Житомирський Центральний стадіон у чотирнадцятому турі української Прем’єр-ліги приймав матч повноцінних господарів арени, Полісся, до якого в гості завітала луганська Зоря з неприхованими амбіціями влаштувати додатковий розгардіяш у верхній частині турнірної таблиці. Для цього "мужикам" треба було обіграти одного з прямих конкурентів у лобовому протистоянні, а "вовкам", відповідно, треба було зробити все, щоб і донецький Шахтар із черкаським ЛНЗ не відірвались ще сильніше, і переслідувачі команди Руслана Ротаня залишились без шансів за підсумками вихідних скоротити відставання.

Загалом, кожній із сторін було щось потрібно від звітного протистояння, і коли в такому контексті ми говоримо про матч нашої національної першості, то це вже йдеться більше про спротив хоча б однієї із сторін тиску з протилежного боку. За роль першої в цьому випадку відповідала команда Віктора Скрипника, тоді як Полісся ще на початку зустрічі активно наполягало на власному швидкому забитому м’ячі.

Але щось пішло не так, а точніше постріли Чоботенка та Бабенка з непоганих позицій перед чужими воротами пішли повз площину, а от Брагару все ж таки хоча б Сапутіна змусив додатково розім’ятись. Загалом, Зоря залишилась без м’яча вже з перших хвилин, що насправді для неї було такою собі новиною, оскільки в подальшому тиск від колективу Ротаня не спадав, а радше просто підтримувався аж до тих пір, поки Полісся зрештою не розпечатало ворота суперників.

Сталось це на 33 хвилині за підсумком подачі Велетня з лівого флангу на дальню стійку, проти якої навіть Скрипник розумів, як треба грати, але не Жуніньйо, тож Гуцуляк отримав нагоду з близької відстані пробити головою фактично в порожні ворота. Луганці зрештою програли цей перший тайм із поодинокими пострілами у відповідь, жоден з яких не пішов у площину, тож про роботу Волинця говорити не доводилось.

На відміну від другого тайму, де воротарю Полісся все ж таки довелось бодай понервувати щодо збереження недоторканності власних володінь. Бо гості перейшли на флангові передачі та здебільшого вигравали верхові м’ячі Будківський та Слесар. Останній особливо активізувався наприкінці матчу, коли змарнував дві непогані нагоди, тоді як капітан цим відзначився одразу поперерві. І це також були постріли не в площину в усіх випадках.

За великим рахунком, лише Андушич наприкінці матчу в складі Зорі претендував на те, щоб урятувати власну команду від поразки, але до цього від ще більших воріт Зорю реально врятував Кушніренко, коли не пустив у сітку порожніх воріт удар через себе від Гайдучика в одному з епізодів із відскоком у центрі штрафного. А потім уже рикошет від удару Неманьї в захисника довелось тягнути з порожніх у відповідь Волинцю, тож розв’язка могла бути й цікавою. Але стала прозаїчною, оскільки Назаренко вилетів до контратаки в компенсований час, продавивши Жуніньйо в центрі поля, і подвоїв перевагу власної команди.

У наступному турі житомирське Полісся поїде в гості до львівського Руху, тоді як луганська Зоря зіграє домашній матч проти львівських Карпат.

Полісся — Зоря 2:0
Голи: Гуцуляк, 33, Назаренко, 90+3

Полісся: Волинець — Михайліченко, Чоботенко, Сарапій, Крушинський — Андрієвський (Борел, 64), Бабенко — Гуцуляк (Бескоровайний, 85), Брагару (Йосефі, 76), Велетень (Назаренко, 64) — Гайдучик (Філіппов, 76).

Зоря: Сапутін — Малиш (Саленко, 72), Джордан, Янич (Башич, 72), Жуніньйо — Андушич, Кушніренко, Попара (Мічин, 64) — Слесар, Будківський, Вантух.

Попередження: Крушинський, Назаренко — Попара