- Мар’яне, ФК Львів після зимової перерви що туру справляє своїм прихильникам приємні сюрпризи. Чия у цьому заслуга?

- Усього нашого колективу. А він складається із гравців, тренерів, керівників та працівників клубу. Я ніколи не виокремлюю когось одного. Вважаю, що кожен із нас своїм трудом спричиняється до загальнокомандних результатів. І нехай ці результати ще не такі вагомі, та я вірю у краще.

- Одночасно із командними успіхами визнання здобувають футболісти синьо-золотих...


- Знову ж, завдяки хорошій і надійній командній грі, вершин сягають окремі футболісти, які завдяки самовіддачі та власній майстерності виходять на передову всіляких рейтингів та опитувань. Це, на мою думку, окреме і незначне визнання, але все ж приємний спогад. До того ж - це не тільки престиж гравця, але визнання для тренерів, керівництва клубу і навіть для міста, честь якого представляє футболіст.

Зверніть увагу, що більшість наших гравців - молоді хлопці, перед якими велике футбольне майбутнє та виступи на найвищих світових рівнях. Головне, щоб усі зростали, мужніли і знаходили себе.

- Котрий із проведених матчів був найважчим?

- Я ще не бачив простих чи легких матчів. Кожна гра складна та відповідальна, а суперники надзвичайно вимогливі. У Дніпропетровську була своя краса, в Добромилі також не бракувало емоцій, а у Полтаві - хороша битва за очки. Я переконаний, що футболісти у цьому поєдинку віддали грі чи ненайбільше зусиль. Ворскла виявилась найвимогливішим суперником.

- Полтавчани чимось здивували?

- На гру вони вийшли повністю сконцентрованими і готовими битися до останнього за свою перемогу. Проти такої команди непросто вистояти. Нам вдалося. Натомість мушу відзначити, що Дніпро і Металіст такого адриналіну не виділяли, тому проти них було простіше грати.

- Ворскла і ФК Львів вдруге розійшлися миром і поділили очки...

- У таких матчах так трапляється. Кожен хотів перемогти. Ми у Львові були переважаючою стороною, полтавчани - вдома. Однак гра від оборони і надійні дії оборонців нанівець зводили напрацювання нападників.

- Підопічні Миколи Павлова пролили поту чимало. Однак ти свої ворота зберіг на замку. Ти виграв із суперниками на досвіді чи тобі щастило?


- Всього було потрохи. Та на перше місце ставлю гру партнерів по захисту. Ось вони справді зіграли класно.

- З колегами по обороні у тебе повний порядок?

- За грою не відчуваю, що нас полишив Владислав Ващук. Маємо певні напрацювання, адже знаємося не перший рік. Для мене важливо, що усі партнери діють спокійно і надійно. А ще ми не ділимо заслуг на окремих футболістів. Ось у цьому і найбільший командний успіх нашого колективу.

- У твоїх словах чимало оптимізму...

- А це і є нашою візитною карткою. В команді більшість місцевих вихованців. Зірок ніхто не хапає, але стараємося спільними зусиллями створити добротну команду.

- Гра від оборони приносить команді непогані результати...


- Усе в порівнянні з чимось. Але на даний час змушені діяти саме так. Наш наставник Сергій Ковалець прививає кожному із нас почуття відповідальності за командний результат, але одночасно спрямовує до яскравої та видовищної гри. Ми почали більше приділяти уваги обороні, бо на вістрі атаки хтось із партнерів повинен реалізувати командний шанс. У даній ситуації для нас важливо непропустити.

- Принагідно, стоячи у воротах маєш можливість розгледіти кожного нападника. За твоїми міркуваннями, яким повинен бути ідеальний форвард?

- Це той гравець, що з півепізоду робить результат. Показником для нападника являється табло, яке висвітлює його прізвище серед авторів голів. Але таких яскраво виражених майстрів не видно.

- На твої плечі лягла велика відповідальність перед молодшими і менш досвідченими партнерами. Як даєш собі раду у цій ситуації?


- Жодних проблем чи непорозумінь у нас немає. До того ж я не звик драматизувати будь-яку ситуацію. Для мене, воротаря, важливо завжди зберігати спокій та залишатися надійним. Тоді легко знайти спільну мову у команді.

- На що нинішня команда може розраховувати у матчах Премєр-ліги?

- На свої сили і вдалі результати. Іншого не дано.

- У футболі немає нічого вічного. Ось для прикладу команда Львова через проблеми зі стадіоном змушена найближчий матч розіграти аж у Луцьку. Що скажеш з цього приводу?

- Прикро. Що тут говорити. Але, я переконаний, що невдовзі усе владнається, і ми повернемось до рідного міста і свого глядача, який нас любить і підтримує у цей непростий час.

- Ти капітан команди, як тобі керується партнерами?

- Нормально. Це почесна місія, якою колектив наділив мене.

- Вітаю з успішними виступами і бажаю у подальшому перемог!

- Дякую за визнання.