Перший тур нового сезону української Прем’єр-ліги видався дуже насиченим на події. У суботу ми розігрівались на протистояння у різних часових слотах, але вже в неділю вперше в цьому футбольному році варто було тренувати увагу за переглядом двох дуже цікавих двобоїв. І допоки полтавська Ворскла та донецький Шахтар грали, вочевидь, центральний матч усього вікенду, у столиці місцева Оболонь приймала ковалівський Колос.

Обидві команди минулого сезону хотіли нам продемонструвати щось цікаве, але не вийшло це зробити ні в одних, ані в інших. "Пивовари" взагалі ледь не вилетіли, але вижили в перехідних матчах. До речі, протистояв їм Лівий берег, із яким усе одно доведеться зіграти команді Валерія Іващенка в цьому сезоні. Але про це трохи пізніше — Оболонь цікавив виключно Колос, який переживав черговий період перебудови з Олександром Поздєєвим на чолі.

Перший тайм цієї зустрічі був зразковою школою футболу УПЛ, коли футбол можна відсунути десь на другий план, а натомість добряче настукати один одного по ногах і назвати це непримиренною боротьбою. Так і до травм недалеко, із чим швидко змирився Карась та залишив поле на користь появи Лук’янчука.

Певна річ, що за таких умов за гольові моменти ми мали ледь не хапатись із останніх сил, бо їх було непристойно мало. Але раптово могло стати навіть дуже цікаво, коли на завершення першої пів години ігрового часу Алефіренко пробив із розвороту перед чужим штрафним у лівий нижній кут. Проте робив це Даниїл з офсайду під час передачі Бондаренка, тож і святкування було нетривалим.

І якщо до перерви з гольовими моментами на цьому ми обмежились, то другий тайм стартував фактично із забитого м’яча. Це Цуріков потужно з носка дав під поперечину з лівого флангу штрафного з передачі Гагнідзе й ми одразу пригадали, наскільки це результативний захисник. Але із власною відповіддю не забарилась й Оболонь, тому перевага гостей не протрималась і чверть години.

Черненко на 59 хвилині відмінно розібрався з передачею Мединського з правого флангу й дав у дальній кут із розвороту. А ще невдовзі після цього Слободян у падінні головою ввігнав м’яч під поперечину на завершення подачі від Лук’янчука з правого флангу. Вийшов камбек, який Колосу не вдалось зупинити навіть ротацією.

І надалі гра складалась таким чином, що важко було зрозуміти, як ковалівський колектив намагатиметься відігратись, бо моментів у нього знову майже не було, а суперники почували себе аж занадто впевнено. Хтось навіть почав автографи на трибунах роздавати одразу після заміни. Це було вже занадто.

Тим паче, що "пивовари" в цьому матчі в підсумку так і не перемогли, бо Цуріков не дав Матвієнку одноосібно стати захисником-бомбардиром у цьому турі, і поклав другий м’яч на 86 хвилині з передачі Третьякова. Були сумніви щодо офсайду, але VAR у цьому турі працює якось так, що й питання до нього наче залишаються, але й зробити щось із наслідками вже неможливо. Напевно, цього разу арбітри не схибили.

У наступному турі київська Оболонь прийматиме львівський Рух, а ковалівський Колос удома гратиме проти петрівського Інгульця.

Оболонь — Колос 2:2
Голи: Черненко, 59, Слободян, 67 — Цуріков, 48, 87

Оболонь: Рибка — Карась (Лук’янчук, 18), Курко, Дубко, Мединський — Мороз, Черненко (Вітенчук, 72) — Груша (Приймак, 65), Слободян, Суханов — Тарануха (Лях, 72).

Колос: Пахолюк — Лучкевич, Бурда, Бондаренко, Цуріков — Гагнідзе, Харатін (Оріховський, 62), Демченко — Топалов (Третьяков, 62), Безбородько (Паулаускас, 61), Алефіренко (Велетень, 69).

Попередження: Мороз, Груша — Гагнідзе, Бондаренко