Автобуси з іноземною делегацією зупинили на в’їзді до міста. Гостей такого рівня у скромному шведському містечку ще не було. Мер Ескілстуни проголосив урочисту промову. "Дуже раді, велика честь, зробимо все можливе…" На кілька найближчих днів Ескілстуна мала стати рідним домом для збірної Шотландії, що приїхала на чемпіонат світу 1958 року.

Це був другий для шотландців чемпіонат. У 1954-му вони програли обидва матчі у групі і не забили жодного м’яча.

У кваліфікації на Мундіаль у Швеції збірна Шотландії на одне очко випередила іспанців, для яких фатальною стала домашня нічия зі Швейцарією.

Аби не повторити "успіх" чотирирічної давнини, Футбольна асоціація Шотландії прийняла історичне рішення — у збірної буде тренер. Навіть не просто тренер, а той, кого англійською називають mаnager. Людина, котра не лише тренуватиме команду і розроблятиме тактику, а ще й викликатиме гравців до збірної і визначатиме стартовий склад.

До тієї пори виклик футболістів та визначення основного складу були прерогативою спеціального селекційного комітету, до якого входили президенти чи директори клубів різного рівня. "Торговці картоплею та ще бозна чим", — казав про них згодом екс-гравець збірної Едді Тернбул.

Керувати збірною Шотландії на чемпіонаті світу 1958 року мав Матт Басбі. Повідомили про це 16 січня. А шостого лютого був Мюнхен…

Вердикт лікарів — до чемпіонату світу Басбі не одужає — означав, що потрібно шукати іншого тренера. Але "торгівці картоплею" вирішили інакше. Насамперед вони відмінили авіапереліт до Швеції. Команда мала дістатися місця проведення чемпіонату поїздом та паромом.

Щодо тренера, то в Асоціації не переймалися розглядом кандидатур. Принаймні кандидатур серйозних. Внаслідок цього збірна Шотландії була єдиним учасником чемпіонату, у якого не було кваліфікованого тренера. Бо ні в кого не повернувся б язик назвати кваліфікованим тренером Доусона Уокера, котрий працював лікарем у клубі Клайд. "Ми мали самі вирішувати як тренуватися, — згадує Тернбул. — Я був одним із найдосвідченіших гравців команди, тож саме мені та ще кільком гравцям доводилося розробляти плани тренувань".

Шоковані "мудрим" рішенням Асоціації журналісти забили на сполох. Реакція футбольного керівництва? Газету Weekly News позбавили акредитації на чемпіонат світу.
Ще гірші наслідки мало інше вікопомне рішення. Шотландія заявила керівництву BBC (а це був перший чемпіонат світу, з якого мали йти прямі трансляції), що відмовляється від показу матчів, що відбуватимуться всередині тижня.

Чому? Представників провінційних юніорських ліг непокоїло, що трансляції можуть вплинути "на відвідуваність матчів". І це йшлося про поєдинки, на яких збиралося десятеро чоловік і собака.

Отже, з цієї вагомої причини шотландці мали залишитися без трансляції другого матчу своєї збірної.

Оригінально вирішила Асоціація питання з добовими гравцям. Традиційні для закордонних відряджень 2 фунти на день просто відмінили. Кожен, хто збирався витрачати у Швеції тамтешні крони, мав заздалегідь повідомити, яка сума йому необхідна. Крони видавали ще у Шотландії, а еквівалент витраченої суми вираховували вже після чемпіонату з гонорару футболістів. (50 фунтів за проведений матч, 30 — за матч, у якому гравець був запасним). Після повернення зі Швеції дехто ще й залишився винним Асоціації, а більшість отримала мізерні суми.

Про все це ніби й можна було забути у перший день у гостинній Ескілстуні. За кілька днів до початку чемпіонату думати про щось інше, окрім стартового поєдинку, не було сенсу. Щоправда, у збірній без тренера думки ці були невеселими. Не додав оптимізму товариській матч з місцевою аматорською командою. Тоді ледь не всі учасники чемпіонату зіграли зі своїми "господарями". Майже всі відвантажили їм більше десяти м’ячів. Шотландці обмежилися двома.

Оптимісти могли припустити, що влучні удари команда зберігає для поєдинку з Югославією. Але у першому таймі шотландці зрідка з’являлися біля воріт Владіміра Беари. На третій хвилині матчу побільшив свою травму коліна Стюарт Імлак, тож користі від нього було небагато, і Шотландія, по суті, грала у меншості. Вже на шостій хвилині Петаковіч відкрив рахунок.

