“Привілей розводити дискусії я залишаю решті менеджерів”, – відрізав Арсен Венґер. “Мене не цікавить протистояння з колегами. Усе, що має значення – це боротьба моєї команди проти прямих конкурентів”, – поштиво відповів Жозе Моурінью. Скандалу вдалося уникнути. Конфлікт між двома непримиренними суперниками сучасного англійського футболу був влагоджений, не встигнувши навіть початися.

Принаймні так могло трапитись в ідеальному світі. У світі, в якому Моурінью не згадав би про тринадцятиматчеву непереможну серію над командою Венґера і не почав би провокувати його одразу після репліки: “Кожен клуб є [окремою історією], і нам не варто втручатися у чужі справи”. У тому ж світі, що його осінив би своєю мудрістю менеджер Арсенала, якби він проявив витримку і не піддався на цю провокацію. Однак “щорічна кампанія Моурінью, що має на меті роздратувати Венґера”, як подібні трюки “Особливого” називають в англійській пресі, усе ж розпочалась у нашому грішному світі.       

Історія конфліктів Жозе та Арсена загальновідома і добре задокументована. Власне, для того, щоб прицілити в напрямку Емірейтс черговий іронічний укол, менеджер Челсі не потребував зайвої нагоди – плідний ґрунт для нього підготувало незручне запитання журналіста на прес-конференції після одного з матчів передсезонного туру. Певна річ, Моурінью повинен був зреагувати на зауваження про те, що, радіючи підписанню Петра Чеха, вболівальники Арсенала тішаться поповненням свого складу резервістом прямого конкурента. Приховавши своє невдоволення від того, що його щойно позбавили джокера в рукаві, – цей аргумент португалець врешті міг використати і сам – Моурінью назвав поки єдиного літнього новачка Арсенала “фантастичним трансфером”. Відбившись, він перейшов в атаку.

“Гадаю, ви здивуєтесь, якщо зведете докупи всі кошти, які [Арсенал] витратив на трансфери за останні три чи чотири роки. Просто додайте суми, які вони заплатили за Єзіла, Алексіса Санчеса, Чеймберса і Дебюші. Вони мають фантастичний склад і більш ніж готові до боротьби за чемпіонство”, – випалив Особливий одразу після того, як виявив намір залишитися осторонь від чужих справ. Відповідь Венґера не змусила на себе чекати: “Переконаний, що дані про всіх футболістів, яких ми встигли виховати, теж можуть багато кого здивувати. Особливо ж, якщо їх порівняти з показниками решти клубів”. Понад те, французький спеціаліст пригадав епізод, коли три роки тому Арсенал спробував нав’язати конкуренцію Челсі у боротьбі за Едена Азара, – пропозиція команди Романа Абрамовіча виявилась значно більш щедрою. Поміж усіма цими перепалками могла загубитися одна справді важлива річ: Моурінью визнав команду Венґера серйозним претендентом на чемпіонство. І, власне, саме це й мотивувало чинного чемпіона Англії розпочати чергову фазу “ментальної війни”.

Прямим конкурентом менеджер Челсі визнавав Арсенал ще весною, коли фантастична серія Пушкарів не могла залишитись поза увагою навіть найбільш скептично налаштованих експертів. Та цього разу схоже на те, що заяви зі Стамфорд Бридж мають на меті вже не збільшити тиск на менш досвідченого суперника, а прийняти його виклик. Чемпіонський Челсі залишається головним фаворитом нового сезону Прем’єр-ліги, так званою “team to beat”, проте саме Арсенал останнім часом скидається на команду, якій це завдання під силу. Настільки ранній початок “кампанії проти Венґера”, безумовно, свідчить про те, що розуміє це і Жозе Моурінью.

“Нашою метою є подальший прогрес і вихід на новий рівень, який передбачає боротьбу за титул. Якби я про це не думав, це означало б, що ми тупцюємо на одному місці”, – переконаний Венґер. Челсі в цьому контексті можна назвати найбільш принциповим суперником Арсенала – і справа тут не лише у протистоянні двох лондонських команд чи особистих рахунках менеджерів. Річ у тім, що востаннє Венґер святкував чемпіонство в далекому 2004 році, і саме той легендарний сезон “Непереможного” Арсенала став вододілом епох в історії Прем’єр-ліги. У наступному ж сезоні правила гри в футбольній Англії змінив Челсі Абрамовіча та Моурінью.

Зараз же, понад десять років потому, Арсен Венґер знову отримує шанс на рівних позмагатися зі своїм португальским візаві. Французький спеціаліст визнає, що період роботи з Арсеналом після переїзду команди на Емірейтс Стедіум і пов’язаними з цим видатками був найскладнішим у його кар’єрі, але тепер, коли сучасна арена почала приносити прибуток і в клубу більше немає потреби відпускати найкращих гравців, його настрій є значно більш оптимістичним. Венґер відчуває полегшення після закінчення безтрофейної серії двома поспіль успіхами в національному Кубку, захоплено розповідає про свого 50-мільйонного підопічного Месута Єзіла і не стримує емоцій, коли вихований ним племінник Джея-Джея Окочі Алекс Івобі вперше відзначається у воротах суперника. Прощаючись же з азійськими вболівальниками Арсенала після літнього туру, 65-річний Арсен жартома обіцяє зустрітися з ними за десять років. Про вихід на пенсію француз навіть не думає – зараз усі його думки пов’язані з викликами нового сезону.

