Карпати та Ворскла в матчі із симетричними таймами поділили очки

Суботня програма п’ятого туру української Прем’єр-ліги починалась матчем на легендарному стадіоні Україна у Львові, коли сонце на небі перебувало в зеніті. У гості до місцевих Карпат, які загалом дуже непогано грають перший сезон після повернення до "елітного" дивізіону під орудою Владислава Лупашко, навідалась полтавська Ворскла. Таким чином, ми могли говорити про "зелено-біле" дербі.

До цього відповідального матчу команди підходили з різним настроєм та в різних ігрових кондиціях. Колектив Сергія Долганського ми не бачили при справі тиждень тому, оскільки Ворскла мала проводити зустріч проти київського Динамо, але через зрозумілі обставини її було перенесено. А от Карпати свою гру проти черкаського ЛНЗ на виїзді таки зіграли в той жахливий понеділок, після якого країна досі оговтується від наслідків обстрілів, і замість трьох очок приїхали додому з порожніми руками (1:2).

Ворскла знову приїхала на виїзний матч і знову провела настільки невпевнений перший тайм, наскільки це в принципі було можливим. Нічого й додати до того, що команда Сергія Долганського спромоглась лише на один удар у бік чужих воріт до перерви, та й той припав на останні секунди до її настання. Решту ігрового часу м’ячем володіли виключно господарі й на них покладались усі наші сподівання в плані видовищного футболу.

І Карпати таки цим користались і навіть забили першими знову. На 15 хвилині простріл Чачуа з правого флангу був виконаний настільки майстерно, що м’яч пролетів повз усіх захисників та воротаря на дальню стійку, де в порожні ворота його відправив молодий Шах. І це ж на той момент був геть не перший небезпечний момент біля воріт Ісенка, на що також треба звертати увагу.

Можливо, навіть більш загрозливим за інші був постріл від Очеретька з пів кола перед штрафним у поперечину, коли гості були за крок від того, аби їхній захист розвалився остаточно. Ворскла в принципі рідко, коли виходила за центральну лінію, але "левів" усе одно досі не вистачає на тривалий відтинок часу в пресингу, тож цілком міг повторитись класичний другий тайм у їхньому виконанні.

Після перерви чи-то поле перевернулось, чи-то команди просто помінялись половинами й нічого в співвідношенні сил не змінилось узагалі. Почала атакувати Ворскла, а Карпати натомість нічого не могли створити попереду, як ті самі полтавці в першому таймі. Простий збіг, чи магія стадіону Україна?

У підсумку, гості ледь не з першої спроби забили гол, після того, як Крупський на дальній скинув головою подачу Бацули з лівого флангу, а Скляр у падінні випередив захисника у воротарському з ударом злету. За декілька хвилин після того Олександр у схожому стилі пробивав головою й мав узагалі вивести свою команду вперед, але Кемкін яскравим сейвом не дозволив цьому статись.

Тож ми неначе всю гру провели виключно в одному напрямку погляду на футбольному полі, тоді як біля воріт тепер уже Ісенка взагалі нічого не відбувалось. Ще по одному моменту у складі Ворскли записали на свій рахунок Ієде та Челядін, але у випадку першого Кемкін уже піймав кураж, а другий із полтавців просто не влучив у порожні ворота, коли голкіпер загубив їх під час високої подачі Мякушка. Однак у такому дзеркальному чи симетричному матчі просто не могло бути переможця та переможеного.