Сезон-1985/86 запам'ятався одеським вболівальникам надовго. Команда, яка тоді виступала у чемпіонаті Радянського Союзу, і робила це досить успішно, вийшла у Кубок УЄФА. Стадіон Чорноморець тоді ще носив назву ЧМП, а доля звела команду з бременським Вердером в 1/32 фіналу.

Те протистояння було історичне. Вдома Чорноморець обіграв "бременських музикантів" із рахунком 2:1. На секунду, капітаном німецького колективу був легендарний Руді Феллер. У нападі бігав Франк Нойбарт (317 матчів та 92 голи за Вердер), а ворота захищав Дітер Бурденскі (більше 500 матчів за Бремен).

У гостях одесити поступились з рахунком 3:2, але завдяки двом голам на виїзді пройшли у другий раунд Кубку УЄФА.

Там, у 1/16 фіналу, жереб їх звів з мадридським Реалом. Не з командою зірок, а з команду-зіркою. Подивитись на Сантьяго Бернабеу на свою улюблену команду проти хлопців з України прийшли 75 тисяч фанатів.

Гра була непроста для "галактікос", Чорноморець чинив тиск, проте перемога дісталась іспанцям 2:1. Голами тоді відзначились Рафаель Гордільйо та Хорхе Вальдано у господарів та Олександр Багапов у Чорноморця. Після гри тренер одеситів Віктор Прокопенко підтвердив, що в обороні Чорноморець зіграв чудово, а ось в атаці набагато гірше. Іспанські журналісти відзначали вдалу гру воротаря Гришка, швидкісні маневри Морозова, організаторські дії Плоскіни...

Матч-відповідь в Одесі чекали усі. З'їхались гості з усіх кутків України та інших країн, які бажали на власні очі побачити мадридський Реал. Радянські газети не дуже багато писали про цю гру, і це зрозуміло, адже грала не одна зі столичних команд СРСР.

Проте писати було про що. Матч був дуже цікавим, Чорноморець час від часу володів ініціативою. Але забити "моряки" не змогли. Останні хвилини Реал провів на власній половині поля, воротар Хосе Очоторена навіть тягнув час.

Чорноморець вилетів, але залишив у своїй історії це протистояння, як вдале — не за загальним рахунком, а за грою.

Ось що про цю гру розповідали футболісти:

"Коли жереб вибрав у суперники Чорноморцю іспанського гранда, паніки в наших лавах не спостерігалося. Завдання ставилося одне – гідно зіграти. Хлопці виразно представляли, з ким належить мати справу. Втім, Віктор Прокопенко, котрий на той час тренував Чорноморець, не переставав повторювати, що якщо ми перед цим пройшли Вердер, то чому б нам не пройти і Реал", — розповідав Ігор Юрченко.

"Прикро, що вирішальний гол, який ми пропустили в Мадриді, вийшов буквально з нічого. Була боротьба, і як такої націленої передачі ніхто не робив, м'яч просто відлетів до нашої штрафної. Начебто поле ідеальне, але, як на зло, на шляху м'яча виявилася, напевно, єдина купина. Він підстрибнув, і Вадик Плоскін не влучив по ньому. Вальдано, що залишився на самоті, вразив ціль.

Чи були преміальні? На той час особливо нічого не обіцяли. За те, що пройшли Вердер, всім виплатили по 200 німецьких марок. Тоді для нас це були величезні гроші. Після гри з Реалом в Одесі, на мою думку, рублів 50-60 преміальних отримали за відомостями. Ось і всі заохочення", — сказав Ігор Наконечний. 

"Матч-відповідь в Одесі видався дуже напруженим. Було багато єдиноборства, точилася битва за результат. Чогось особливого не запам'ятав, хіба момент, який на останніх хвилинах мав Вітя Посулько. Він пробив зі штрафного майданчика, але трохи неточно", — цитата Олександра Щербакова.

Чорноморець — Реал 0:0.

Чорноморець: Гришко, Романчук, Ковач, Іщак, Плоскіна, Спіцин, Багапов (Наконечний, 60), Щербаков, Пасулько, Юрченко, Фінк (Морозов, 46).

Реал: Очаторена, Чендо, Камачо, Маседа, Санчіс, Гордільйо, Бутрагеньо (Васкес, 88), Мічел, Санчес, Гальєго (Сальгеро, 80), Вальдано.

41500 глядачів. Арбітр — У. Ерікссон (Швеція).