Двадцять другий тур англійської Прем'єр-ліги підійшов до свого завершення і подарував нам низку цікавих принципових протистоянь.

Пропонуємо традиційно розглянути більш детально всі найцікавіші події і не тільки, які відбулися минулими вихідними у чемпіонаті Англії сезону-2022/23.

Бернлі повернувся до АПЛ?

Одна з головних сенсацій 22-го туру АПЛ відбулася у очному протистоянні одного з головних претендентів на виліт та одного з головних претендентів на чемпіонський титул, що відбулося на арені Гудісон Парк. Ще минулого сезону цей стадіон не дуже тепло зустрів гравців лондонського Арсеналу, підсумкова поразка яких тоді стала однією з причин, чому "каноніри" зрештою втратили довгоочікувану путівку до Ліги чемпіонів наприкінці сезону... Втім, за рік Арсенал доріс до реального претендента на "золото", тоді як в Евертоні з роками не змінюється майже нічого, окрім головних тренерів. Для Шона Дайча, який напередодні очолив "ірисок" замість звільненого Френка Лемпарда, матч з лідером чемпіонату став дебютним на новій посаді. І повернення англійського фахівця до АПЛ вдалося, адже мерсисайдці здобули свою першу перемогу з кінця жовтня минулого року.

У чому причина того, що Арсенал у статусі явного фаворита не зміг практично нічого створити біля воріт одного з претендентів на виліт у Чемпіоншип? Зрозуміло, що тут є і ментальний бік медалі, адже Евертон зараз переживає традиційну наснагу після зміни тренерського штабу, сподіваючись таки врятуватися. Так, це можна назвати матчем життя і смерті у виконанні "ірисок", але крім емоційної складової, а також банального бажання всіх здивувати та потішити своїх уболівальників, Шон Дайч мав план щодо того, як впоратися з тотальним контролем м'яча у виконанні команди Мікеля Артети. Цей план аж ніяк не був чимочь геніальним і навряд чи міг викликати естетичну насолоду від футболу, проте цей план часто працював ще в Бернлі, коли "бордові" під керівництвом Дайча своїм прагматизмом та "антифутболом" були систематичною проблемою і для Арсеналу, і для Ліверпуля. 

Арсеналу з перших хвилин було непросто впоратися з активним пресингом суперника у центрі поля. Навіть чисельна перевага "канонірів" у центрі за рахунок традиційних постійних зміщень Олександра Зінченка з флангу не давали команді стільки кисню, скільки хотілося б тренерському штабу Артети. Арсеналу було дуже непросто знайти рішення для ключової передачі в обмеженому просторі, адже як тільки м'яч опинявся на фланзі у Сака або Мартінеллі — гравці Евертона часто вдвох або навіть утрьох оточували швидконогих вінгерів лондонського клубу, не соромлячись жорстко зустрічати суперників десь на межі фолу, а десь — відверто порушуючи правила.

Можна сказати, що за таких тренерських установок Віталій Миколенко опинився у своїй тарілці і вперше за кілька останніх матчів заслужив на свою адресу набагато більше похвали, ніж критики. В українця фактично не було атакуючих функцій, яких від нього завжди вимагав Лемпард, і вся його увага була зосереджена на власному лівому фланзі оборони. Так, впоратися з Сака українцю активно допомагав вінгер Двайт Макніл, який чудово знайомий із вимогами Дайча ще за часів виступів за Бернлі, але Миколенко неодноразово і сам зупиняв лідера Арсеналу. Робив він це грубо і неодноразово, але арбітр того дня на видалення не був налаштований.

В атаці у Евертона план був простий — це гра на другому поверсі за рахунок габаритів Домініка Калверта-Льюїна і, що найголовніше, — це стандартні положення. Ще в першому таймі від кожного кутового "ірисок" віяло небезпекою, а вже у другому таймі це нарешті принесло плоди мерсисайдцям, коли подачу Макніла з кутового замкнув Джеймс Тарковські, який також чудово знайомий Дайчу за виступами за Бернлі. Для Арсеналу ця поразка має стати холодним душем. Вона не розкрила слабких сторін "канонірів", оскільки вони і так всім відомі — просто далеко не всі здатні ними скористатися. У таких поєдинках справді дуже важко перемагати, особливо проти команди з новим тренером та на її полі. Евертон провів найкращий свій матч у сезоні, але тримати таку інтенсивність кожен тур у "ірисок" не вийде. Якщо вийде, то Дайч створить справжнє диво. Проте попередньо цей успіх виглядає як акція, яка має свій термін дії. І дуже пощастить, якщо терміну дії цієї акційної пропозиції вистачить Евертону для того, щоб убезпечити себе від вильоту.