Мілутіновіч, Шекуларац, Бошков організовували атаку за атакою. Здавалося, що шотландців югослави обіграють не менш переконливо, аніж англійців (5:0) у товариському матчі напередодні чемпіонату.

У другому таймі шотландці швидко зрівняли рахунок і, найголовніше, завдяки бійцівському характеру зупинили атаки суперника. Попри те, що кілька моментів югослави створили, гра вже була рівною, а наприкінці шотландці ледь не вигризли перемогу.

Нічию цілком закономірно вважали у таборі шотландської збірної хорошим результатом. Наступний суперник — Парагвай — розпочав турнір поразкою від французів (3:7), тож шотландці запланували свою першу на Мундіалях перемогу на матч з південноамериканцями.

Це вже зараз знаєш, що коли йдеться про збірну Шотландії завжди треба чекати якогось підступу, якихось добре замаскованих грабель, на які вони обов’язково наступлять. Тоді ж шотландці лише починали накопичувати досвід принизливих поразок.

Підготовка до матчу з Парагваєм. Якою вона була? "Тренер" Доусон Уокер відповідав лише за фізичний стан гравців. Самі вони мали думати про тактику. Переглядом суперників мав би зайнятися хоч хтось з десяти членів "селекційного комітету" Асоціації. Але навіть якби хтось з них і поїхав на гру парагвайців з французами, то навряд чи зумів помітити щось корисне. Тож відправили двох незадіяних у матчі з югославами футболістів. Томмі Дохерті та Арчі Робертсон сумлінно виконали свою місію і чекали, що їх запросять поділитися враженнями. Ніхто нікого не запросив.

Комітет був зайнятий значно важливішим питанням. Треба було визначити стартовий склад на матч з Парагваєм. Визначили. Оголосили. З перших хвилин мав вийти на поле Джиммі Маррей. Усе, здавалося б, логічно. Маррей забив югославам, був одним із найкращих на полі. Не врахував комітет лише одну незначну деталь. Маррей травмувався і грати з Парагваєм просто не міг. Окрім Маррея, у стартовому складі, за версією селекційного комітету, опинився ще один травмований гравець, правий захисник Джон Х'юї.

Необхідні зміни зробили зранку у день матчу. Перед виїздом з Ескілстуни. До Норчеппінга з Ескілстуни добиралися трохи більше трьох годин. За цей час комітет встиг ще раз змінити стартовий склад. Сталося це під час зупинки на обід.

Не дивно, що після такої "підготовки" Парагвай з’їв  Шотландію і навіть не похлинувся. Рахунок 3:2 знову був відображенням духу та характеру шотландців. Але у футбол краще, і значно краще грав суперник, який м’якість у роботі з м’ячем поєднував із жорсткістю у єдиноборствах.

Ще можна було все врятувати. Перемога над Францією дала б шанс на продовження боротьби. Команді потрібно розвіятися, міркували мудрагелі з Асоціації, тож чи не звозити її на матч Швеція – Угорщина? Геніальна ідея. Після пізнього повернення з Норчеппінга гравці мали наступного дня знову сідати до автобуса і пхатися до Стокгольма. Після такої прогулянки бойовий дух "злетів на нечувану висоту".

Додало настрою і рішення комітету не ставити на третій матч голкіпера і капітана команди Томмі Янгера. (За кілька годин до гри з Парагваєм він отримав телеграму. Дружину забрали до лікарні через проблеми із серцем. Томмі попросив, щоб його відпустили додому. Комітет відмовив). І ось тепер саме Янгера зробили винним у поразці.

Капітаном у матчі з Францією призначили, попри його протести, Боббі Еванса. На вирішальний поєдинок збірну Шотландії вивів гравець, який навіть відмовився від капітанства у своєму клубі.

У Еребро шотландці зробили перший внесок у скарбничку нескінченних "якби", що поповнювалася потім після кожного виступу команди на чемпіонаті світу. За рахунку 0:1 Джон Х'юї не забив пенальті. У пам’яті деяких гравців навіть залишилася спотворена версія цього епізоду, що мала б підкреслити його трагічність. Мовляв після удару Х"юї м’яч так далеко відскочив від перекладини, що французи одразу пішли у контратаку і забили вдруге. Насправді ж усе було значно прозаїчніше. Удар Х'юї та другий гол французів розділили хвилин 14-15. Шотландія програла кращому супернику.

Але значно гірше, що вперше, але не востаннє вона програла собі самій.

Дмитро Джулай, спеціально для Бей-Беги