Прислів'я "Не залишай на завтра те, що можеш зробити сьогодні" часто збувається в безмежних просторах англійського футболу. Один із кувейтських керівників Нотінгем Форест після чергової зміни тренера в інтерв'ю передачі Football League Show бідкався, що керівництво клубу виявилось не готовим до такої важкої боротьби в Чемпіоншипі. Під кінець свого першого сезону в сім'ї Поццо у Вотфорді говорили, що нічого страшного не буде у невиході команди в Прем'єр-лігу прямо зараз. Наступний сезон буде вдалим. Тільки нерозумні новачки так гадають. Насправді все вирішується тут і зараз. Набагато більше шансів, що потім буде тільки гірше.

Ця історія одного падіння розпочалася другого травня 2009 року. За тур до завершення регулярного сезону в Лізі 1 Транмір Роверс перебував на сьомому місці та програвав два очка Сканторпу тоді ще невідомого Найджела Адкінса. В останньому турі Транмір грав саме зі Сканторпом на його полі. 1600 вболівальників гостей приїхали на цей матч, в якому їх команда краще грала і довгий час перемагала з рахунком 1:0. На 88-й хвилині Сканторп зрівняв рахунок. Сканторп зіграв в плей-оф. Сканторп виграв той плей-оф та вийшов до Чемпіоншипу.

Ронні Мур теж думав, що у Транміра є наступний сезон.

Насправді за три сезони під його керівництвом команда досягла значного прогресу. Двічі Транмір перебував в середині таблиці, а на третій сезон був серед претендентів на промоушин. В пам'яті вболівальників Роверс на видному місці лежали спогади про недавні великі успіхи. В середині 90-х років під керівництвом Джона Кінга Транмір тричі поспіль програвав в півфіналі плей-оф за вихід до Прем'єр-ліги. В 2000 році уже за часів Джона Олдріджа Транмір грав в фіналі Кубка Ліги, де поступився Лестеру. До таких успіхів команді Мура було далеко, проте саме з його іменем пов'язували нове народження команди.

Методи роботи Мура цілком підходили місцевим вболівальникам. Найвідомішим гравцем в історії Транміра був і залишається Діксі Дін. Місцевий хлопець з Беркенхеду, вихованець клубу, що потім перебрався в більш сильну команду. Це важко називати модними тепер словами "філософія розвитку", але саме цим і займається Транмір всю свою історію: вирощує місцевих хлопців, аби вони потім переходили до інших команд. Саме тому ж Діну належать слова, що він не мерсісайдець, а з іншого берега річки Мерсі – з півострова Вірел. Справжні беркенхедці не люблять, коли їх називають ліверпульцями. Хоча для більшості це всього лише якісь містечкові негаразди.

В січні 1928 року Транмір відмовився продавати Ліверпулю чергового талановитого бомбардира Тома "Понго" Воррінга, адже кілька років тому після продажі Діна в сусідній Евертон багато вболівальників змінили улюблену команди слідом за ним. Керівники Роверс боялись, що й за Понго підуть люди. Воррінг пізніше перейшов в Астон Віллу, де забив 49 м'ячів за сезон (другий результат в історії після Діна).

Мур хоч і з іншого боку Мерсі, але завжди вважався місцевим, він виховувався в Транмірі, відіграв за команду більше трьох сотень матчів. Свою команду він будував на основі місцевих вихованців та інших молодих гравців. Саме тоді дебютував Аарон Кресвелл, Крейг К'юрран робив хет-трик у 17 років і навіть на місяць приїжджав на правах оренди Джо Харт. Та перш за все задовольняли вболівальників результати команди.

Через місяць і три дні після рівнозначній поразці нічиєї в Сканторпі Ронні Мура звільнили.

Ні, не за погані результати.

Місцевий бізнесмен Пітер Джонсон свого часу зробив для Транміра багато доброго. Він підібрав збанкрутілий в кінці 80-х клуб, за допомогою його роботи Роверс досягли немалих успіхів. Було навіть таке, що Джонсон був одночасно керівником Транміра та Евертона, хоча при цьому називав себе вболівальником Ліверпуля. Проте все життя улюбленцем фортуни Джонсон бути не міг. У нього почали виникати проблеми з бізнесом, його статки скоротились з 150 мільйонів фунтів до 58 мільйонів на 2004 рік. Джонсон постійно розривався між бізнесом та клубом, де керувала його подруга Лоррейн Роджерс. Настільки серйозна втрата грошей говорить, що він перестав приймати правильні рішення.

Звільнення Мура було справжнісінькою бізнес-ідеєю. У порівнянні з минулим сезоном на 19% скоротилась відвідуваність домашніх матчів Транміра. Немає іншої причини, чому Джонсон запросив очолити команду зірку англійського футболу та, що не менш важливо, Ліверпуля Джона Барнса. Джонсон намагався збільшити кількість глядачів.

