Події останніх днів в Україні, яка зазнає чергового акту агресії з боку РФ, є зараз найбільш обговорюваною темою в суспільстві.

Колишній головний тренер національної збірної України, італійського Дженоа та володар Золотого м'ячу-2004 Андрій Шевченко поспілкувався з журналістом Daily Mail Джеймі Реднаппом на тему війни та всього того, що зараз відбувається в Україні через військове вторгнення російських терористів, вбивць та окупантів.

Вперше про початок повномасштабної війни з РФ Андрій Миколайович дізнався у той момент, коли його мама Любов зателефонувала йому прямо з Києва.

"Я спав, — каже легенда українського футболу. — Мені зателефонували. Це була моя мама. Вона…"

Шевченко зупинився, кинув ручку на стіл і підійшов до вікна, щоб зібратися з думками: "Вибачте. Це непросто... Зараз, я обіцяю..."

Після цього Шевченко продовжив, хоча його голос все ще тремтів: "Вона сказала: "Війна почалася". Ми не могли повірити, що Росія піде на такий крок і почне повномасштабну війну. Ми були в шоці".

Звуки обстрілів, стрілянини та крики стали для родини Шевченка звичайною буденністю. Його мати вже виїхала з Києва, столиці України, куди так прагнуть стягнутися російські війська, але вона залишається на українській землі, відмовившись покинути країну – свою країну.

"Ти відчуваєш кожну бомбу, яка влучає в землю, тому що будинок тремтить, — сказав Шевченко, б’ючи по столу. — Ось такий вигляд зараз має війна. Та стадія, коли росіяни оточують місто і просто бомбардують. Вони не зупиняються. Це безжалісно.

Вони не дають українському народу шансу на гуманітарні коридори. Моя мама там. Сестра теж, як і дядько, тітонька, двоюрідний брат. Мої друзі – деякі на передовій. Вони стоять за нашу країну, свободу, вибір, гордість. Ми захищаємося, боремося. Ми мусимо. У нас немає вибору".

Шевченко забив 48 голів у 111 іграх за збірну України, що робить його найкращим бомбардиром в історії. Він провів п'ять років на посаді головного тренера головної команди країни, вивівши її у чвертьфінал Євро-2020 минулого літа. Він забив переможний пенальті у фіналі Ліги чемпіонів 2003 року за Мілан і святкував цей успіх із прапором Україниі. Шевченко пишається тим, що він українець, і каже, що ніколи не був таким гордим, що родом із країни синьо та жовтого кольорів.

Як будь-який син, він намагався переконати матір перетнути кордон. Через стан здоров’я їй потрібна спеціальна медична допомога. Але вона залишилася разом з мільйонами інших матерів, батьків, синів і дочок, які відмовляються залишити те, що їм належить.

"Позиція президента Володимира Зеленського була дуже важливою, — каже Шевченко. — Він міг виїхати. Але чітко сказав, що залишиться і що ми повинні захищати нашу країну. Це об’єднало український народ. Він залишився з ними, ми не здамося. Коли ти бачиш людей на вулиці, які йдуть без зброї, щоб зупинити танк – це сильно. Ми будемо захищатися до кінця. Росії тут не раді". 

Я просто кажу правду. Правильний підхід – говорити правду. Мені дуже шкода журналістів, які гинуть. Ті, хто перебуває на передовій, намагаються розповісти світові правду, а їх вбивають. Джордан, мій старший син, пішов зі мною на протести в Лондоні. Він знає, що відбувається. Мені та моїй родині тяжко, але знаю, як важко людям в Україні, які постійно бояться за своє життя.

Незалежності України лише 30 років. Коли я тільки почав грати у футбол, ми відновили свою Незалежність. З першого дня і дотепер я завжди пишався тим, що я українець, і хтось інший нам нічого диктувати не посміє".

Цим "кимось іншим" є президент Росії Владімір Путін. Протягом усього інтерв’ю Шевченко відмовляється називати його ім’я. Він не заслуговує цього за свою нелюдяність. Шевченко говорить, бо хоче правди. А правда в тому, що була шестирічна дівчинка Таня, яка померла від зневоднення в руїнах свого будинку в Маріуполі, одна і в агонії після того, як її родину вбили в неї на очах. Саме такі трагічні історії, подібні до Тані, за словами Шевченка, підсилюють його бажання допомогти.

"Таке трапляється щодня", — пояснює українець, який не просто симпатизує Україні здалеку та дивиться новини. Він майже щодня спілкується з мером Києва Віталієм Кличком. Він пропонує притулок біженцям за програмою "Дім для України". Він створив власну благодійну сторінку в рамках кампанії під назвою "Зіграй свою роль", у якій він хоче зібрати мінімум 2 мільйони фунтів стерлінгів для таких організацій, як Laureus Sport for Good, ЮНІСЕФ та Всесвітня продовольча програма ООН. Його дружина Крістен також бере активну участь у допомозі сім’ям виїхати з України.

"Світ стоїть за Україною і солідарний із народом – це неймовірно, – каже Шевченко. – Це дуже багато для нас означає. Для всіх українців, які там залишилися, важливо знати, що вони не самотні".

У Андрія Шевченка є друзі росіяни. Він ділив поля з російськими гравцями. У нього в Челсі були ділові взаємини з росіянином Романом Абрамовичем. Але багато чого змінилося з початком повномасштабної війни в Україні.

