Тур національної першості посеред робочого тижня — для англійського футболу це взагалі буденна справа, тож двадцять перший раунд Прем’єр-ліги якось сам по собі гармонійно опинився в нашому розкладі одразу після цікавого кубкового тижня до цього. Протистоянь із справжньою гостринкою при цьому було не так уже й багато — дербі Північного Лондона виділялось із-поміж інших, але на цьому, напевно, усе.

Але цікаві матчі все одно були, і навіть у двобої Евертона та бірмінгемської Астон Вілли на Гудісон Парк глядачі могли щось для себе віднайти. Наприклад, повернення Девіда Моєса на посаду головного тренера "ірисок" на тлі першої каденції тривалістю в понад десятиліття та відповідно тривалої павзи після її завершення. Проте віз і нині там — Евертон знову потрібно рятувати від вильоту, як і колись, коли шотландець тільки-но брався за цю роботу вперше.

Змінити все після Шона Дайча Моєс менше ніж за тиждень точно не міг, тож годі було сподіватись на дива. Той самий перелік виконавців у стартовому складі, та сама схема, але начинка гри все ж таки інша — трохи атакувальна. Однак від цього прогнозовано постраждав захист, тож на початку гри ми спостерігали за просто незліченною кількістю помилок у виконанні гравців Евертона поблизу власних воріт.

Але зловити суперників на цій поступовій перебудові Астон Вілла не квапилась. Команда Унаї Емері в принципі в цьому матчі події не форсувала, і вони ставались якось самі по собі. Дарують м’яч суперники біля власних володінь — ну-то й нехай дарують, Воткінс та Роджерс ще встигнуть двічі подумати, чи варто цим скористатись. А тим часом матч потрохи просувався до перерви.

І не без участі Евертона в атакувальних діях, тож щось у Моєса таки вдалось передати своїм новим підопічним. Як мінімум, Віталія Миколенка на лівому фланзі він точно надихнув грати ближче до атаки, і як наслідок ми мали побачити дві гольові передачі українця ще до перерви. Однак із Калверт-Льюїном на вістрі в його поточній формі "ірискам" просто нічого ловити в плані забитих м’ячів. Марнує шалені нагоди.

І даремно, бо на початку другого тайму Астон Вілла піймала суперників на помилці знову, і цього разу Роджерс запустив на побачення з Пікфордом Воткінса, а той нарешті не схибив. Після цього "леви" почали дозволяти собі аж занадто багато. Як вам 81% контролю м’яча від Евертона в першій чверті другого тайму? У шоці був навіть Емері, тому зрештою гості вирішили бути з цим більш обачними та повернули контроль над грою.

Усе йшло до того, що Евертон цей матч програє, і якби не моменти команди Моєса наприкінці вже компенсованого часу, то питань до закономірності цієї поразки не було б жодних. Однак спочатку Гує змусив Мартінеса витягати рикошет із лівої дев’ятки власних воріт, а як потім примудрився запустити м’яч на трибуни з кількох метрів до воріт той-таки Калверт-Льюїн із прострілу Ліндстрема — це взагалі окрема сумна тема для господарів. Фанати нападника точно ненавидять.

У наступному турі Евертон прийматиме лондонський Тоттенгем, тоді як бірмінгемська Астон Вілла поїде в гості до лондонського Арсеналу. 

Евертон — Астон Вілла 0:1
Гол: Воткінс, 51

Евертон: Пікфорд — Янг (Бету, 83), Тарковські, Брантвейт, Миколенко — Гує, Мангаля — Гаррісон (Ліндстрем, 59), Дукуре (О’Браєн, 83), Ндіає — Калверт-Льюїн.

Астон Вілла: Мартінес — Кеш, Конса, Мінгз, Дінь — Камара, Онана — Роджерс, Тілеманс, Ремзі (Буендія, 81) — Воткінс.

Попередження: Гує, Пікфорд — Онана