Клубний чемпіонат світу за своєю природою є доволі цікавим турніром, який надає змогу безпосередньо порівняти поміж собою клуб із різноманітних куточків світу, які з моменту останнього розіграшу турніру здобували перемоги в провідних змаганнях своїх локальних конференцій. Звичайно, у переможця Ліги чемпіонів УЄФА ставлення до цього змагання може бути дещо зневажливим, бо команди в подібному статусі аж занадто часто забирають собі головний трофей, однак кожен новий спортивний виклик не має залишатись без виклику.

Але мадридський Реал не мав особливого бажання розкидатись трофеями у важкому сезоні, де навіть чемпіонські перегони вдаються йому з надзвичайними зусиллями. За своїм щастям "королівський" клуб у грі проти чинного володаря трофею азійської Ліги чемпіонів, Аль-Хіляля зі Саудівської Аравії, у найбільш оптимальному складі відправився одразу з перших хвилин. Футболістам Рамона Діаса, незважаючи на присутність досвідчених виконавців, було важко стримати подібний тиск, через що вони пропустили відносно швидкий м’яч.

На 13 хвилині Вальверде та Бензема заплутали захист своїми швидкими передачами в дотик, так що суперники особливо й не тримали Вінісіуса на правому фланзі власного штрафного, коли на бразильця пішов завершальний пас. Колектив Карло Анчелотті на досягнутому не зупинився, і вже зовсім скоро ми побачили каскад помилок оборони аравійської команди під час прострілу з правого флангу, який завершився добиванням від Вальверде з ближнього боку штрафного.

Можливо, тоді Реал мав собі на думці легке завершення цієї гри ще в першому таймі, проте швидкий пас Канно з власної половини на хід Марега вільним правим флангом зруйнував плани номінальних господарів. Лунін пропустив завершальний постріл під собою, тож у свій день народження мав менше приводів для святкувань. Завдяки цьому м’ячу Аль-Хіляль отримав потужний заряд упевненості на час, що залишався до кінця першого тайму, тож Реал більше не отримував настільки багато простору в чужому штрафному.

Але в другій половині зустрічі справа все ж таки стала на більш очевидні рейки. Вінісіус відверто знущався над правим флангом захисту суперників, роздаючи зовнішньою стороною стопи гольові передачі на Бензема, чи викрадаючи можливість для завершального удару в Себальйоса на користь власному дублю. А ще був гольовий простріл від Карвахаля з правого флангу на Вальверде, після якого не було сенсу про щось говорити в контексті можливої перемоги гостей.

Але Аль-Хілялу, за великим рахунком, було байдуже на всі ц перестороги — гравці Діаса просто бігли вперед, а мадридський клуб просто припускався помилок у захисті. Лунін міг гримати на партнерів по обороні, але вони його наче й не чули. В’єтто за рахунок цієї недбалості оформив дубль, але на загальне співвідношення сил це не вплинуло.

Фінальний свисток англійського арбітра Ентоні Тейлора з Вайсеншейва зафіксував перемогу мадридського Реала на Клубному чемпіонаті світу-2023, тоді як аравійський Аль-Хіляль зупинився за крок від заповітного трофею.

Реал — Аль-Хіляль 5:3
Голи: Вінісіус, 13, 69, Вальверде, 18, 57, Бензема, 54 — Марега, 26, В’єтто, 64, 79

Реал: Лунін — Карвахаль (Вальєхо, 79), Рюдігер, Алаба, Камавінга — Модрич, Чуамені (Себальйос, 62), Кроос — Вальверде, Бензема (Родріго, 62), Вінісіус.

Аль-Хіляль: Аль-Маюф — Абдулхамід, Су, Аль-Булаїгі, Х. Ад-Давсарі — Куельяр, Канно — Каррільйо (Мішаел, 75), В’єтто (Аль-Хамдан, 86), С. ад-Давсарі (Н. ад-Давсарі, 76) — Марега (Ігало, 86).