"Це був оглушливий звук, якого я ніколи раніше не чув. Вони летіли дуже низько, тому я просто припустив: "Ось і все, вони збираються на нас напасти", — згадує Лукас Рангел в інтерв'ю BBC Sport початок повномасштабного військового вторгнення оккупантів із РФ на територію України.

Напевно, бразилець ніколи не зможе забути, коли вперше побачив російські винищувачі. Пізно вночі, 24 лютого, Рангел, як і переважна більшість легіонерів, вирішив тікати зі східноукраїнського міста Полтава і намагатися дістатися польського кордону.

Форвард Ворскли перевірив свій телефон на початку подорожі. Ще оговтуючись від шоку, він побачив повідомлення, яке надіслав його знайомий. 27-річний хлопець був, м’яко кажучи, заінтригований. Це було повідомлення від бразильського блогера-мандрівника Андерсона Діаса, який опинився в США і відчайдушно шукав допомоги, щоб вивезти з країни свою українську свекруху Тетяну Сухопарову.

"У мене є приватний літак, який готовий врятувати 14 людей з України. Одне з цих місць призначено для матері моєї дівчини, тому залишилося ще 13 місць. Якщо хтось знає футболістів, які хочуть звідти виїхати, будь ласка, повідомте мене! Мені просто потрібен хтось, щоб доставити її машиною з її міста", — написав Діас близько 9 вечора у своєму акаунті Instagram, який налічує 1,4 мільйона підписників.

До речі, раніше того дня в соцмережах з'явилася фотографія бразильських гравців донецького Шахтаря та київського Динамо, які застрягли в готелі в Києві, але серед них не було Рангела. 

Тим не менш, через три години нападник Ворскли забрав до себе 52-річну Сухопарову і був готовий знову відправитися в дорогу. Цього разу аж до Кракова в Польщі, де на них чекав рейс до португальського міста Порту.

Блогер-мандрівник Діас згадує: "Як тільки я зробив цей пост, я отримав багато повідомлень, але більшість з них були не дуже корисними, тому що вони приходили від людей, яких не було поблизу Кременчука, де жила моя свекруха. Але потім хтось нагадав мені про Лукаса і передав мені його номер. Ми коротко поговорили, і він одразу погодився допомогти. Він справжній герой цієї історії".

На щастя, Рангел опинився в той момент поряд з місцем знаходження свекрухи блогера, коли отримав повідомлення, тому що йому довелося їхати лише за 20 хвилин від того місця, де він був.

"Це було правильне рішення, — сказав Рангел. — Я не сумнівався ні секунди. Ми створили чат в WhatsApp і залишалися на зв'язку до самого кінця. Я надсилав фотографії та наше місцезнаходження весь час".

До західноукраїнського міста Львова вони мали дістатися за 13 годин, але врешті-решт дорога зайняла аж 30 годин.

Страх смерті ніколи не залишав їх на шляху. Вони неодноразово бачили, як українська армія прямує у протилежному напрямку до Києва, і боялися, що їх може вразити російська ракета. Розслабитися було неможливо.

"Як ти можеш розслабитись, коли у тебе танк у дзеркалі заднього виду? — додав Рангел. — Я ніколи не думав, що мені доведеться таке пережити у своєму житті. Ми дивимося ті фільми про війну і іноді плачемо під час них, але бути одним із героїв такого "фільму" — зовсім інше. Все відбувається настільки швидко, що ви навіть не можете дозволити собі плакати. Здавалося, що ми у фільмі жахів і, що ще гірше, із зав’язаними очима, тому що ніколи не знаєш, що станеться далі".

І тому єдине, що вони могли робити в той момент, це продовжувати їхати далі, тоді як останні 25 км довелося долати пішки при температурі -11°C.

Через п’ять годин Рангел та Тетяна Сухопарова дійшли до польського кордону, але не змогли його відразу перетнути. Вони залишилися у відчаї в першу ніч, коли близько першої ночі в них закінчилися дрова, і вони не змогли розпалити вогонь, щоб зігрітися.

 

"Крім того, у нас майже не було їжі. Мені довелося віддати свою Тетяні, бо вона потребувала цього більше, ніж я, – пояснив Рангел. – Ми майже не спали три дні і відчували себе дуже втомленими, тому в якийсь момент вирішили шукати допомогу від людини, яка могла б нас провести".

Вони зверталися до багатьох водіїв автобусів і врешті знайшли одного супутника, який їх прийняв. Ціна питання – 1000 доларів, але це не виявилось проблемою для гравця Ворскли, тому вони заплатили та провели спокійну ніч. 

Всі вони приїдуть до Польщі рано вранці, 28 лютого, і зустрінуться знову наступного дня в Кракові. Звідти вони вирушили в аеропорт Катовіце, де нарешті сіли на приватний літак — той самий, що був обіцяний блогером. Можна сказати, що це був щасливий кінець їхньої вимушеної подорожі та виїзду з України, на територію якої прийшли непрохані "гості" в особі російських терористів, окупантів та загарбників.

 

Рятувальна місія виявилась досить дорогою, включаючи 25 тисяч євро на паливо, і була повністю оплачена Леонардо Фрейтасом, бразильським бізнесменом із США, який позичив літак і організував політ. Він і блогер Діас — ділові партнери.

"Він був поруч з нами з першого моменту, — сказав Діас. — Очевидно, було чудово, що він допомагав нам з першого дня, але це також змусило мене задуматися... Якщо моїй свекрусі було так важко покинути Україну з такими можливостями та ресурсами, які в нас були, то уявіть, з чим там доведеться зіткнутися іншим людям. Це, безумовно, нелегко, але вона зараз в безпеці в Порту і чекає на отримання візи в США".

Рангел, тим часом, повернувся до Бразилії і проводить час зі своєю родиною в рідному місті Альворада. Він хоче піти з полтавської Ворскли, до якої приєднався лише минулого року, і вже встиг отримати пропозиції від клубів з інших країн.

"Мене дуже зацікавила Фінляндія, де я грав кілька років, але найвигіднішою була пропозиція з Казахстану, — каже Рангел. — Втім, незважаючи на це, я їм відмовив. Політична ситуація в Казахстані дуже складна, і я не хочу знову проходити ще одну війну. Принаймні, точно не в цьому житті..."

За матеріалами BBC Sport, переклад: Микита Євтушенко, Football.ua