Чемпіонські перегони в італійській Серії A. Здається, уже другий рік поспіль це питання навіть немає сенсу піднімати вже в березні, бо з майбутнім переможцем національної першості все й так зрозуміло. Певна річ, що навіть до математичного підтвердження дострокового отримання міланським Інтером "золотих" медалей ще дуже далеко, проте конкуренти своїми виступами можуть суттєво наблизити настання цього моменту.

Зокрема, таку можливість має туринський Ювентус, який у рамках двадцять восьмого туру на власному полі зустрічався з бергамаською Аталантою. Команда Джан П’єро Гасперіні на певному етапі початку року реально погрожувала долучитись до боротьби навіть за підсумкову трійку, проте останнім часом результати її виступів залишають бажати кращого — три матчі без перемог у чемпіонаті та чотири в усіх турнірах відповідно. Із таким багажем на Альянц Стедіум важко приїздити.

А тут ще й господарі вирішили продемонструвати нам агресивний початок протистояння, проте за володінням м’ячем та просуванням його до штрафного Карнесеккі, як з’ясувалось потім, майже не приховувались гольові моменти. Удар головою Міретті, хіба що, із яким упорався воротар, можна було пригадати, але цього було явно недостатньо з огляду на те, скільки ресурсів за першу половину тайму витратили "зебри".

Аталанта цей неприємний для себе період гри провела в глибокому захисті, і лише потім почала відповідати хоч виходами на чужу половину поля. І відповіла в підсумку так, що шокувала всіх присутніх. Штрафний удар на лівому фланзі Пашалич несподівано покотив уздовж межі чужих володінь на Копмейнерса, а той у дотик розстріляв ворота Щесни з середньої дистанції. А потім бергамаски просто знову відійшли до захисту й нічого не дали створити у відповідь суперникам.

Такою простою виявилась тактика команди Гасперіні на першу половину матчу, але вигадати бодай-щось схоже Ювентус просто не міг. Постійно "б’янконері" намагались закрутити багатошаровий захист суперників своїми комбінаціями, але тривалий час у них просто нічого не виходило. Якісь рухи в позитивному господарів напрямку почались лише тоді, коли головний тренер Аталанти вирішив провести першу заміну.

І хоча вийшов до атаки Лукман, але натомість "Богиня" припустилась помилки позаду. Навіть двох помилок, бо м’ячі Камб’язо та Міліка з меж чужого штрафного поміж собою розділяли всього чотири хвилини. Маккенні тоді розійшовся не на жарт і роздавав просто дивовижні передачі на своїх партнерів, а ті нарешті почали забивати.

Щоправда, після гола поляка минуло ще менше часу перед тим, як суперники відігрались. Джимсіті з лівого флангу віддав не менш красиву різану передачу до штрафного на Копмейнерса, а той удруге засмутив Щесни, хоча важко сказати, чи була у Войцеха в перерві поміж пропущеними голами додаткова робота. Наче стомитись точно не мав, але суперники доводили вже до вірного.

Із реакцією на другий гол у туринців уже якось справа не пішла. І тут, напевно, справа більше гостях, які вдесятьох постійно перебували на власній половині, а вдев’ятьох — оточували штрафний майданчик Карнесеккі. Подолати такий мур вийшло одного разу, і то — уже на останніх секундах, проте Кін у падінні головою пробив вище воріт із близької дистанції, тож команда Аллегрі не перемогла. Знову. Чому тільки раді міланські конкуренти.

У наступному турі туринський Ювентус прийматиме генуезький Дженоа, а бергамаська Аталанта проведе на власному полі матч проти лісабонського Спортінга в Лізі Європи УЄФА, після чого прийматиме Фіорентину.

Ювентус — Аталанта 2:2
Голи: Камб’язо, 66, Мілік, 70 — Копмейнерс, 35, 75

Ювентус: Щесни — Гатті, Бремер, Даніло — Камб’язо (Веа, 83), Маккенні (Їлдиз, 88), Локателлі, Міретті (Ніколуссі-Кавілья, 76), Ілінг (Алекс Сандро, 82) — Мілік (Кін, 76), К’єза.

Аталанта: Карнесеккі — Скальвіні (Толой, 67), Гін, Джимсіті — Дзаппакоста (Гатебур, 67), Пашалич, Едерсон, Руджері (Баккер, 88) — Копмейнерс, Де Кетеларе (міранчук, 88) — Скамакка (Лукман, 57).

Попередження: Гатебур