Евертон — Арсенал 1:0
Гол: Тарковські, 60

Евертон: Пікфорд — Коулмен, Коуді, Тарковські, Миколенко — Івобі, Гує, Онана, Макніл — Дукуре — Калверт-Льюїн (Мопе, 62).

Арсенал: Рамсдейл — Б. Вайт (Томіясу, 85), Саліба, Габріель, Зінченко — Едегор, Партей (Жоржиньйо, 59), Джака — Сака, Нкетіа, Мартінеллі (Троссар, 59).

Попередження: Миколенко, Онана, Пікфорд, Мопе — Зінченко

Клоппу залишається чекати, доки у Ліверпуля зміняться власники

Ми дожили до тієї точки, коли такі поразки Ліверпуля вже абсолютно не дивують, не шокують, не викликають якихось яскравих емоцій, не стають приводом для того, щоб розібратися, що ж в Ліверпулі йде не так. А навіщо, якщо з туру в тур проблеми все ті ж, результати все ті ж, становище в середині турнірної таблиці таке ж. І головний тренер "червоних" Юрген Клопп прекрасно знає про всі ці проблеми та недоліки своєї команди краще за інших. Навіть здається, що кількох хвилин після стартового свистка достатньо німецькому спеціалісту для того, щоб приблизно зрозуміти, який результат чекає на нього та його колектив.

Вулвергемптону виявилося достатньо 12 хвилин, щоб вирішити результат протистояння на свою користь. Ліверпуль виглядає абсолютно розібраним як у лінії оборони, так і в атаці. Зараз це не команда, а просто збіговисько 11 осіб на полі, які не готові битися за переможний результат ні ментально, ні фізично. Кожна контратака з боку суперника стає небезпекою для "червоних". Щоразу, коли Ліверпуль надає супернику вільний простір — все довкола прямо кричить про ймовірний гол у ворота Аліссона. І Клопп зараз перебуває у такому положенні, що кардинально все виправити одним махом руки неможливо. Ліверпуль не звик оборонятися і грати без м'яча, але мерсисайдці в нинішній формі не здатні бути такими ж блискавичними та небезпечними в атакуючій фазі, як це було раніше.

Очевидно, що проблеми Ліверпуля продовжуються не лише через травми ряду ключових гравців, а й через пасивність клубу під час зимового трансферного вікна. "Червоним" дуже потрібен гравець у центр півзахисту, здатний додати креативу та стати сполучною ланкою між лініями оборони та атаки. Але власники Ліверпуля задовольнити бажання Клоппа щодо того ж Беллінгема чи Кайседо не змогли. Воно і недивно, адже не забуваємо, що клуб ще з осені виставлений на продаж, тому з погляду бізнесу який сенс інвестувати в актив, якого ти хочеш позбутися?

У керівництві Ліверпуля панує повна довіра до Юргена Клоппа, і було б дивно, якби німецькому фахівцю не довіряли б у нинішній ситуації. Зрозуміло, що інвестувати серйозні гроші в команду нинішні власники клубу мерсисайдського бажанням не горять, тому Клопп для них — це зараз головний актив. Питання лише в тому, чи Юрген не став заручником усіх цих обставин? Так, ми чудово знаємо, що він особисто хоче витягнути Ліверпуль з того місця, де він опинився, але наскільки реально будувати грандіозні плани, коли будь-якої миті у двері головного офісу можуть зайти нові власники?

