Теревені про те, що тренер може успадкувати «готову» команду і нічого не робити, а вона досягатиме серйозних успіхів, породжує хвора уява якихось збоченців. Зміна тренера — необхідність облаштовувати новий світ. Навіть якщо він страшенно нагадуватиме той, вчорашній, він все одно буде іншим. Можливо, всього лише у деталях, але деталях важливих.
 
Навіть початок нового сезону зі звичним тренером для успішної команди це завжди «перевірка системи»: настрою, бажання та готовності гравців до боротьби за нові титули, відпрацьованих варіантів гри. До будь-якої поразки на старті придивлятимуться надзвичайно прискіпливо, відшукуючи ознаки прийдешнього занепаду.
 
У першому турі Клаусури-2010 Толука (переможець Апертури-2008, чвертьфіналіст Клаусури-2009, півфіналіст Апертури-2009) програла на виїзді Чивас із рахунком 1:3. Легкість, із якою господарі шматували захист Толуки (особливо страждав лівий фланг), немов віщувала важкі часи команді Хосе Мануеля Де ла Торре. Оборона, що у двох попередніх турнірах пропускала у регулярному чемпіонаті не більше 19 м’ячів у 17 матчах, — за крок від руїни, спокусливо «підказувала» логіка першого туру.
 
Висновки після першого туру можуть бути дуже наївними. Нічим ще не затьмарена радість від старту нового чемпіонату підштовхує до скороспілих оцінок. Із завзяттям, гідним кращого застосування, вхоплюєш те, що «блищить» найяскравіше.
 
Висновки після першого туру можуть бути, якщо абстрагуватися від рахунку на табло, глибокими і точними, бо певні важливі риси гри команди проявляються і крізь туман невпевненості.
 
Тож коли рік тому Толука поступалася Чивас, попри провали у захисті, не виникало бажання затаврувати команду клеймом невдахи. Адже в атаці Толука все робила правильно. Із кожною хвилиною дедалі впевненіше рухався м’яч від плеймейкера Зіньї до форвардів. Маневри нападників були логічними та продуманими. За кожним рухом відчувалася підготовча робота, що так чи інакше мала б нагадати про себе упродовж сезону.
 
Клаусуру-2010 Толука виграла. У регулярному чемпіонаті, після поразки у Гвадалахарі, команда пропустила всього лише 12 м’ячів. Захист повернув собі звичну надійність досить швидко. А враження від побудови атакувальної гри не були міражем.
 
Звичайно, це ідеальний варіант. Усе могло б закінчитися зовсім інакше, і тоді враження від хорошої гри в атаці у першому турі залишилися б, укриті пилом, десь у закутку на поличках спогадів.
 
Зараз вони знадобилися для того, щоб спробувати краще зрозуміти, що відбувалося з Толукою у Клаусурі-2011.
 
Хосе Мануель Де ла Торре пішов тренувати збірну Мексики, взявши з Толукою два чемпіонства, тобто «залишив наступнику «готову» команду». Шість футболістів, які грали рік тому проти Чивас, вийшли на поле і у матчі першого туру поточного чемпіонату проти Пумас.
 
Новим тренером став Серхіо Луго, колишній помічник Де Ла Торре. Ще один «доказ» того, що ніби нічого суттєво не повинно було мінятися. «Готовій» команді просто не потрібно було «заважати».
 
На відміну від матчу річної давнини, цього разу Толука у першому турі не поступилася. Хоча й грали вдома, а на стадіоні Немесіо Дьєс у чотирьох попередніх регулярних чемпіонатах очки суперники брали дев’ять разів із тридцяти чотирьох. І все-таки справа не в тому, як закінчився матч. Замість 1:1 цілком могло бути і 2:1, і 1:2.
 
Справа у тому самому враженні від гри в атаці. Враженні, що мали підтвердити наступні тури. Враженні, що можна було сформулювати лише одним словом — жах.
 
Усе робилося наче наосліп. Хаотичний рух футболістів, безцільне вовтузіння з м’ячем, жодної чіткої ідеї. Трохи впевненіше команда контратакувала у другому таймі.
 
Захист відпрацював доволі чітко, і саме точність дій біля власних воріт трохи замаскувала убогість силувань щось зробити в атаці.
 
Захист і надалі витягував команду. Завдяки вмілій обороні Толука пройшла без поразок перші шість турів. У п’яти матчах поспіль команда не пропускала. Коли ж із рахунком 5:0 Толука на виїзді розбила Керетаро здалося, що взагалі не так все й погано, що ось те перше враження значно ближчим було до наївності, аніж до глибини і точності.
 
Але потім почалося. 2:3 вдома з Некаксою, 3:4 на виїзді з Америкою, і, нарешті, принизливі домашні 1:6 від Морелії.
 
Після цього до кінця регулярного чемпіонату Толука лише двічі забила більше одного м’яча. За іронією долі, чотири поєдинки-спалахи, у яких команда наколотила 15 м’ячів, зробили атаку Толуки третьою в Лізі. За якістю гри у нападі Толука була однією з найгірших команд сезону.
 
Перші враження не піддурили. Яскрава, прикрашена фантазією вправних виконавців лінія атаки зникла навдивовижу швидко. Поки інші команди б’ються у плей-офф, у Толуки є час для підготовки до нового чемпіонату, час розібратися, що слід зробити, аби магія повернулася.