У цьому сезоні англійська Прем’єр-ліга знову тішить нас великою кількістю варіантів розвитку подій у чемпіонських перегонах. І колективи з такими цікавими тривалими серіями, як бірмінгемська Астон Вілла з майже рекордною для клубу чергою перемог на власному полі, виключно сприяють тому, аби після кожного нового туру ситуація на вершині зазнавала істотних змін.

Ось, наприклад, посеред тижня в Англії грався повноцінний тур і чинний чемпіон, Манчестер Сіті, завітав на Вілла Парк за бодай-якоюсь кількістю здобутих залікових балів. А в підсумку команда Хосепа Гвардіоли поїхала додому з порожніми руками (0:1), тоді як "леви" опинились на межі від встановлення клубного рекорду за кількістю домашніх перемог поспіль на власному полі.

Але попереду в них був лондонський Арсенал — уже чинний лідер турнірної таблиці станом на момент початку футбольного вікенду, який разом із тим і був тією самою останньою командою, яка не просто не програла в Бірмінгемі, а взагалі здобула перемогу. Ось така історична деталь у передмові до звітного матчу, але всі події розкручувались саме від неї.

Емері вирішив залишити чинним переможний стартовий склад після гри проти "містян", тоді як Артета обмежився лише появою Олександра Зінченка на лівому фланзі захисту, тож разючих змін малюнки гри обох команд не зазнали. І Вілла цього разу вирішила не чекати, поки суперники призвичаються до ритму гри, а натомість одразу помчала до атаки та забила гол уже на сьомій хвилині. Це Тілеманс на правому фланзі запустив Бейлі, який потім у межах штрафного відіграв під удар Макгінну.

Такий початок Арсенал точно влаштувати не міг, але доводилось призвичаюватись безпосередньо за ходом подій на полі. Важко атакували "каноніри" й за великим рахунком у них працювала лише одна комбінація — Зінченко з глибини мав закинути на лівий фланг штрафного, звідки потім виконувались простріли або спроби удару. Мартінеллі під завісу тайму таким чином загрожував воротам, але Дієго Карлос не пустив його перекидання над Мартінесом за лінію воріт.

Ще кілька разів тоді Едегор перевіряв реакцію аргентинського воротаря, але той справно рятував власну команду. Артеті щось потрібно було робити із загальним рухом його команди, але заміну після перерви здійснив тільки Емері. Вимушену, бо Бейлі десь отримав пошкодження, тож замість нього Діабі догравав матч. Але в другому таймі допомога француза в атаці знадобилась лише раз, коли він відігравав під час контратаки на Воткінса, але той поцілив точно в Раю з меж штрафного.

Решту часу Вілла проводила в захисті й, зрозуміло, обходилась не без проблем. Арсенал чинив потужний тиск, але не настільки потужний, щоб лише кількістю моментів можна було б гарантувати собі нічию. Нічого такого надзвичайного команда гостей так і не запропонувала, і лише вибух наприкінці компенсованого часу змусив фанатів пожвавитись.

Але Гаверц зіграв рукою під час подачі з правого флангу на дальню стійку, після чого Нкетіа заштовхав м’яч у ворота. Епізод цікавий, бо там і Кеш також торкнувся м’яча забороненою для гри кінцівкою, але ж він — захисник, а Кай — нападник, тож у сучасному футболі для них трактування правил трошки різні. Артета ж вихвалявся, що команда грає в сучасний футбол. Ось і трохи теорії варто було б за цей час повчити.

У наступному турі бірмінгемська Астон Вілла гратиме в гостях у Брентфорда, а лондонський Арсенал прийматиме Брайтон.

Астон Вілла — Арсенал 1:0
Гол: Макгінн, 7

Астон Вілла: Мартінес — Конса (Кеш, 66), Дієго Карлос, Торрес, Дінь (Морено, 78) — Бейлі (Діабі, 46), Камара (Дендонкер, 66), Дуглас Луїс, Макгінн — Тілеманс (Ремзі, 56) — Воткінс.

Арсенал: Рая — Б. Вайт, Саліба, Габріель, Зінченко (Нельсон, 90+3) — Райс, Едегор, Гаверц — Сака, Жезус (Нкетіа, 81), Мартінеллі (Троссар, 70).

Попередження: Дінь, Дуглас Луїс, Макгінн, Дієго Карлос — Зінченко, Райс.