Національна збірна України під керівництвом Олександра Петракова не змогла здолати збірну Уельсу на чолі з Гаретом Бейлом. Всі ми очікували, що штрафні удари від зіркового гравця Реала можуть нести особливу загрозу воротам Георгія Бущана, але ж ніхто не міг навіть уявити, що такий стандарт у виконанні Гарета конвертується в забитий м’яч, який стане єдиним цьому поєдинку.

За своєю якістю, українські футболісти провели не набагато гірший поєдинок, ніж проти збірної Шотландії. Єдина відмінність — погана реалізація власних моментів. Просто зверніть увагу на статистику цього поєдинку.

Перевага українців очевидна. Володіння м’ячем, кількість передач, ударів у ствір, показник xG. Все красномовно каже про те, що Україна повинна була перемагати в цьому поєдинку.

Підопічні Олександра Петракова створювали багато і не були одноманітними в своїх атакувальних діях. І флангові подачі, і передачі в розріз, і простріли в другий темп — все це у виконанні синьо-жовтих в цей вечір ми бачили. Одного не побачили – забитого м’яча у воротах Хеннесі.

Окремо хотілося б приділити увагу ймовірному пенальті на Андрію Ярмоленку. Очевидно, що наш футболіст був першим на м’ячі, а Джо Аллен вдарив нашого капітана. Взагалі не зрозуміло, чому Матео Лаос не відправився хоча б подивитись цей момент за допомогою VAR. 

Більшість наших читачів як на сайті, так і в Telegram під час матчу були впевнені, що пенальті повинен був бути призначений (нехай ми чудово і розуміємо, за кого ми всі вболівали).

Проти таких команд, як Уельс, не бажано пропускати першими. Навіть, якщо м’яч був пропущений лише в середині першого тайму, необхідно нагнітати, ризикувати і кидати всі сили на те, щоб повернути паритет в поєдинку якомога скоріше.

За суб’єктивною думкою, вихід Мудрика і Довбика був доволі пізнім. Ці двоє, які несумнівно мали б підсилити гру нашої команди, вийшли в той момент, коли залишилось 15 хвилин, а Уельс вже повним ходом збивав темп і динаміку гри і займався відвертим затягуванням часу. Дай цим хлопцям хоча б по 30 хвилин, то своїх моментів вони б знайшли значно більше.

На жаль, також слід відзначити, що наш головний тренер абсолютно даремно тримав до останнього на футбольному полі Андрія Ярмоленка. Наш капітан і лідер команди віддав всі сили і в другому таймі виглядав відверто втомленим. Більш свіжий гравець міг дати більше користі.

Проте, зараз ми вишукуєм хоча б щось, що могло б принести настільки бажаний забитий гол. Але українці для цього і так зробили немало. Вони билися до останнього і виглядали точно не слабше за свого суперника. Хочеться подякувати за цей відбір і команді, і головному тренеру, який очолив збірну в дуже непростий час і до останнього вів боротьбу за майбутній ЧС-2022.

В період війни в України дуже хотілося б спостерігати нашу команду серед кращих, але куди більш важливі перемоги нашої країни ще попереду. Все буде Україна!