"Я з самого початку казав, не вірив, що таке може статися, - каже українець. - У нас були довгі стосунки, і я не думаю, що вони коли-небудь будуть такими ж. Але я також знаю, що є багато росіян, які хочуть зупинити війну. Я отримував повідомлення від друзів з Росії. Моє послання до них завжди одне – виходьте на вулиці. Знаю, що це нелегко. В Росії це небезпечно робити. Але єдиний спосіб зупинити війну – сказати правду. Більшість людей в Росії не знають правди".

Росіяни знають тільки пропаганду. Відмінним підтвердженням цього є провоєнний мітинг на стадіоні "Лужники", який проходив у день запису інтерв'ю. Нагадуючи Нюрнберзькі мітинги Адольфа Гітлера, Путін говорив, що це їхня "історична доля".

Але Росія не може ігнорувати її відсторонення від спортивних змагань. Шевченка багато хто охарактеризує як дипломатичну людину, проте нейтральної позиції від українського спортсмена щодо теми виключення Росії немає:

"Я абсолютно згоден з відстороненням російських спортсменів від змагань, поки війна не припиниться. Ми повинні чинити тиск. Президент Росії – я не хочу називати ім’я цієї істоти – сказав, що це "спецоперація". Це не спецоперація. Це вбивство невинних. Це люди в оточенні. Це міста під бомбардуваннями".

Вранці, в день інтерв'ю, Шевченко розмовляв з Андрієм Ярмоленком, українцем, який напередодні ввечері забив переможний гол проти Севільї. Це була радісна подія в Лізі Європи на Лондон Стедіум, але з огляду на те, що відбувається в Україні, в емоційному плані у бомбардира Вест Гема відбувається конфлікт почуттів.

"Я завжди кажу хлопцям: грайте, – говорить Шевченко. – Ви граєте за свою країну. Це чудове повідомлення. Світ спорту дуже згуртований. Він проти війни. Олександр Зінченко, Віталій Миколенко, Андрій Ярмоленко, Роман Яремчук... Дуже важливо, щоб хлопці продовжували грати. Я їм дзвоню і підтримую. Ми єдині. Це меседж моєї кампанії – зіграйте свою роль. Робіть все, що можете. Будь ласка, продовжуйте говорити про Україну. Ми відчуваємо, що ми не самотні. Якщо ви підтримуєте наших спортсменів, ви підтримуєте нас".

Більшість футбольних уболівальників по всьому світу висловили свою підтримку Україні. Але деякі фанати Челсі – ті, хто підбадьорював Шевченка, коли він був нападником "синіх" у період з 2006 по 2009 – заплямували данину поваги українському народу, оспівавши замість цього ім’я Романа Абрамовича. Він вклав мільйони в їхній клуб, налаштувавши їх на нестримний успіх, але має зв’язки з розпалювачем війни, яким є Путін. Якими б не були неправильні дії цих прихильників, Шевченко не хоче, щоб Челсі став ще однією жертвою цієї небажаної війни.

"Історію Челсі неможливо скасувати. Фани Челсі завжди залишаться з клубом, тому що вони люблять його. Знаю, що це важкий момент. Але я теж перебуваю в такому становищі, коли з огляду на те, що відбувається з моєю країною, хочу закликати всіх зіграти свою роль. Згадайте, що є найважливішим. Хочу лише одного – мир у своїй країні, припинення вбивств невинних людей, дітей.

Ми всі знаємо, що війна – це жорстоко. Не можемо стояти осторонь. Я батько чотирьох дітей. Ми не можемо цього терпіти. Гинуть невинні діти. Без причини. Ось для чого я працюю – щоб зупинити цю війну. Ця війна не має сенсу".

Слід зазначити, що після матчу проти Бернлі головний тренер Челсі Томас Тухель розкритикував ініціативу деяких вболівальників скандувати ім'я Абрамовича в такий момент. На запитання про німецього спеціаліста Шевченко каже наступне:

"Я зараз не дивлюся спортивні події. Зараз спорт для мене на другому плані. Зосереджую увагу на своїй країні. Люди займають свою позицію, але меседж, який поширили серед спортивного суспільства – зупинити війну. Історія з продажем Челсі мені зараз також не цікава. Я зосереджуюсь на поширенні повідомлення про припинення війни. Розумію, що відбувається з Челсі. Для блага клубу та вболівальників ця ситуація має бути вирішена. Сподіваюся, так і буде, але я зосереджений на Україні".

Шевченко народився у селі Двірківщина поблизу Києва. Він розповідає історію свого дитинства про свого покійного батька Миколу, який був у танковому полку Радянської Армії:

"Коли вибухнув Чорнобиль, тоді був СРСР. Режим дуже приховував інформацію про це. Але мій тато знав, бо був військовим. Він приніс додому пристрій, який  перевіряє рівень радіації. Я грав у футбол на ігровому майданчику і запустив м’яч вгору – він впав на дах будівлі. Я знайшов спосіб піднятися наверх, а там вже було шість чи сім футбольних м’ячів. Я забрав усі. Приніс додому три м’ячі, а інші взяли друзі. Мій тато перевірив їх на рівень радіації – він був дуже високим. Довелося спалити ті м’ячі.

Кожної секунди від початку війни одна українська дитина стає біженцем. Кожної секунди. Число буде тільки зростати. Мій тато був міцною людиною. Дуже міцною. Зараз обставини зробили український народ таким же. "Не вмирає душа наша, не вмирає воля" – це послання, яке було в наших серцях протягом дуже довгого часу".

За матеріалами Daily Mail, переклад: Микита Євтушенко, Football.ua