Вулвергемптон — Ліверпуль 3:0
Голи: Матіп, 5, Доусон, 11, Невеш, 71

Вулвергемптон: Са — Семеду, Доусон, Кілман, Аїт-Нурі (Хонні, 83) — Леміна (Поденсе, 84), Невеш, Нунеш — Сарабія (Моутінью, 60), Кунья (Хіменес, 60), Хван (Траоре, 41).

Ліверпуль: Аліссон — Александер-Арнольд, Матіп, Гомес, Е. Робертсон (Цимікас, 86) — Кейта (Гендерсон, 65), Байцетич (Елліотт, 76), Алькантара — Салах, Гакпо (Окслейд-Чемберлен, 86), Нуньєс.

Попередження: Доусон — Гомес

Тоттенгем взяв реванш у Манчестер Сіті на радість Арсеналу

Пам'ятайте, як у огляді минулого туру ми говорили про те, що лондонський Арсенал зміг по-справжньому показати чемпіонський характер, коли вирвав перемогу над Манчестер Юнайтед на останніх хвилинах, чудово усвідомлюючи, що Манчестер Сіті раніше здобув перемогу у своєму матчі і має можливість скоротити свої відставання до кількох пунктів? Так ось, минулими вихідними ситуація була протилежною: свій характер мав показати вже колектив Хосепа Гвардіоли, який закривав тур виїзним матчем проти Тоттенгема, вже знаючи про поразку Арсеналу від Евертона. 

Для чинного чемпіона Англії домашня арена Тоттенгема не є везучим стадіоном. Востаннє "містяни" обігравали "шпор" на їхньому полі аж у 2018 році, а після цього лондонський клуб регулярно здобував над манчестерським грандом перемогу за перемогой. Це, звичайно, жарт, але що якщо Антоніо Конте спеціально вирішив взяти лікарняний конкретно на цей матч, усвідомлюючи, що у Манчестер Сіті не буде в Північному Лондоні жодних шансів на позитивний результат? Хоч би як там було, але італійському фахівцю вдалося ментально налаштувати свою команду на гру навіть дистанційно. Можливо, у такому форматі вийшло навіть краще, адже цього разу "шпор" вистачило не тільки на один тайм, а на всю дистанцію.

Особливих сюрпризів у тактичному плані ми не побачили ні від Тоттенгема, ні від Манчестер Сіті. Перші намагалися "ловити" суперника на помилках та швидких контратаках. Другі – традиційно робили ставку на контроль м'яча. І не можна сказати, що в обох команд удалося повною мірою реалізувати свій план на гру. Тоттенгем мав безліч можливостей для того, щоб забити у ворота "містян" більше одного гола, але лондонці відверто ними розкидалися і, здавалося, що в результаті вони за це поплатяться.

Однак у Манчестер Сіті все було ще складніше, адже "містянам" відверто не вистачало завершальної передачі під небезпечний удар того ж Голанда. Навіть вихід на заміну Кевіна Де Брюйне, який чомусь на матч такого рівня залишився в запасі, не допоміг вирішити цю проблему повною мірою – господарі справді якісно та організовано оборонялися, подекуди буквально лягаючи під м'яч. Самовіддано, сміливо та навіть ризиковано. Завдяки цьому поперечина після удару Мареза стала єдиним, що запам'яталося у виконанні Сіті та дійсно мало натяк на гол. Але в атаці Тоттенгем міг досягти набагато більшого на тлі гри в обороні у виконанні суперника, яку важко назвати надійною.

Зрештою гол Гарі Кейна на 15-й хвилині став єдиним у матчі, переможним для Тоттенгема та історичним для самого "гравця одного сезону". Тепер він став найкращим бомбардиром в історії "шпор" із 267 голами в активі, а також лише третім, кому вдавалося досягти позначки у 200 забитих м'ячів в АПЛ після Вейна Руні та Алана Ширера. Ман Сіті, в свою чергу, втратив можливість наблизитися до Арсеналу в таблиці, а сьогодні ще й отримав психологічний удар у зв'язку з початком розслідування щодо можливих випадків порушення фінансового фейр-плей. Ситуація може обернутися й так, що питання щодо чемпіонського титулу вирішиться і без впливу майбутніх очних матчів між Манчестер Сіті та Арсеналом.

