На завершення розлогої програми двадцять четвертого туру англійської Прем’єр-ліги відбувалась чергова варіація лондонського дербі. Крістал Пелес та Челсі цього разу навіть окремий день, а точніше його вечірню частину, у календарі виділили під очне протистояння, хоча й для цього не було особливої потреби. Команди мали лише побічний вплив на позиції одна одної в турнірній таблиці без особливих перспектив на миттєве покращення становища.

І при цьому в господарів Селгерст Парк ще були наявні неабиякі кадрові проблеми, про що Рой Годжсон уже стомився говорити під час прес-конференцій. Маурісіо Почеттіно тим часом не мав навіть бажання щось змінювати в стартовому складі своєї команди після перемоги в Кубку Англії над бірмінгемською Астон Віллою, тож відповідно й Михайло Мудрик отримав чергову можливість відпочити.

А тим часом керманич "синіх" щось таке вигадав у плані тактики на перший тайм, що його команда ледь волочила ноги полем. Не просто погана гра від гостей, а дуже погана — жодного удару в площину воріт і лише один небезпечний момент Галлагера за 45 з лишком хвилин. Це взагалі нікуди не годиться. І жодних варіантів для покращення, окрім замін у перерві, просто не проглядалось.

Із іншого боку, проблеми Челсі напряму були пов’язані з тим, що Крістал Пелес мав розуміння, як треба протидіяти опонентам. Незважаючи на всі негаразди, але команда Роя Годжсона хоч у футбол намагалась грати. Так, непривабливо, кострубато, повільно, проте намагання в такій грі треба було заохочувати, бо інакше було зовсім сумного. А тут ще й розкішний постріл Лерми здалеку з лівого флангу на 30 хвилині прилетів у правий кут воріт Петровича — краса!

Із усім цим Челсі пішов на перерву, із якої повернувся, як легко було здогадатись, із появою на полі Нкунку. І одразу ж забили гості. Без участі французького нападника, але з прострілом його співгромадянина Гюсто з правого флангу захисту на Галлагера до центру штрафного, після чого той у дотик пробив під поперечину.

І одразу ж з’явилось бажання грати в "пенсіонерів" та їхніх суперників, а особисто у фанатів команди Почеттіно — узагалі дивитись цю гру. Не будемо казати, що це була надзвичайна якісна гра від Челсі, бо запальний та лихварський темп підтримати так і не вдалось, тож і моментів було обмаль, проте це була разючо інакша картина, аніж те, що було в першому таймі.

Ото й добре, бо під завісу гри гостям вистачило наснаги не зупинитись та таки добити своїх опонентів. Палмер двічі опинявся у вирішальній фазі контратаки через правий фланг, і роздавав асисти на Галлагера та Енцо, які влучними пострілами методично влучали по чужих воротах. Навіть та пристрасть, із якою гравці Челсі святкували цей успіх, була доказом, що команда ожила в другому таймі. Але не Мудрик — його на полі ми так і не побачили.

У наступному турі Крістал Пелес гратиме в гостях у Евертона, а Челсі навідається до Манчестер Сіті.

Крістал Пелес — Челсі 1:3
Голи: Лерма, 30 — Галлагер, 47, 90+1, Енцо, 90+4

Крістал Пелес: Гендерсон — Муньйос, Андерсен, Річардс, Мітчелл — Лерма, Вортон — Аю, Г'юз (Ахамада, 79), Франса (Едуар, 84) — Матета.

Челсі: Петрович — Гюсто (Гілкріст, 84), Дісасі, Сілва (Колвілл, 61), Чілвелл — Кайседо, Енцо — Мадуеке (Нкунку, 46), Галлагер, Джексон (Стерлінг, 79) — Палмер.

Попередження: Лерма, Муньйос — Дісасі, Джексон