Якщо результати Борнмута ще можна обґрунтувати банальною відсутністю досвіду, то на нинішній Ньюкасл просто боляче дивитися. Впродовж чотирнадцятьох турів Чорно-білі пізнали смак перемоги тільки у двох – з вищезгаданим дебютантом Прем’єр-ліги та Норвічем. Цілком зрозуміло, що з такою результативністю перспективи на збереження прописки в еліті дуже туманні. Чому так сталося? Зараз спробуємо з’ясувати з огляду кількох фактів. 

По-перше, головному тренеру Стіву Макларену варто замислитися над внутрішньою атмосферою та дисципліною як у роздягальні, так і на полі – його підопічні посідають шосту сходинку за кількістю жовтих карток (29). Більше мають Саутгемптон (30), Сандерленд (31), Вест Бромвіч Альбіон (31), Ліверпуль (33) та Тоттенхем (33). Причому найбільше стусанів має отримати півзахисник Джек Колбек, у активі якого п’ять "гірчичників". 

Неприємно вражає трансферна політика та подальше залучення футболістів до основи – влітку було придбано Вейналдума, Мітровіча, Мбемба та Товена і витрачено понад 68 мільйонів євро. З цього квартету, як демонструє практика, добросовісно відпрацьовує тільки перший. Так не скажеш про Товена —  британська преса буквально готова поставити хрест на англійському відрізку кар’єри півзахисника і охарактеризувала хлопця не найкращими рецензіями: "Він кошмарний, просто біжить із м'ячем ввесь час, в підсумку нічого не створюючи. Виглядає дуже легковажно, його постійно відтісняють фізично розвинені футболісти. Він весь час потрапляє у безвихідні становища, не проявляючи при цьому ніякої креативності".

Дійсно, Флоріана купували, аби той додав креативу та різноманітності у атаці, однак у француза один із найгірших показників точності пасів у команді – 71%.   

Торік до команди приєдналися Колбек, Сім де Йонг, Кабелла, Рів’єр, Янмат, Ласселс та Перес (Факундо Феррейру не враховуватимемо) і це фактично третина складу сучасного Ньюкасла. Звільнення Алана Пардью та поступова стагнація Карвера підготували Макларену цілий букет проблем. Головним завданням на початку сезону було з’ясувати, хто ж і на що здатний, залучити новачків до основи та награти з рештою команди. Стіву цього зробити не вдалося і досі – як підсумок, тренер достеменно не знає можливостей своїх підопічних. Наприклад, до складу повернувся де Йонг, який постійно заліковував травму і з вересня 2014-го по жовтень 2015 року був відсутній. Виходить, що півзахисник із шестирічним контрактом викреслив із свого футбольного життя цілий сезон. 

Щось схоже із Джамаалом, який провів минулий сезон у Чемпіоншипі і наразі на лікарняному. Його суто купував "під себе" Пардью і бачив у ньому перспективи, але про Макларена так не скажеш. Рік у Ноттінгемі для Ласселса – плюс, але для Стіва треба результат тут і зараз. Кошти витрачені, а дивіденди відсутні. Як із цієї "маси" збудувати щось цілісне – завдання приорітетне.

"Пройдемося" по команді. Захист просто дірявий – на даний момент нараховується 30 пропущених голів. Астон Вілла, що займає останню позицію в чемпіонаті, може похизуватися куди кращою статистикою – Віллани пропустили на 5 голів менше. Взагалі, про який успіх можна говорити, якщо у перші п'ятнадцять хвилин ворота Ньюкасла вражали 4 рази, а у відрізок 46-60 – вісім. Тім Крул діставав із сітки 17 голів, зігравши 720 хвилин, а Елліот – 13 (540 хвилин). Сумнівно, що Роберт би потрапив до основи, якби нідерландський кіпер не отримав неприємну травму хрестоподібної зв’язки. 