Тоттенгем — Манчестер Сіті 1:0
Гол: Кейн, 15

Тоттенгем: Льоріс — Ромеро, Даєр, Девіс — Емерсон, Гейб’єрг, Бентанкур, Перішич (Сессеньйон, 79) — Кулушевські (Санчес, 88), Сон (Біссума, 84) — Кейн.

Манчестер Сіті: Едерсон — Вокер, Аканджі, Аке — Льюїс, Родрі, Б. Сілва (Гюндоган, 85) — Марез (де Брюйне, 58), Альварес, Гріліш — Голанд.

Попередження: Бентанкур, Ромеро, Перішич — Едерсон.

На 87-й хвилині був вилучений Крістіан Ромеро (Тоттенгем) (друге попередження).

Челсі провалився у дербі Західного Лондона. За підсумками цього протистояння особливу увагу приділили бляклому виступу дорогого вінгера Михайла Мудрика, якого Грем Поттер замінив у перерві, пояснивши своє рішення недавньою застудою українця. Розуміємо, що на тлі яскравого дебюту в АПЛ на Енфілді такий посередній виступ проти Фулгема одразу ж кинувся всім у вічі. Але давайте говорити відверто: Челсі в цілому був посередній і навіть поганий, якщо ми говоримо про атакувальну лінію, а Мудрик просто не став цього разу винятком із правил хоча б через те, що особливих можливостей проявити себе в нього не було.

Нулі практично у кожній графі статистичних даних, але й без українця у "синіх" мало що виходило в атаці. Мабуть, успішні дебюти новачків у Челсі стали традицією, бо цього разу чи не єдиною світлою плямою на полі був Енцо Фернандес. Так, непогано у гру увійшли Датро Фофана та Ноні Мадуеке (у першого був неймовірний момент у другому таймі, проте захисник Фулгема героїчно виправив помилку Лено), але різницю зробити все одно не вдалося. Уболівальникам Челсі доведеться запастися терпінням, бо Поттеру знадобиться достатньо часу, щоб перетворити весь цей "дороговартісний шопінг" на щось працююче та зрозуміле.

Челсі — Фулгем 0:0

Лестер "перестріляв" Астон Віллу. Ще один український слід у цьому турі залишив бразильський вінгер Тете, який перейшов узимку в оренду з донецького Шахтаря до Лестера. І ще якийсь слід! Вже в дебюті за новий клуб Тете відзначився голом (до речі, цікаво, що за Ліон він також забивав у дебютному своєму матчі) та допоміг своїй команді здобути важливі три очки в актив на домашньому полі Астон Вілли у досить відкритому та результативному матчі. Лестер безперечно налаштований затриматися в АПЛ, але й єврокубкові амбіції бірмінгемців нікуди ще зникли.

Астон Вілла — Лестер 2:4
Голи: Воткінс, 9, Суттар, 32, автогол — Меддісон, 12, Іхеаначо, 41, Тете, 45+2, Прат, 79.

Мітома знову приносить перемогу для Брайтона. Роберто Де Дзербі знайшов у своїй команді нову зірку, за якою вже в найближчі трансферні вікна мають вишикуватися всякі Арсенали та Ліверпулі. Каору Мітома у заключному відрізку матчу проти Борнмута знову приніс перемогу Брайтону та змусив говорити про себе у позитивному ключі. Лідери та ключові гравці у стані "чайок" змінюються, але система продовжує працювати. У Борнмута, звичайно, далеко не все так райдужно, бо вся боротьба за виживання ще попереду. До речі, новий центральний захисник "вишень" Ілля Забарний залишився поза заявкою на цей матч, тому дебют українця нам ще доведеться побачити у майбутньому.

Брайтон — Борнмут 1:0
Гол: Мітома, 87

Саутгемптон все ближче до Чемпіоншипу. Якщо у минулому матчі "святі" змогли створити проблеми Астон Віллі і цілком мали шанси зачепитися за набрані очки, незважаючи на підсумкову поразку, то Брентфорд цього разу не залишив жодних шансів останній команді турнірної таблиці. Мабуть, із Саутгемптоном нам доведеться таки попрощатися, тоді як іншим командам АПЛ уже зараз потрібно придивлятися до таких гравців на літнє посилення, як Джеймс Ворд-Праус, Мохамед Салісу, Армель Белла-Кочап та Ромео Лавія.

