Те, заради чого існує український футбол, то заради чого, цілком імовірно, УПЛ запустили у воєнний час – з відривом головне протистояння ліги пройде у рамках 7-го туру. До речі, новий матч ще до стартового свистка встановив рекорд: рекорд перерви між класичними в історії чемпіонатів України. Попереднього разу Динамо та Шахтар грали 3 жовтня минулого року – такої великої паузи між іграми не було з 1971-73 рр., коли “гірники” грали у першій лізі.

Поточна форма

Шахтар грає краще, ніж очікували усі його адекватні фанати. “Гірники” зберігають абсолютно робочі шанси на плей-офф Ліги чемпіонів: достатньо двох нічиїх, якщо Реал обіграє Селтік з РБ Ляйпцигом. У чемпіонаті команда набирає від гри до гри: від перемог на старті прийшла до 6:1 з Металістом.

Динамо, звісно, вкотре переживає депресію. У єврокубках програно вшосте поспіль – можна було б задуматися про рекорд, якби не 0 очок у групі ЛЧ- 2007/08. Але тоді й у суперниках були неймовірно сильні МЮ, Рома та Спортинг... Зараз же Динамо восени обігрує лише зовсім слабких суперників. Якщо хто сильніший за Миная, Рух та ФК Львів – слідує поразка.

Проект реалізовано за підтримки партнера Parimatch Ukraine. 

Компанія продовжує підтримку українського спорту навіть підчас війни. 

Бренд Parimatch Ukraine та його команда, як і всі ми, допомагають ЗСУ виборювати те, що силою не відібрати – перемогу вільної нації.

Але тут є одне “але”. Точніше, більше одного. Почнемо з того, що перемога Динамо над Рухом була набагато впевненішою за перемогу Шахтаря над тим же Рухом – та й взагалі над будь-яким суперником у чемпіонаті, крім Металіста. У єврокубках Шахтар виглядає на порядок впевненіше, але грати з Динамо доведеться не в єврокубках, а в чемпіонаті.

Крім цього, є ще й...

Тактика – цариця полів

Давайте почнемо з того, що досвід тренерів Шахтаря та Динамо просто непорівнянний. Цифри в паспорті – справа така (хоча кумедно, що Мірча Михайлович почав тренувати, коли Ігору Йовічевіч було 5 років); важливіше те, що за будь-якою статистикою боротьби за титули, статистикою топ-матчів перевага Луческу ще більша.

Весь досвід роботи Йовичевіча в амбітних командах – це провал у загребському Динамо два роки тому та півтора роки роботи у Дніпрі-1, під час яких його критикували за осічки з прохідними суперниками. Власне, успіхи Кучера демонструють, що критикували не просто так. Луческу, нехай і з перервами, працює в командах з більшими амбіціями понад сорок (!!!) років. Вже збірна Румунії вісімдесятих років була сильною командою із завданням вийти на ЧС (і Луческу це завдання виконав). Про багато років роботи в Шахтарі, Стяуа, Інтері, турецьких грандах ви й самі все знаєте. Чемпіонство з Динамо стало 35-м трофеєм у кар'єрі Луческу, і це на 35 більше, ніж виграв Йовічевіч .

Плюс до цього класичне – за визначенням річ у собі. Той самий Хацкевич, який домінував над Шахтарем в очних зустрічах, не дасть збрехати. А Сергій Ребров останнє чемпіонство виграв після не просто поразок, а двох розгромів у дербі... Луческу знає тонкощі протистояння між Динамо та Шахтарем краще, ніж будь-хто – напевно, навіть в історії.

Немає взагалі жодних сумнівів, що Динамо віддасть м'яч і діятиме на контратаках. І тут починає діяти принцип “хто нам заважає, той нам допоможе”. Той же Сидорчук може бути дуже поганий у просуванні м'яча, але у відборі він гарний і може чудово заважати гірникам розвивати атаки. А Бесєдін потрібний Луческу для величезного обсягу чорнової роботи – і може стати в нагоді, навіть якщо не заб'є. І так далі, й тому подібне – цей склад динамівців просто доречніший для гри на контратаках.

