Фан-факт: за підсумками минулого сезону, який взагалі-то закінчився лише в червні, розрив між сьогоднішніми суперниками склав 23 очки. За підсумками цього, в принципі, теж може скласти, але в інший бік.
Зоря навіть не переживає кризу – вона просто летить у прірву. Клуб, який якихось півроку тому боровся за чемпіонство, спочатку промахнувся з одним тренером, потім із гравцями “під” нього, потім із новим тренером – і у підсумку призначив спортивного директора наче у покарання за помилки. Судячи з коментарів під типовою новиною про Юрія Ковала, це справді може котируватися як покарання, але Зорі від цього не легше.
Клуб дуже багато пропускає – і в контексті цього очевидний промах із Болем. Молодий талант Динамо, мабуть, просто не готовий до навантажень професійного футболу: інакше важко пояснити, чому він сидить на лавці й дивиться на жахливу гру захисників. Болю, втім, у Зорі цього сезону і так дуже багато. Тренерської руки луганчанам, яких тренували за трохи більше, ніж 20 ігор, чотири різні тренери, тим більше не вистачає – і, як наслідок, клуб програє знову, і знову, і знову.
Кривбас, тим часом, прогресує від місяця до місяця. Минулого сезону Вернидуб навіть на останньому місці встиг побувати, але зв'язки напрацьовувалися, команда вже у другій частині минулого сезону змогла додати. Влітку під'їхали цікаві легіонери, певні ресурси клуб зміг знайти в самому собі (Кліщук – чудовий воротар, Сарнавського вже ніхто й не згадує), а останнім часом проявляється і глибина складу. Жан По став гравцем Кривбасу ще минулого сезону, але через малярію грати почав зовсім недавно – і ось, допоміг вирвати перемогу над Олександрією.
Загалом команди йдуть у абсолютно різних напрямках, і складно уявити, що завадить Кривбасу перемогти.
