Останнім на вихідних, але не останнім у контексті розмови про двадцять четвертий тур української Прем’єр-ліги, був матч у Житомирі, де новачка національної першості, Полісся, намагались започаткувати першу переможну серію під орудою Сергія Шищенка, тоді як лише тиждень тому вони зупинили дуже тривалу смугу невдач довжиною в сім місяців.

У гості до "вовків" цього разу навідався ковалівський Колос, якого тривалий час називали найбільш незручним суперником для інших команд чемпіонату, аж допоки футболісти Ярослава Вишняка не стали незручними самі для себе. П’ять матчів без перемог поспіль, хоча й календар у "колосків" був геть не з простих, але й до Полісся найгірших часів їм було доволі далеко.

Є така магічна здатність у "колосків" перетворювати будь-який матч за власної участі в шоу із стражданнями для обох команд, як не крути. Цього разу господарі поля також стали жертвою цієї "магії Вишняка", і хоча видовище на футбольному полі було цілком задовільним для перегляду, проте все одно відчувалось — щось ці колективи в плані атаки нам не договорюють. А інших принад УПЛ, як-от боротьба чи конфлікти, було вдосталь.

І це ми ще не враховуємо той факт, що Колос залишив за собою право на перший гольовий момент, коли Бурда зльоту на восьмій хвилині замикав подачу кутового з правого флангу, але влучив точно в Кудрика. Бодай натяку на аналогічну загрозу від команди Шищенка довелось чекати ледь не до середини першого тайму, коли дальню гармату розрядив Крушинський, проте Фесюн парирував складний удар. Як і потім витягнув удар головою від Луїфера з відскоком від газону під поперечину.

І все, як для першого тайму, то наче й непогано, проте загальне враження від гри відповідало повільному футболу, але аж ніяк не битві за якісь там остаточні зупинки невдалих серій. Полісся ж удома не вигравало від 11 листопада, тож "вовкам" нібито й "більше" було потрібно квапитись попереду.

Вони й побігли атакувати від початку другого тайму, проте доволі швидко наразились на контрнаступальні дії від гостей, завдяки чому ті зберегли хитку рівновагу в нашому матчі. Разом із тим Колос створив якісний гольовий момент для Демченка та підстави для влучання в поперечну від Ільїна з ударами з правого флангу штрафного, однак м’яч у ворота Кудрика вперто не хотів іти.

Схожі тенденції проглядались і в подальшому, аж допоки не настала черга цілих серій ротацій від тренерів, під час яких, мабуть, трохи втратили пильність гравці гостей і дали пробити здалеку Танковському з лівого флангу першим ж доторком від моменту появи на полі. Рикошет від Мілька дозволив м’ячу залетіти під праву стійку й почався геть новий етап у грі.

Пов’язаний він був із запеклим прагненням Колосу врятувати матч, що аж Фесюн побіг до чужого штрафного на останні атаки в спробах десь зачепити м’яч із користю для команди. І це був справді масований штурм і навіть якісь натяки на моменти були накшталт удару Лучкевича вже "під сирену", однак ні, якщо команда Вишняка на полі, то один м’яч зазвичай — граничний показник результативності. Цього разу це правило спрацювало проти ковалівців.

У наступному турі житомирське Полісся гостюватиме в київського Динамо, тоді як ковалівський Колос поїде до полтавської Ворскли.

Полісся — Колос 1:0
Гол: Танковський, 83

Полісся: Кудрик — Тейлор, Чоботенко, Кравець, Смоляков — Крушинський (Танковський, 82), Таллес Коста (Кушніренко, 72) — Козак (Петряк, 90+3), Мустафаєв, Назаренко (Фортюне, 72) — Луїфер (Ндукве, 82).

Колос: Фесюн — Лучкевич, Бондаренко, Бурда, Гончаренко, Цуріков (Велетень, 85) — Ільїн (Ємець, 85), Демченко, Оріховський (Мілько, 78), Топалов (Салабай, 78) — Рангел (Безбородько, 73).

Попередження: Назаренко, Ндукве — Ільїн, Салабай, Гончаренко