Кадри вирішують все

Йовічевіч сильно ротував склад на початку сезону, але у двох матчах проти Реалу стартовий склад збігався на 90,9% – тобто на 10/11. Це два останні матчі клубу, тож саме на них, напевно, і потрібно орієнтуватися. Єдина відмінність у завершувачі, але саме тут вибір Йовічевіча може стати ключовим.

Лассiна Траоре – жива машина (90 кг ваги при 182 см росту) м'язів, яка ідеально підходить для боротьби. Він був травмований, і саме для нього, з урахуванням його функціоналу, будь-який недобір фізичної форми був критично важливим – але проти Реала бурнікієць вийшов, що, напевно, можна вважати свідченням повного набору кондицій. Сікан краще зіграний з півзахисниками, краще, хоча б через мову, їх розуміє – і, найголовніше, він уже забив за Шахтар цього сезону, причому тричі. Вибір між ними двома – це вибір концепції, навіть стратегії гри.

У Динамо спірних позицій, як і проблем, набагато більше. Запитань немає хіба що на посаді номер один: Руслан Нещерет отримує шанс всього життя. Колись Бущан скористався подібним, тепер черга за новим вихованцем клубу.

Напевно, найскладніший вибір: напарник Забарного у центрі оборони. Помиляються всі – по-різному, але другого класного центрбека у Динамо просто немає. Сирота та Попов не просто не тягнуть топ-рівень, а встигли відзначитись дуже яскравими індивідуальними ляпами, які коштували команді очок. Дивно, що мало часу отримує Микита Бурда, але після двох матчів у сезоні він навряд чи вийде на таку гру.

Правий фланг оборони – чи не єдина позиція, де Луческу може вибирати, а не латати дірки. Останнім часом блиснув Тимчик, що стало приводом прибрати Кендзьору в запас. Цікаве протистояння, у якому на боці поляка досвід. Ось ліворуч між Дубінчаком та Вівчаренком вибір знову-таки важкий, але якщо Костянтин навіть у Лізі Європи жодного разу не виходив у старті, то зрозуміло, на кого поставить тренер.

З трикутником у центрі поля Луческу визначився досить чітко, з вінгерами теж, а ось центрфорвард – це рана на душі для всіх, хто пам'ятає в динамівській футболці хоча б Мбокані з Ідейє, не кажучи про Шевченка та Блохіна. І Ванат , і Бесєдін, і Гармаш – проблеми, просто різного масштабу. Але в іграх проти Шахтаря форвард потрібен не тільки і не стільки для голів – принаймні за Луческу. Тому тут вибір досить очевидний.

Орієнтовні склади

Шахтар : Трубін – Конопля, Бондар, Матвієнко, Михайліченко – Степаненко – Зубков, Бондаренко, Судаков, Мудрик – Траоре

Динамо: Нещерет – Кендзьора, Забарний, Попов, Дубінчак – Буяльський, Сидорчук, Шепелєв – Циганков, Бєсєдін, Кабаєв

Історія протистояння

Про це протистояння знімають фільми та пишуть книги, а не пару абзаців. Я скажу так: у Львові гранди зіграли лише три матчі. Два з них виграв Шахтар: це були Суперкубок України-2014 та останнє “класичне” Сергія Реброва, коли “гірники” розгромили Динамо вже після здобуття киянами чемпіонства. Третє Динамо звело внічию, і це були 0:0, які сильно спростили Реброву дорогу до першого чемпіонства як тренера.

Усього ж гранди у чемпіонатах України зіграли 68 матчів. Вісімнадцять із них закінчилися внічию – і... по 25 перемог здобула кожна з команд! Так, ось уже майже два роки (саме два, оскільки останнє дербі закінчилося 0:0) панує паритет. Хто ж вийде вперед? А може, ніхто?

Чекаємо на чергову серію головного українського серіалу з нетерпінням.

footballпрогноз 0:1

Віталій Пасічний, Football.ua