Очевидно, що проблема полягає у відсутності монолітності усієї оборонної лінії – таке враження, що Мбемба, Айдара, Янмаат та Колочінні не розуміють, які ж функції повинні виконувати. Найприкріше це говорити про Фабрісіо, капітана, одного із найдосвідченіших захисників  – попри регулярні появи у старті, аргентинець встиг запам’ятатися автоголом у грі з Арсеналом та вилученням з Сандерлендом. Коти, за відсутності лідера Ньюкасла, без зайвих зусиль розібралися із і так хиткою обороною команди -3:0.

Неспроможність ефективно грати на другому поверсі (підтвердження – другий гол Свонсі), труднощі з створенням пасивних офсайдів, безглузді паси в "молоко", регулярна втрата позиції – ось так виглядає нинішня, воістину, "бетонна" оборона. Єдиною світлою "плямою" є саме Деріл, що не соромиться підключатися до атаки і його, наразі з двома асистами, можна вважати за повноцінного диспетчера.

Величезні претензії до нападу – Мітровіч, придбаний у Андерлехта за солідну суму, відзначився лише двічі – відкрив рахунок у грі з Манчестер Сіті (підсумковий рахунок 6:1 на користь Пеллеґріні) та у наступному турі долучився до побиття Норвіча (6:2). І, власне, це все на що спромігся сербський форвард, що, між іншим, не так давно клявся у бажанні стати легендою клубу. Підкреслю, що менш розпіарений Айозе забив на один гол більше. Хоч якимсь результатам треба дякувати вінгеру Джорджинью Вейналдуму – вихованець Феєнорда "розписався" шість разів – відзначимо покер Канаркам – і віддав дві результативні передачі. Цікаво, що, як стверджує статистика, Ньюкасл не останній колектив за ударами у площину – було завдано 108 ударів (наприклад, МЮ може похизуватися 87 ударами), точність яких майже 60 відсотків (найкращий показник у Прем’єр-лізі). Підводить реалізація – 13%, оскільки більшість ударів не є настільки важкими для голкіпера опонента.  14 голів – вельми скромний доробок, зважаючи на присутність п’ятьох нападників.

Це все наштовхує на логічний висновок, що кожна ланка не має між собою взаємозв’язку.   Очевидно, що Макларен відштовхується від можливостей суперника і не готовий диктувати свої умови – якщо у поєдинку з Лестером Ньюкасл грав за схемою 4-4-2, то проти Крістал Пелас – 4-2-3-1, тобто налаштовувався дати бій. Як все закінчилося – ми прекрасно знаємо.

Після гри Челсі — Ньюкасл Моурінью натякнув, чому ж у Сорок не все так добре: "Думаю, що одна з причин, чому Ньюкасл протягом багатьох років не перебуває серед лідерів – менталітет". Жозе, як знаному у футбольних колах психологу, варто вірити. Психологія – штука досить тонка і потребує індивідуального підходу до кожного футболіста. Це зробити вкрай важко, адже команда постійно зазнає кадрових змін і відповідно не має цілісності. Як би сказав ван Гаал, "не розуміє клубної філософії".

"Ми все ще в пошуках нашого найкращого складу", — поділиться міркуваннями керманич Міщан.                  

Складу, у якому 26 гравців свого часу травмувалися і семеро з них досі в лазареті. Ясна річ, що головна втрата — Тім Крул. 

Наразi стає зрозумiло, що навiть звільнення Макларена не врятує Сорок. Очевидно, що на все треба час, хоча на дворі вже грудень. Новому тренеру доведеться перейняти увесь тягар і маю побоювання, що з ним і він не впорається, бо йому банально може не вистачити часу. Мабуть, Ньюкаслу пора в Чемпіоншип, на своєрідне перезавантаження.  А фанатам – влаштовувати репресії проти президента Майка Ешлі, що не рахується з думкою тренерського штабу, жбурляється грошима, але не готовий на поступовий розвиток клубу. Звільнення Гутьєрреса лише підтверджує цi слова. 

Всього поганого.