Черговий вікенд англійського футболу було присвячено кубковому протистоянню, і це геть не дивно, бо на нас очікував фінальний поєдинок Кубка ліги поміж Ліверпулем та Ньюкаслом на легендарному Вемблі. Однак, на відміну, від досвіду кількатижневої давнини, цього разу паралельним курсом команди грали ще й матчі двадцять дев’ятого туру Прем’єр-ліги, головним із яких вважалось лондонське дербі на Емірейтс поміж Арсеналом та Челсі.

Турнірна таблиця та кількість турів до завершення сезону підказувала нам, що це буде вирішальна гра для "синіх", якщо ті й досі прагнуть наздогнати "канонірів" у турнірній таблиці колись у подальшому. Бо й без того відстань поміж командами складала шість очок, а якщо б команда Енцо Марески б поступилась на полі суперників, то ні про яку боротьбу за "срібло" б уже точно не йшлось. І вже точно не єврокубкові матчі посеред тижня із зменшеним ступенем відповідності для обох команд могли їм дошкулити.

Перед цим матчем організатори та медійники Прем’єр-ліги чомусь активно пригадували не бойові 1:1 у першому турі, а саме перемогу 5:0 Арсеналу на власному полі наприкінці минулого сезону. Як показав початок першого тайму, щось вони таки знали. Бо захист Челсі — це, м’яко кажучи, було просто смішно. Будь-яка передача до штрафного Санчеса завершувалась панікою як не захисників, так самого воротаря "синіх", господарі таким чином отримували свої моменти, і, якби їх не марнували, то мали б значно більш вагому перевагу станом на перерву.

А так — Арсенал свій гол таки забив, причому одразу й перерва невдалу серію з подач кутових, коли на 20 хвилині навіс Едегора з правого флангу на ближній стійці ударом потилицею в дальній кут завершив "нападник" Меріно. Проте на цьому господарі чомусь вирішили, що можна трохи збавити оберти у власних атаках, і дарма це зробили.

Бо Челсі вартувало тільки отримати достатньо простору на чужій половині, як одразу всі помітили, що й Рая цього дня не випромінює надійність у рамці власних воріт. Дуже прикрий м’яч міг пропустити Давід на 37 хвилині, коли удар Кукурельї зльоту з лівого флангу штрафного випустив у напрямку дальнього кута власних воріт, і пощастило, що м’яч не полетів у сітку. І це ж був не один момент для "синіх" до перерви, проте й у нападі команда Марески подекуди діяла не зібрано.

Але в другому таймі Арсенал усе зробив правильно — гру треба було засушити до переможного завершення, що й було виконано підопічними Артети. Навіть із певними непоганими моментами в атаці, коли Меріно та Троссар могли остаточно добити цей Челсі своїми ударами на початку другого тайму. А що залишалось робити команді Марески у відповідь? Нічого цікавого вони так і не вигадали, тож програли цілком закономірно.

У наступному турі на лондонський Арсенал очікує чергове домашнє дербі — проти Фулгема, тоді як і Челсі прийматиме Тоттенгем у поєдинку з аналогічним статусом. 

Арсенал — Челсі 1:0
Гол: Меріно, 20

Арсенал: Рая — Тімбер, Саліба, Габріел, Льюїс-Скеллі — Едегор (Тірні, 90), Парті, Райс — Троссар, Меріно, Мартінеллі (Нванері, 78).

Челсі: Санчес — Фофана (Гюсто, 86), Бадьяшиль (Адарабіойо, 86), Колвілл, Кукурелья — Джеймс (Лавія, 82), Кайседо — Нету, Фернандес, Санчо (Джордж, 76) — Нкунку (Дьюзбері-Голл, 76).

Попередження: Габріел, Парті, Едегор — Колвілл, Нету, Фофана