Англійський атакувальний півзахисник Деле Аллі свого часу вважався чи не найбільш обдарованим виконавцем свого покоління, а його трансферна вартість сягала 100 млн євро під час виступів за лондонський Тоттенгем.

Однак поступово нині вже 27-річний гравець почав утрачати фізичні кондиції й згодом посварився з колишнім керманичем "шпор" Жозе Моурінью та зрештою останні пів року провів у оренді в складі турецького Бешикташа.

Щодо причин такого регресу кар’єри гравця стало відомо напередодні, коли під час інтерв’ю з Гарі Невіллом гравець розповів про свій важкий шлях.

"У шість років до мене приставав мамин друг, який часто бував у нас удома. Моя мати була алкоголічкою. Потім мене відправили до Африки, щоб навчити дисципліні, але згодом повернули. У сім я почав курити, а у вісім — почав торгувати наркотиками.

Одна людина похилого віку сказала мені, що поліція ніколи не зупинятимуть дитину на велосипеді, тож я їздив вулицями з моїм футбольним м’ячем, а під ним у мене були наркотики. Це відбувалось тоді, коли мені було вісім.

У одинадцять років, мене спробував повісити на мосту чоловік із сусіднього маєтку, а в дванадцять років мене усиновили — це зробила дивовижна сім’я.

Я не міг просити в Бога кращих людей, щоб зробити те, що вони зробили для мене. Якщо Бог дійсно створив ідеальних людей, то це були вони.

Із того часу я більше не розмовляв зі своїми біологічними батьками. Вони викликали в мене відчуття зради й образи, а до того ж висунули звинувачення за допомогою ЗМІ щодо моїх опікунів, коли мені було 18 років.

Потім наркотики та алкоголь стали проблемою. Із нашим розкладом, коли вам доводиться прокидатися рано вранці для тренувань, і потім ви не можете заснути від адреналіну ввечері, просто трохи перепочити — це вже добре.

Але коли ваша система дофаміну зламана й ви самі зламані психологічно, як я, приймання снодійних ліків може мати зворотний ефект. Я надто зловживав ними.

Я ніколи не боровся з проблемою, яка тільки розширювалась, із травмами, які я мав, із почуттями, які я тримав у собі, і з я намагався впоратися з цим сам.

Були моменти, коли моя прийомна сім’я, зокрема мій брат, відводили мене вбік посеред розмови й плакали, просячи поговорити з ними про те, що я відчуваю. Але я не міг цього зробити.

Я втратив себе на кілька років. Я просто відвертав усіх, коли моя сім’я, яка врятувала моє життя, плакала, просили мене сказати їм, що не так, а я просто не хотів цього робити.

Напевно, найсумнішим моментом для мене був той момент, коли Жозе Моурінью був менеджером Тоттенгема й перестав залучати мене до матчів команди.

Я пам’ятаю, що я був у поганому стані, і одного разу я просто подивився в дзеркало і запитав себе, чи можу я піти на пенсію зараз, у 24 роки, займаючись улюбленою справою.

Мені було боляче від того, що навіть у мене виникла така думка, мені було дуже боляче, і це була ще один тягар, який я мав нести за плечима.

У той період я багато розважався на вечірках, але те, що про мене говорили в пресі, не є реальністю. Вони називали мене гулякою ще до того, як це почалось.

Я не звинувачую Моурінью, я не звинувачую нікого. Моя реакція на події була неправильною, але я не міг це контролювати.

Відхід Почеттіно з Тоттенгема точно вплинув на мене. Я не міг бажати кращого менеджера за той час, коли він був у команді. Він і його команда — вони дивовижні люди, і вони так добре розуміють потреби гравців. Це не були стосунки між футболістом і тренером, це було щось глибше.

Він із великим розумінням ставився до рішень, які я ухвалював, і піклувався про мене як про людину перед кожним матчем, що мені й було потрібно в той час.

Коли ти йдеш якимось шляхом, це може бути дуже страшно, але я ніколи не відчував цього страху, тому що він дав мені платформу, щоб почуватися комфортно та виражати себе.

Мені було важко, коли він пішов, і мені було важко підпустити когось іншого в той момент. Було неприємно розмовляти з іншими менеджерами, і, мабуть, це було через мене та моє его. Я відчував, що вони не хочуть знайомитися зі мною особисто, тому мені було важко взяти на себе зобов’язання і віддати всього себе грі.

Коли я повернувся з Туреччини після оренди в Бешикшташі, я дізнався, що мені потрібна операція. Я був у поганому психічному стані.

Я вирішив піти в сучасну реабілітаційну установу для психічного здоров’я. Вони мають справу із залежністю, психічним здоров’ям і травмами. Я відчув, що для цього настав слушний час.

Я думаю, що в таких умовах вам не можна сказати, щоб ви туди пішли. Я думаю, ви повинні до цього дійти самостійно і повинні самі ухвалити рішення. Інакше це не спрацює.

Чесно кажучи, я потрапив у поганий цикл. Я покладався на речі, які завдавали мені шкоди, і, так, я думаю, що я прокидався щодня і вигравав бій, ходив на тренування, посміхався, показував, що я щасливий.

Але всередині я точно програвав битву, і мені настав час змінити це, тому що коли я отримав травму і мені сказали, що мені потрібна операція, я міг відчути почуття, які виникали, коли почався цикл. Я не хотів, щоб усе повторилось знову.

Отже, я поїхав туди, я був там на шість тижнів, і Евертон тоді здивував мене тим, що вони підтримали мене на 100%. Я буду вдячний їм завжди за це.

Навколо цих закладів завжди є певне клеймо, тому це те, чого люди не хочуть робити. Іти в реабілітаційний центр страшно, але я ніколи не міг уявити, скільки користі я отримаю від цього.

Я був у поганому становищі. Коли я був ще юним, зі мною сталося багато чого, чого я не міг зрозуміти, і я робив дурниці, за які потім звинувачував себе. Поїхавши туди і дізнавшись більше про цю проблему, я зрозумів, що ніколи не контролював це.

Це розуміння та вивчення проблеми дуже допомогло. Я позбувся деяких поганих почуттів, які гальмували мене на життєвому шляху", — заявив англійський виконавець.

Аллі за останній сезон зіграв 17 матчів, забивши три голи.