправда, бразильцям завоювати не вдалося. На два очки їх випередила збірна Парагваю).

Після таких геройств у Бразилії уперше почали писати про те, що Лукас може опинитися у Європі навіть не зігравши у першій команді жодного бразильського клубу. Якби ж бразильські журналісти знали, наскільки примітивними та брудними методами здійснюватиметься трансфер.

На початку 2010 року, слідом за дорослішими Оскаром та Діогу, Лукас звернувся до суду з вимогою анулювати його контракт із Сан-Паулу. Звичайно, важко було повірити, що у неповних шістнадцять він вже настільки розбирався в усіх юридичних тонкощах. Як і у те, що у Сан-Паулу він не міг би без перешкод розвивати свій талант.

У кожному з трьох позовів відчувалася рука Жуліану Бертолуччи, давнього спільника Кії Джурабчана, агента Оскара, Діогу та Піазона. Начальник юридичної служби Сан-Паулу Каліл Роша Абдалла дипломатично називав тоді Бертолуччи "людиною з поганим характером". План агента був простий — анулювати контракти, позбавити Сан-Паулу прав на гравців і самостійно торгувати ними на європейському ринку.

За день до свого шістнадцятого дня народження Піазон отримав подарунок. Суд заветував його контракт із Сан-Паулу. Суддя Алессандра де Кассіа Фонсека Торінью Тупіассу проголосила, що підписання контракту у віці 14 років, нехай навіть офіційні підписи ставили батьки Лукаса, суперечить бразильському законодавству, що забороняє професіонально займатися спортом до 16 років.

Але вже шостого лютого, після апеляції клубу, з’явилося нове рішення. Суддя Соня Марія Форстер де Амарал визначила контракт чинним і зобов’язала Піазона повернутися до Сан-Паулу. "Підписання контракту "на майбутнє", як це зробили батьки Лукаса Піазона, не порушує жодного закону, — пояснила суддя. — Час очікування набуття чинності контракту (від 14 до 16 років) не є втраченим для футболіста з точку зору професіонального розвитку, оскільки він сам визнав, що виступ за Сан-Паулу був його мрією".

У квітні 2010-го Лукас повернувся до Сан-Паулу, запевнив усіх, що ніколи й не хотів залишати клуб, і що він готовий до сезону. (Поки точилися юридичні війни Піазон тренувався на стадіоні Корінтіанса, з президентом якого у Жуліану Бертолуччи хороші стосунки).

Готовність ця виявилася мінімальною. Піазон грав, іноді забивав, але був не схожий на грізного голеадора, якого важко було зупинити у двох попередніх сезонах.

Сумніви супроводжують розвиток будь-якого молодого футболіста. За успішним сезоном має йти новий. Інакше здатність зробити "наступний крок" оцінюватимуть не дуже високо, а це вже безпосередньо впливатиме на суми контрактів. Лукас Піазон робив перші кроки більш аніж впевнено. Пронозливий Бертолуччи його з кроку збив. А тепер ще й поспішив нажитися на передчасному продажу футболіста до Європи.

Сан-Паулу у цій ситуації вчинив мудро. Контракт гравця закінчується наступного року. Новий він може просто не підписати. Тоді б клуб не отримав за Лукаса ані копійки. Зараз Сан-Паулу заплатять понад 11 мільйонів бразильських реалів. Точніше, саме зараз заплатять половину цієї суми, а решту — влітку. Пропозиція Ювентуса була трохи вигіднішою, але туринський клуб хотів розтягнути виплати на більший строк. Челсі, завдяки лобіюванню Бертолуччи, клієнтами якого є Рамріес та Давід Луїс, погодився на дві швидких виплати.

Логіка Сан-Паулу зрозуміла. У Челсі ще років десять здуватимуть пил з вихованця клубу Джона Террі, а школа Сан-Паулу випустить за цей час мінімум з десяток гравців високого рівня.

Зрозуміти можна і логіку Челсі. "Те, що не можеш зробити сам, зроблять за тебе гроші" — принцип, яким користується не один великий європейський клуб, не здатний нічого, окрім власне грошей, запропонувати.

Непокоїть логіка Бертолуччи. І раніше здавалося, що агенти скоро підписуватимуть контракти з батьками бразильських хлопчиків вже після перших УЗД. Цинізм, з яким пройдисвіт-агент тягає клуб до суду, аби позбавити його прав на футболіста, у розвиток якого вклали і гроші, і час, означає, що справи Оскара, Діогу та Піазона — лише початок. Добре, що двоє інших молодих гравців Сан-Паулу — Каземіру та Енріке — відмовилися звертатися до суду, як не наполягав на цьому Бертолуччи. Але скільки ще таких спроб попереду? Чи не стане справа Піазона прецедентом, про який згадуватимуть керівники бразильських клубів, коли отримуватимуть пропозиції продати молодий талант у 14, 15 чи 16 років?

Діяльності таких торгашів, як Бертолуччи, можна протиставити лише жорстку систему заборон та обмежень. Як на рівні національному, так і на рівні міжнародному. Розпоряджатися у футболі мають ті, хто виховує й пестує таланти, а не ті, хто скуповує їх нагурт.