Брентфорд — Сатугемптон 3:0
Голи: Мі, 41, Мбемо, 44, Єнсен, 80

Перша червона Каземіро у кар'єрі та непроста перемога Манчестер Юнайтед. Не було в "червоних дияволів" особливих проблем, але головний арбітр Андре Маррінер вирішив ці проблеми люб'язно їм надати. При чому розтягнуться вони, напевно, на матчі три чи чотири. За рахунку 2:0 на користь підопічних Еріка тен Гага Каземіро отримав дуже спірну червону картку за те, що зчепився з Віллом Г'юзом. Поштовхалися між собою майже всі гравці обох команд, а червону побачив перед своїми очима тільки опорний півзахисник МЮ (ще й, напевно, бразилець отримає більш тривалу дискваліфікацію). Але на щастя для Манчестер Юнайтед, рішення Маррінера нехай і коштувало їм важливого гравця, але не коштувало переможного результату. Крістал Пелес вдалося у більшості відіграти один м'яч, але дотиснути манкуніанців їм не судилося.

Манчестер Юнайтед — Крістал Пелес 2:1
Голи: Бруну Фернандеш, 6 (з пенальті), Рашфорд, 62 — Шлупп, 76.

"Миролюбний" Ньюкасл зіграв унічию з Вест Гемом. Команда Едді Гау зіграла у свою ювілейну, десяту, нічию у поточному сезоні Прем'єр-ліги. Цього разу – з Вест Гемом. Це був досить типовий поєдинок у викоріненні "сорок", в якому вони могли як перемогти, так і програти. Рівна гра та закономірна нічия.

Ньюкасл – Вест Гем 1:1
Голи: Вілсон, 3 – Пакета, 32.

Поразка від Ноттінгема стала фатальною для Джессі Марша на чолі Лідс Юнайтед. Після відходу Марсело Б'єлси "павичі" не перестали бути тією командою, перегляд матчів якої фактично завжди приносить задоволення. На жаль, через ризик вилетіти до Чемпіоншипу керівництво Лідса ухвалило радикальне рішення і відправило у відставку Джессі Марша після того, як його вже колишня команда мінімально поступилася Ноттінгему цими вихідними... Лідс мав усе для перемоги, крім реалізації. Ноттінгем мав багато помилок в обороні та шансів пропустити, але голкіпер Кейлор Навас у своєму дебюті за "лісників" був просто на висоті.

Провівши більшу частину поєдинку в обороні, гравцям Ноттінгема ще в першому таймі вдалося знайти свій момент після стандартного положення, а автором вирішального голу стала головна надія команди в особі Бреннана Джонсона. Не приховуватимемо, що дуже шкода прощатися з Маршем, адже він будував справді цікавий проєкт у Лідсі, але на даному етапі сезону боси клубу вирішили, що більше немає можливостей чекати. Активний пресинг і атакуючий футбол — це добре, але Лідсу тепер вкрай необхідні результати, навіть якщо цією гарною грою тепер доведеться пожертвувати.

Ноттінгем Форест — Лідс 1:0
Гол: Джонсон, 14.

Головний тренер: Шон ДАЙЧ (Евертон)

Мудрик, Енцо та Бадьяшиль на момент завершення своїх контрактів з Челсі:

Найкращі моменти Мудрика у матчі з Фулгемом:

Каземіро повністю відчув себе Андертейкером і завершив свій стрік без червоних карток у кар'єрі:

Повернення Шона Дайча до АПЛ:

За мотивами матчу Евертон — Арсенал:

You'll Never Walk Alone:

Приблизно так Антоніо Конте керував Тоттенгемом у матчі з Манчестер Сіті:

Кевін де Брюйне: "Може мені просто назвати його [Гвардіолу] шарлатаном і теж перейти до Баварії?"

Єдиний чемпіонський парад, на якому одного разу побував Гаррі Кейн. Арсенал просто повинен буде запросити цього хлопця знову, якщо таки виграє чемпіонство.