Різдво промайнуло настільки швидко, що нічого й не встигли відчути. І рівно таким саме чином пронісся перед очима дев’ятнадцятий тур англійської Прем’єр-ліги, який хто як тільки не називав, але його безпосередньо приналежність до екватору розіграшу національних змагань неможливо було залишити поза увагою. Зрештою, настав останній вечір у його розіграші, який відкривало протистояння на Амексі поміж Брайтоном та лондонським Тоттенгемом.

Команди Роберто Де Дзербі та Анге Постекоглу цього вечора об’єднував один дуже сумний фактор — страшенна туга через відсутність травмованих футболістів, які в складах обох колективів вилітали один за одним упродовж останніх кількох тижнів. Незважаючи на це, господарі поля ризикнули й пішли атакувати чужі ворота одразу від початку гри.

Узагалі-то, це манера гри, що притаманна саме "шпорам" на чолі з австралійським керманичем, тому не дивно, що Тоттенгем розгубився й зніяковів. Лише Вікаріо подавав сигнали перебування в свідомості в цей час, але й його дивовижних порятунків не вистачило для того, аби в підсумку не пропустити потужний постріл від Гіншелвуда з правого флангу штрафного під поперечину.

А далі — усе немов у тумані. Для лондонського клубу, бо він почав сипатись у захисті й припускатись безглуздих помилок. Посеред першого тайму Кулушевські навіщось почав тягнути Велбека за футболку в центрі штрафного, коли суперник намагався добити відскок від стійки, у яку до цього головою поцілив ван Геке. Із пенальті Жуан Педру спокійно пробив у лівий нижній кут, і це вже було 2:0 на користь команди Де Дзербі.

І вона при цьому намагалась не зупинятись, проте гості хоч до перерви зуміли уникнути розгрому та навіть почали відзначатись власними діями в атаці. Хоч щось, чим можна було відбиватись від критики через відверто погану гру в захисті на початку й другого тайму. Хоча, тут вірніше буде говорити про разючу результативність Брайтона та відзначити просто приголомшливе повернення після травми від Еступіньяна з дальнім пострілом із лівого флангу в протилежну дев’ятку.

Потягнуло смаженим, а тут ще й Ло Чельсо на рівному місці вирішив додати вогню, на 73 хвилині сфоливши проти Фергюсона всередині власного штрафного. Тож невгамовний Педро отримав другу нагоду пробити пенальті в цій грі й сповна нею скористався. За чверть години до завершення основного часу Тоттенгем ризикував натрапити на нищівний розгром, тож хоч-не-хоч, а мусив щось заподіяти.

Навіть у цій ситуації Брайтон усе одно вирішив допомогти суперникам власноруч і в 23 матчі поспіль у чемпіонаті пропустив. Через привоз, автором якого цього разу став Данк, подарувавши м’яч Сону на лівому фланзі власного штрафного, після чого той покотив під дебютний гол Веліса. Цікаво в тій ситуації було й те, що Льюїс наразився на картку, через що пропустить наступну гру. І де тепер Де Дзербі шукати тих центральних захисників?

А тим часом "шпори" забили навіть другий гол, тож за рахунком у них була хоч не така велика різниця. Девіс замкнув подачу Порро з лівого флангу на дальній стійці, після чого гості намагались атакувати ще, але третій гол від них був би вже дійсно надлишковим — для цього треба грати хоч трохи більше, аніж десять хвилин за весь матч.

У наступному турі Брайтон гратиме в гостях у Вест Гема, а лондонський Тоттенгем прийматиме Борнмут.

Брайтон — Тоттенгем 4:2
Голи: Гіншелвуд, 11, Жуан Педро, 23 (пен.), 75 (пен.), Еступіньян, 63 — Веліс, 81, Девіс, 85

Брайтон: Стіл — Гіншелвуд, ван Геке, Данк, Ігор (Еступіньян, 46) — Гілмор, Мілнер (Модер, 69) — Буонанотте (Балеба, 59), Гросс, Жуан Педро (Лаллана. 90+3) — Велбек (Фергюсон, 68).

Тоттенгем: Вікаріо — Порро, Емерсон, Девіс, Удоджі — Сарр (Ло Чельсо, 65), Гейб'єрг — Джонсон (Веліс, 70), Кулушевські, Сон — Рішарлісон (Хіль, 66).

Попередження: Буонанотте, Модер, Данк — Рішарлісон