Манчестер Юнайтед не вистачило потужності для стримання Арсеналу

Тридцять сьомий тур англійської Прем’єр-ліги надворі, а долю чемпіонського титулу все ще не було визначено. Не дуже-то й рідкими такі випадки були за останні роки, проте цього сезону Манчестер Сіті та лондонський Арсенал вирішили тримати інтригу до останнього.

Або майже до останнього — усе залежало від сусідів команди Хосепа Гвардіоли за містом, Манчестер Юнайтед, які мали нагоду зупинити "канонірів" ледь не останніми в поточній кампанії. І якщо вже гра відбувалась на Олд Траффод, де господарі мали ще й додаткові завдання в боротьбі за місця в єврокубках на наступний сезон, то іспит для підопічних Мікеля Артети мав бути дуже складним. Та й статус центрального в турі цей матч інакше б не отримав.

У цьому матчі в господарів була одна дуже серйозна проблема — обмежений кадровий ресурс. Ні, це не новина для фанатів команди тен Гага, бо вони до цього вже звикли, але якщо ти протистоятимеш потужному Арсеналу, то треба й можливості мати хоч більш-менш співставні. Це не про Манчестер Юнайтед була історія цього вечора, якщо що.

І саме під таким кутом варто було дивитись на "Червоних дияволів" — ніяк інакше. Вони ж, як не дивно, грали в футбол, який можна було вважати цілком притомним. Атаки були? Були. Ударів не було — ось у чому проблема. Але кому їх завдавати, якщо Бруну вилетів, а до Гойлунна м’яч доводити ніхто й наче не намагався. Гарначо бігав собі навмання на фланзі, і якщо б йому додати трохи влучності, то може щось би й вийшло.

Інший бік медалі за таких умов — захист Юнайтед. Тут без шансів узагалі. Просто порохова діжка, на якій команда танцювала весь вечір. І вона таки підірвалась на 21 хвилині, коли Каземіро якорем повиснув під час перехідної фази після втрати м’яча, залишив Гаверца в правильному положенні на правому фланзі, а той потім простріл під удар Троссару. Усе, Арсенал отримав перевагу за рахунком.

Але команда Артети нікуди після цього не побігла, хоч усі й очікували, що вона зараз почне своїм швидким футболом розривати цей проблемний колектив тен Гага. Цього й близько не було помітно. Момент Вайта ще вдалось створити майже одразу після гола, проте до перерви більше нічого не було біля воріт Онана. Як і відповіді від господарів, але тут усе зрозуміло наперед.

Нічого не змінилось і в другому таймі. Арсенал стояв у напівпозиції, наче й готовий атакувати, але й утратити перевагу за такого цікавого суперника навпроти було б дуже необачно. Ось і вийшло так, що ця гра для команди Артети видалась далеко не найбільш видовищною, хоча можна було й різницю навіть набити на такому Юнайтед за великого бажання.

Але ні. Гості тактично тримали себе в руках. Назвемо це так. Бо інколи ці поодинокі дальні постріли від Каземіро й Гарначо виглядали цілком небезпечно. Проте сенсації не сталось. Чому? Одні не дали, інші не змогли б, навіть якщо б мали більше простору. Так буває — просто не вистачає потужності.