Лондонський Челсі під кінець сезону нарешті прокинувся й почав виконувати передбачення свого головного тренера Маурісіо Почеттіно, який постійно просив уболівальників команди почекати в боротьбі за місце в єврокубках на наступний сезон. Дійшло до того, що "сині" не програвали в трьох попередніх до тридцять сьомого туру англійської Прем’єр-ліги матчах і впритул наблизились до своєї мети.

Але в звітній день "пенсіонери" мали завітати до Ноттінгем Форест, у якого дисциплінарний комітет ліги вже забрав чотири очки, що значно погіршило становище "лісників" у турнірній таблиці. Усього три очки переваги над зоною вильоту — та й ті вдалось здобути в останньому матчі проти Шеффілд Юнайтед, якого вже встигли спровадити до Чемпіоншипу. Битва амбіцій, нехай і з не найбільш яскравою афішою.

Цей матч починався дуже дивно. Кріс Вуд спринтером за часи своєї кар’єри наче й ніколи не був, але вже на другій хвилині матчу його ривок за спину Сілві на правий фланг штрафного завершився перекиданням над Петровичем, але той вчасно зреагував. І якщо вже такі аномалії трапляються у футболі, то чому було дивуватись, коли з першої передачі на хід до лівого флангу штрафного від Палмера пробив під воротарем ніхто інший, як Михайло Мудрик.

Нічого не створював Челсі до цього, "лісники" тиснули на команду Почеттіно, а наступного моменту "синіх" довелось чекати чи не пів години. А тим часом забили господарі поля. Проста подача штрафного з лівого флангу від Вайта завершилась ударом головою від Болі на дальній стійці. Неначе так і мало бути, бо захист команди Почеттіно цьому розвитку подій не мав наміру заважати.

І насправді, у цьому ж і полягає весь Челсі в цьому сезоні. Лондонці можуть виправляти власні помилки минулого накшталт демонстрації 100% реалізації, але потім роблять ось таке в захисті й ми знову повертаємось у вихідні позиції. Ще один момент був у "синіх" до завершення першого тайму — Джексон не використав нагоду оформити для Палмера черговий асист у цьому сезоні, бо просто пробив у голкіпера. Теж, як і зазвичай.

А ось у другому таймі гру Челсі було важко якось осягнути. Того-таки Мудрика ми побачили одного разу, коли на самому старті вони спільними зусиллями з Мадуеке зіпсували контратаку. Обох згодом замінили, але до цього ми побачили, як команда Почеттіно нічого не може створити в атаці, тоді як суперники ледь не з кожної контратаки флангами знаходили для себе цікаві ситуації в штрафному Петровича.

А потім, коли залишалось 15 хвилин до завершення основного часу, Гадсон-Одої виконав закручений удар із лівого флангу штрафного під дальню стійку з передачі Гіббс-Вайта й наче все виглядало цілком органічно та гармонійно. Як так і треба було, бо Ноттінгем відверто награв на свій гол.

А чи награло Челсі на те, що було потім? Напевно, що це був великий план Почеттіно, бо вийшов Стерлінг на заміну Мудрику — і забив, вийшов Джеймс — і подачею з правого флангу знайшов на дальній стійці голову Джексона. А той навіть не змарнував нагоду! І на все вистачило дві хвилині. У Англії з’явився свій Баєр? Цього разу хіба що в компенсований час аутсайдери змирились із своєю долею.

У заключному турі Ноттінгем Форест зіграє в гостях проти Бернлі, тоді як лондонський Челсі посеред тижня гостюватиме в Брайтона, а на вихідних проведе домашній матч проти Борнмута.

Ноттінгем Форест — Челсі 2:3
Голи: Болі, 16, Гадсон-Одої, 75 — Мудрик, 8, Стерлінг, 80, Джексон, 82

Ноттінгем Форест: Сельс — Монтьєль (Тоффоло, 72), Болі, Мурільйо, Ніакате (Домінгес, 87), Айна — Гіббс-Вайт, Єйтс (Еланга, 72), Даніло, Гадсон-Одої (Авонії, 86) — Вуд.

Челсі: Петрович — Чалоба, Сілва, Бадьяшиль (Гюсто, 58), Кукурелья — Кайседо, Галлагер (Джеймс, 79) — Мадуеке (Нкунку, 58), Палмер, Мудрик (Стерлінг, 73) — Джексон.

Попередження: Ніакате, Домінгес, — Бадьяшиль, Галлагер, Джексон