Півфінальна стадія Кубку Іспанії відрізняється з-поміж аналогічних турнірів тим, що між першим матчем та грою у відповідь минає більше одного місяця. І якби не наявність у цей відтинок часу березневої міжнародної павзи, то фактично минала б ціла вічність, доки команди знову б зустрічались поміж собою. Проте каталонській Барселоні та мадридському Реалу цього року це точно не загрожувало, бо за час перепочинку від перемоги "блаугранас" на Сантьяго Бернабеу команди встигли зіграти поміж собою на Камп Ноу в рамках чемпіонату.

Тоді, десь за три тижні до звітного протистояння, перемогу святкувала саме команда Хаві, що давало їй привід помріяти про успіх і в кубковій баталії. Однак Карло Анчелотті добре розумів завдання, які стоять перед його командою в цій грі в плані атаки, тому й "галактікос" залишили на лаві для запасних номінального опорного півзахисника Чуамені задля того, що уся шістка футболістів попереду постійно намагалась будувати плани для наступів на чужій половині.

Барселона, у свою чергу, неначе взагалі не брала до уваги рахунок попередньої гри, відправившись із наступами на чужі володіння вже від самого початку зустрічі. Камавінзі на цьому тлі навіть довелось відверто рятувати команду від загрози з боку Рафіньї вже на другій хвилині, коли бразилець у воротарському летів замикати простріл від Гаві з лівого флангу. І, звичайно ж, нікуди в El Clasico не поділись емоції, які кілька разів виходили за межі спортивного, і, відповідно, гравці, а інколи навіть і тренери (Хаві), збирали попередження.

Ще на стартових хвилинах для Анчелотті виник вагомий привід нервувати — Камавінга схопився за задню поверхню стегна, повалився на газон, після чого все вказувало на необхідність його змінити. Проте Едуардо дивом не тільки повернувся на поле, а й зумів провести повний матч. Та ще й на якому рівні! Рафінья, який був його безпосереднім опонентом, просто загубився на тлі дивовижного француза. На продовження цього ж флангу відбувалась не менш цікава дуель поміж Вінісіусом та Араухо, у якій із боку уругвайського виконавця все було не настільки однозначно.

Із чотирма цими гравцями розібрались, а що робили інші тим часом? А решті було дуже важко щось вигадати в доволі щільному футболі, тож наступних гострих випадів довелось чекати аж під завісу першої половини гри. Барселона знову виступили з ініціативою в цьому плані, і Левандовські на завершення подачі від Бальде до центру штрафного був близьким до того, аби пробити Куртуа, проте так і не зміг цього зробити.

Натомість команда поляка зловила контрнаступ на власні ворота, на завершення якого Бензема передачею з правого флангу штрафного дозволив Вінісіусу вільно обирати кут воріт для завершального пострілу. Бразилець, після павзи, пробив низом у правий від себе бік, Кунде намагався врятувати становище на лінії, але повністю м’яч так і не зміг зупинити, а тут ще й Бензема вискочив неподалік із добиванням. На повторі побачили, що саме від Віні відбулось остаточне перетинання лінії, тож гол залишили йому.

Разом із тим, розпочалась перерва, під час якої Хаві мав давати своїй команді вже цілком інакші вказівки. Барселона більше не мала можливості втримувати перевагу, бо, власне, і переваги жодної в неї не було. А тут ще й друга половина гри розпочалась гірше не вигадаєш — із гола суперників. Чергова помилка на чужій половині завершилась контратакою, яку через правий фланг очолив Модрич, після чого доставив м’яч Бензема до центрального входу до штрафного, а вже той прицільно пробив у дальній кут низом.

Фактично, це був проривний момент у всій дуелі для Реала, бо все тепер грало на користь команди Анчелотті. Навіть спортивна, і не тільки, лють суперників, які немов яструби накинулись на володіння Куртуа в пошуках власного голу. Проте постріли Бальде, Рафіньї та Араухо виявились нічим іншим, як останнім шансом для команди Хаві щось зробити в цій грі задля власного порятунку.

На 57 хвилині Кессьє вчинив безглуздий фол проти Вінісіуса на правому фланзі власного штрафного, а Бензема потім із пенальті пробив трохи правіше від центру воріт. І що б уже далеко не ходити, Карім під завісу гри ще й третій м’яч у ворота суперників оформив, коли божевільний рух Вінісіуса перед штрафним доставив м’яч для француза на вільний правий фланг, звідки відбувся заключний результативний постріл у півфіналах цьогорічного Кубка Іспанії.

Фінальний свисток арбітра Хуана Мартінеса Мунуери з Валенсії відправив до фіналу Кубка Короля мадридський Реал, де той зіграє проти памплонської Осасуни в Севільї. Для каталонської Барселони турнірний шлях добіг до завершення.

Барселона — Реал 0:4 (перший матч – 1:0)
Голи: Вінісіус, 45+2, Бензема, 50, 58 (пен.)

Барселона: тер Штеген — Араухо, Кунде, Алонсо (Гарсія, 66), Бальде — Роберто, Бускетс, Кесс’є (Фаті, 62) — Рафінья (Торрес, 66), Левандовські, Гаві.

Реал: Куртуа — Карвахаль, Мілітао, Рюдігер, Камавінга — Вальверде, Кроос, Модрич (Чуамені, 87) — Родріго, Бензема (Начо, 88), Вінісіус (Себальйос, 87).

Попередження: Роберто, Гаві, Гарсія, Ферран, Бальде, Фаті — Вінісіус, Карвахаль, Алаба, Мілітао