Пізніші події того літа показали, що Джонсону зараз не до розвитку Транміра. Він уже не один рік намагався продати клуб, і для майбутнього покупця важливо, щоб на стадіоні було більше людей. Джонсон навіть звернувся до компанії Dornoch Capital в якості брокера. Невідомі методи пошуку нового власника цією конторою, але в кінці липня 2009 року на eBay з'явилось таке повідомлення:

На футбольному полі справи йшли не краще. До початку жовтня Транмір примудрився програти 10 матчів, після чого ідею з Барнсом визнали провальною.

Веселощі тільки розпочалися. Замість Барнса наставником Транміра призначили улюбленця місцевої публіки Леса Паррі. Лікаря команди Леса Паррі. Він працював в клубі ще за часів Кінга, в його активі було більше 900 матчів в якості фізіотерапевта. А найбільш відомим Паррі був через свій зовнішній вигляд. За будь-якої погоди Лес одягав шорти, і завдяки своїм природним здібностям (займався спринтом в юності) найшвидше прибігав до гравців надавати допомогу. З першого дня на Прентон Парк хітом серед вболівальників стала пісня «Who needs Mourinho, we've got our physio». Це був непрозорий натяк на те, що Паррі, як і Моуріньйо, для успіху не потрібно було раніше працювати тренером.

Сам новий наставник ще в перші дні свого призначення говорив, що не вбачає в своїй новій посаді проблем. "За ці роки я був на сотнях передматчевих установок та тисячах тренувань. Для мене немає нічого нового в футболі". Два з половиною роки він на совість відпрацював, проте нового Моуріньйо з Паррі не вийшло. Команда швидше була середняком, який мав можливість вилетіти, ніж поборотися за вихід в Чемпіоншип.

На початку весни 2012 року в Транмір повернувся Ронні Мур. Вболівальники знову почали дивитись с майбутнє з оптимізмом. Уже в першому повноцінному сезоні Роверс повернулись до боротьби за місце в першій шістці. В середині квітня команда потрапляла до плей-оф, але шість останніх матчів без голів відкинули команду на 11-е місце в турнірній таблиці.

Все добре. У команди ж був наступний сезон.

Мур знову зробив основою команди молодь. Відразу заграв в основі Джеймс Воллес із Евертона, лідером центру захисту став вихованець команди Еш Тейлор, разом з яким постійно потрапляли в заявку на матчі Макс Пауер, Джейк Кірбі, Коул Стоктон. Допомогли й орендовані гравці Ліам Палмер, Бен Гібсон, Джейк Кессіді. Прекрасний фундамент для майбутнього. Якого не було.

Наступного сезону команда виступала не настільки добре. А в лютому Мур потрапив під розслідування Футбольної Асоціації через тоталізатор. Пітер Джонсон відсторонив Мура від роботи з командою, зрештою звільнивши його за місяць до завершення сезону. Транмір виграв тільки один із шести останніх матчів, що призвело до вильоту з Ліги 1.

В 2009 році Джонсон хотів продати клуб з іменем і майбутнім. "Історичний бренд", "нульова заборгованість", "значний потенціал для просування в Прем'єр-лігу" – такі описи мав лот на eBay. Влітку 2014 року Джонсон таки здихався Роверс, передавши правління Марку Паліосу.

Паліос – ще один місцевий. Він грав за Транмір в 70-80-х роках на позиції півзахисника. Проте більше відомий він своїми досягненнями після завершення футбольної кар'єри. Він став непоганим бухгалтером. В 2003 році Футбольна Асоціація запросила його для стабілізації фінансових питань, адже виникли проблеми через будівництво Вемблі. Паліос відзначився жорсткими непопулярними рішеннями, які взагалі-то принесли немало користі. Проте кар'єра футбольного чиновника виявилася не надто довгою, через роман з підлеглою Фарією Алам Паліос пішов у відставку. Саме ця Фарія Алам потім фігурували в іншому відомому сексуальному скандалі зі Свеном-Йораном Ерікссоном.

Після свого приходу Паліос швидко прийняв рішення замінити тренера команди Роба Едвардса на досвідченого Міккі Адамса, адже над Роверс з самого початку сезону нависла загроза другого поспіль вильоту. Проте і під керівництвом Адамса Транмір весь сезон веде боротьбу за виживання. За результатами останніх матчів Транмір впав в зону вильоту, звідки піднявся дуже проблемний цього сезону, ще недавно головний претендент на виліт Хартлепул тренера… Ронні Мура.

Один з упорядників повної історії Транміра Стів Вілсон писав, що його мрія побачити улюблену команду в Прем'єр-лізі. Наразі Транмір за декілька поразок від Конференції, яка з наступного сезону стане Національною Лігою. Безперечно, це не буде кінцем світу. В англійському футболі клуби не зникають, а Конференція в своєму роді кращий варіант за Лігу 2. Звідти такій команді вилетіти просто неможливо.

Це справді історія про те, як декілька неправильних рішень можуть занапастити перспективну команду. А ще – майбутнього немає. Доведено Транміром двічі – в 2009-м та 2013-м.

Вперше текст було опубліковано в блозі автора.

P.S. Оксфордский словарь современного английского языка: Route One – тактика игры в атаке, основанная на использовании длинного паса.