У випадку ж із Жозе Моурінью загальнокомандні інтереси теж поєднуються з особистими. Після вражаючого чемпіонського сезону Челсі не міг не стати фаворитом і в новому році, проте завдання втримати титул пропонує для менеджера лондонців особливий виклик. Моурінью пишається статусом одного з двох менеджерів в історії Прем’єр-ліги, якому вдалося завоювати два чемпіонства поспіль, а отже йому краще за всіх відомо, наскільки складним буде повторення цього досягнення. Португалець буде першим, хто визнає, що за минулі десять років конкуренція поблизу вершини АПЛ зафіксувала драматичне зростання, – власне, той факт, що зараз ми говоримо про Арсенал як про серйозного претендента на титул, є найбільш яскравим підтвердженням цієї тези. Ускладнюється завдання Моурінью і тим фактом, що після невдалого виступу в минулому сезоні Ліги чемпіонів від нього будуть чекати більш переконливого виступу на континентальному фронті.

Цікаво, що чемпіонські амбіції – не єдине, що поєднує дві лондонські команди на старті нового сезону. Справа в тому, що, на відміну від клубів, які також декларують намір позмагатися за титул, – до них той же Моурінью включає і манчестерських грандів, і Ліверпуль, – склади Челсі та Арсенала не потребували серйозних змін під час літньої трансферної кампанії. Зрозуміло, що в обох колективів залишаються проблеми з певними позиціями, як ясно і те, що до вересня в обох менеджерів ще буде можливість підсилити свої команди. Челсі, до прикладу, не відмовляється від апетитів на захисника збірної Англії Джона Стоунза і після прощання з Філіпе Луїсом не має жодного номінального лівого захисника в заявці. Арсеналу ж не зашкодить потурбуватися про нового опорного півзахисника і сильнішого за Олів’є Жіру нападника – принаймні, якщо вірити песимістично налаштованим вболівальникам Канонірів. 

Оптимісти ж свої надії схильні пов’язувати з персоною нового першого номера Арсенала Петра Чеха. Найбільш емоційні Пушкарі навіть проводять паралелі з переїздом на Гайбері Єнса Леманна, адже свого часу саме цей трансфер став предтечею сезону 2003/04, протягом якого Арсенал не зазнав жодної поразки в матчах чемпіонату Англії. Колишній голкіпер Челсі може похвалитися навіть більшим багажем досвіду, ніж божевільний німець, – чотири титули чемпіона Прем’єр-ліги і статус переможця Ліги чемпіонів говорять самі за себе. Арсен Венґер, утім, надає перевагу іншим паралелям: менеджера більше надихає приклад трансферу Едвіна ван дер Сара до Манчестер Юнайтед – свого часу голландець погоджувався на пропозицію сера Алекса Ферґюсона, маючи за плечами навіть більш солідний вік. У свої 33 Чех здатен не лише підвищити шанси Арсенала на повернення в чемпіонську гонку у найближчій перспективі, а й віддати клубу кілька хороших сезонів.

Ну і, певна річ, свій перший офіційний матч (хоча про статус Community Shield сперечатися можна дуже довго) у складі Арсенала Петр Чех проведе проти Челсі. Жозе Моурінью встиг заявити, що зайвої символічності у цьому він шукати не збирається, адже свого часу португалець вже налаштовував свою команду на ворота Чеха – у 2010 році Інтер Моурінью двічі засмутив голкіпера Челсі перед тим, як Чех був змушений залишити поле через пошкодження. Та очевидно, що сьогоднішнє протистояння буде справжнім випробуванням для чеського воротаря, а не надто обережні висловлювання Моурінью в інтерв’ю ESPN та нещодавні інсайди Daily Mail свідчать про те, що розлучення Чеха з Челсі пройшло не настільки спокійно, як це здавалося раніше.

Не менш цікавим фокусом сьогоднішньої гри може стати й історія колишнього капітана Арсенала Сеска Фабрегаса, який на тижні вкотре зізнався в коханні клубу з північого Лондона. Не може не інтригувати нейтральну публіку й повернення до великих матчів нападника Челсі Дієго Кости; залишається тільки сподіватися, що бразильця знову не підведе підколінне сухожилля. Прихильники ж Арсенала будуть тримати кулачки за чергову плеяду талановитих вихованців клубу на чолі зі згаданим Івобі, Чубою Акпомом і Жеффом Рене-Аделе. Однак найбільше очей усе ж буде прикуто до чергового протистояння Венґера та Моурінью. Від матчу на Вемблі воно має всі шанси затягнутися на цілий сезон.

В матеріалі використані фото Reuters, Getty Images