Асист Мудрика не допоміг Челсі врятуватись від поразки Вулвергемптону

Безупинно продовжується розіграш англійської Прем’єр-ліги й команди вже встигли дістатись того етапу змагань, де потрібно все ж таки визначатись, у якій половині турнірної таблиці вони хочуть проводити решту кампанії. Зустріч лондонського Челсі та Вулвергемптона в контексті двадцять третього туру національної першості в цьому плані мала особливе значення, оскільки обидві команди перебували як раз на екваторі, і саме від результату очного протистояння могли відштовхуватись у подальшому.

Посеред тижня "сині" та "вовки" грали матчі проти складних суперників, Ліверпуля та Манчестер Юнайтед відповідно, і програли, пропустивши при цьому по чотири м’ячі, 1:4 та 3:4 відповідно. І, звичайно, невдача Вулвергемптона в цьому плані мала значно більш схвальні успіхи, аніж черговий провал команди Маурісіо Почеттіно. А скільки критики отримав щодо власної гри Михайло Мудрик — про це взагалі не варто зайвий раз згадувати.

Оскільки головний тренер Челсі під час прес-конференції перед грою знову зазначив, що українцю знову чогось "не вистачає", то побачити його в стартовому складі в нас особливих сподівань не було. Натомість, ми відзначали повернення Нкунку після травми. Чергове в цьому сезоні. Але початок гри був таким, що ми більше говорили про гру "синіх" у захисті, бо вони привозили небезпечні моменти на власні ворота.

І якщо спочатку Вулвергемптон пробачав суперників, то зрештою везіння "пенсіонерів" їх покинуло. Однак спочатку Челсі забив власними силами. Кайседо побачив ривок Палмера на правий фланг штрафного й із глибини вирізав йому пас на хід, після чого Коул у дотик перевів м’яч у дальній кут. Проте той-таки Кайседо за мить утратив м’яч у центрі поля, після чого Гомес розвернув гольову контратаку на лівому фланзі із завершальним ударом Куньї, якому дуже допоміг відзначитись голом рикошет від Сілви.

Це був неприємний удар для господарів, проте грати ще було достатньо часу попереду, тож вони не складали зброї завчасно. Але й із атаками в Челсі поступово перестали на краще йти справи, і суперники інколи проводили достатньо небезпечні випади у відповідь, тож відпочивати "синім" не доводилось. А під завісу тайму команда Почеттіно взагалі пропустила вдруге й могла покладати всю провину на долю, бо завершальний удар від Аїт-Нурі в центрі штрафного під час прострілу Нету з правого флангу тільки через удачу та рикошет від ніг Дісасі й міг опинитись у сітці.

Активний початок другої половини гри обіцяв нам доволі цікавий розвиток подій. Команди відповідали одна-одній атака на атаку й моменти в них були доволі цікаві. Однак захист Челсі — то захист Челсі, тому Вулвергемптону не було потреби над-то витрачати зусилля для створення небезпеки. Той-таки Кайседо міг і сам усе створити для суперників, але його начебто вчасно прибрали з поля на 63 хвилині.

Хоча, а хто його знає — у тому, що Нету на правому фланзі втече від Сілви сумнівів жодних не було, а ось те, що опорник міг би підстрахувати передачу під удар Куньї краще, аніж форвард Джексон, виглядає цілком доречним зауваженням. Але "синім" на той момент уже було пізно про щось розмірковувати, бо горіли вони вже в два м’ячі.

А згодом і в усі три — Гюсто привіз пенальті на правому фланзі штрафного підкатом у ноги Куньї, і той потім оформив хет-трик ударом у правий нижній кут із позначки. Узагалі жодних варіантів для Челсі врятуватись. І за цим усім спостерігав наживо Михайло Мудрик, якого таки кинули рятувати ситуацію ще на 71 хвилині.

І тільки на 85 оберті секундної стрілки ця заміна зіграла. Кутовий із лівого флангу українець подав значно краще за всі спроби Чілвелла разом узяті, а Сілва на ближній поцілив головою в дальній кут. І потім уже можна було дивитись на божевільний момент Галлагера зробити рахунок 3:4, коли відверто врятував Кілман, чи удар головою від Джексона ще до другого гола Челсі, під зовсім інакшим кутом. Хоч цього разу Мудрика не звинуватять у поразці, бо претендентів на роль цапа-відбувайла хоч греблю гати.