Приємно вразила насамперед збірна Гватемали. Після деяких товариських матчів, у яких м’яч у гватемальців рухався наче пияка, котрий під ранок манівцями повертається додому, команда Альмейди раптом постала збалансованим колективом, який у першому турі поступився за інтенсивністю гри хіба що збірній США.
 
Уособлював цю зміну Хосе Контрерас. Величезний обсяг роботи у центрі поля, точні, швидкі, вчасні передачі вперед, вміла гра у відборі. Учасники минулорічного чемпіонату світу самі, мабуть, отетеріли від доладності гри суперника, знищили яку лише два достатньо сумнівних вилучення.
 
Тож у другому турі потрібне було підтвердження того, що ось ця рішуча, впевнена у собі Гватемала не наснилася. До того ж і збірна Ямайки у першому матчі залишила приємне враження своїми динамічними фланговими атаками. І у цьому випадку теж хотілося підтвердження заправжності побаченого. Адже одна справа розірвати захист збірної Гренади, яка у стартовому поєдинку здалася найбільш безідейною командою турніру, інша наполягти на своій грі у дуелі з новонародженою Гватемалою.
 
Уго Санчес якраз закінчував філософствувати про те, як важливо буде якійсь з команд «нав’зати свою гру» (принагідно згадавши про силовий стиль ямайців та м’який гватемальців) як гравець ямайської збірної скорчився на газоні від болю після першого серйозного стику. Ще трохи згодом «силова» команда втратила через травму центрального захисника. Щойно Дікой Вільямс вів боротьбу за м’яч, а ось він вже безсило шкандибає за межами поля.
 
У першому таймі обидві команди вперто намагалися розчарувати. Гватемала змінила тактичну схему. Від чистої, наче сльоза, 4-4-2 команда перейшла на 3-4-2-1. За словами Альмейди, для того, щоб краще протистояти потужній середній лінії суперника. Ця зміна суттєво позначилася на грі гватемальців. Контрерас частіше опинявся на лівому фланзі, де нічого корисного зробити не міг. Взагалі ці перестановки настільки змінили динаміку гри команди, що іноді навіть важко було розібрати у кого які функції, хто і що має робити.
Принаймні гватемальців вистачало на те, аби заважати супернику. У центрі поля зрештою утворився клубок з півзахисників обох команд, які борсалися наче у павутинні у марних спробах хоч трохи впорядкувати гру.
 
Побачене Альмейду не влаштувало. Дві заміни у перерві мали змінити побудову збірної Гватемали. Але значно разючише змінилася Ямайка. Теодор Вітмор не випускав нових гравців. Він просто достукався до тих, хто вже був на полі. І кожен з них немов наповнив змістом свої порожні у першому таймі оболонки.
 
Дав приклад партнерам Лутон Шелтон. Коли він з легкістю прошив захист і вийшов віч-на-віч лише диво-реакція Рікардо Хереса залишила рахунок незмінним. Але після цього на полі була вже зовсім інша збірна Ямайки. І у першому матчі вони з часом налагодили не просто швидку, а ще й точну гру. Цього ж разу ці витонченні маневри набували солідності проти значно впертішого опонента. Потроху гватемальці перестали встигати за переміщеннями суперника. У грі ямайців з’явився той рівень взаємодії, що додає їй краси та зовнішньої легкості.
 
Можна говорити про невдале розташування захисників, коли Ямайка відкрила рахунок. Але краще знову помилуватися і пасом Кемара Дейлі й ударом Демара Філліпса. Не менш ефектно асистував Філліпсу Дейн Річардс, чия паморочна гра на флангах є однією з найяскравіших рис команди Теодора Вітмора.
 
Після цієї перемоги ямайці не лише приєдналися до мексиканців не лише у чвертьфіналі. Те, як команда веде гру, як вона вміє її коригувати дозволяє акуратно спробувати зарахувати цю збірну до числа претендентів на перемогу у турнірі. Хоча й зрозуміло, що тест на чемпіонство ямайцям доведеться складати проти значно потужніших команд.
 
Збірна Гренади приїхала на турнір складати звичайнісінькі тести на конкурентоспроможність. Перший провалили з відзнакою, до другого підготувалися дещо ретельніше. Поява ще одного форварда зняла зайвий тягар з й без того переобтяженого кілограмами Делроя Фейсі. І саме цей форвард, Клайв Маррей,  увійшов до історії. Він забив перший в історії Гренади м’яч у Золотому Кубку. На цьому власне історичні здобутки закінчилися. Попри спроби зіграти різноманітніше й цікавіше в атаці збірна Гренади не позбулася найбільшої своєї проблеми.
 
Ніхто на цьому турнірі не дає супернику стільки часу для роботи з м’ячем, для прийняття й втілення рішень, ніхто не захищається з такими розпорками у лінії оборони. Завдання суперника у цьому випадку — мати хоч кілька виконавців певного класу для того, щоб цим усім скористатися. Попри певні проблеми зі складом у ондуреньйос знайшлися такі футболісти.