Чемпіонські перегони англійської Прем’єр-ліги були дуже запеклими цього сезону, але й вони зрештою отримали свою розв’язку тиждень тому, коли Манчестер Сіті вчетверте поспіль підняв над головою заповітний трофей. Однак на цьому сезон для "містян" не завершився, бо в їхньому розкладі ще мав місце фінал Кубка Англії на Вемблі, а це — ще одна можливість влаштувати парад переможців для своїх фанатів.

Як і торік, на головній арені Англії у вирішальній грі зустрічались дві команди з Манчестера. Проте цього разу контекст для підопічних Еріка тен Гага був уже геть іншим. "Червоні дияволи" програли боротьбу за єврокубки в чемпіонаті, після чого їхньому головному тренеру вже оголосили про майбутнє припинення стосунків, так що й перемога в звітній зустрічі навряд чи б мала можливість щось змінити.

У цій грі було багато несподіванок. Наприклад, ніхто не здивувався, коли Сіті від самого початку захопили м’яч та намагались тиснути на суперників — це вважається чимось природнім у сучасному футболі. А ось, що "містяни" не змогли подолати чужий захист за перші пів години ігрового часу й банально не били по чужих воротах — ось це вже визивало подив та нечуваний ажіотаж.

Класно. Просто класно Манчестер Юнайтед, із усіма його відомими кадровими проблемами, захищався проти потужного опонента. А те, як контратакувала команда тен Гага — це взагалі щось. Тут радше ефективність цих дій вражала у виконанні гостей Вемблі.

"Червоні дияволи" в цій виставі отримали право на монолог. Дуже нетривалий, чесно кажучи. Але сказали від себе все, що лежало на душі продовж усього сезону. На 30 хвилині Гвардіол здійснив головну помилку цього вечора — перекинув м’яч над головою Ортеги, коли Далот виконав невдале закидання з власної половини, і в підсумку весь захист Сіті, немов дурні, дивились на те, як Гарначо забиває в порожні ворота.

Очевидно, що такі моменти б’ють по всьому, що тільки може підпасти під удар. По самолюбству та впевненості — у першу чергу. І саме з цим у "містян" одразу почали виникати проблем. Як не Рашфорд їх мав за це одразу карати другим голом на контратаці, так це зробив Мейну трошки пізні. Просто майстерно вилітали футболісти тен Гага на чужу половину й знущались із захисту суперників.

Звісно, що в другому таймі подібного футболу вже не було. Там і Гвардіола почав долучатись до гри замінами, одна з яких — поява Доку — то радше збірні Україні "на олівець" перед Євро-2024. Але й на полі Жеремі дав результат. Забив гол. Але коли він це зробив? Аж на 87 хвилині! А що до цього було в Сіті?

Купа моментів — як і завжди, цим уже нікого не здивувати. Однак, якщо Голанд б’є в поперечину, а Альварес марнує вихід віч на від із Онана, якого Вокер так і не зламав своїми шаленими дальніми пострілами, то навіть пізній гол Доку з, напевно, помилкою воротаря Юнайтед не зарадив Сіті нічим у цій грі. Команда Гвардіоли знову бігла. Але пробігла повз перемогу.

Фінальний свисток головного арбітра Енді Медлі з Йорка зафіксував перемогу Манчестер Юнайтед в Кубку Англії, тоді як для Манчестер Сіті турнірний шлях обірвався за крок від омріяного трофею.

Манчестер Сіті — Манчестер Юнайтед 1:2
Голи: Доку, 87 — Гарначо, 30, Мейну, 39

Манчестер Сіті: Ортега — Вокер, Стоунз, Аке (Аканджі, 46), Гвардіол — Родрі — Сілва, де Брюйне (Альварес, 56), Ковачич (Доку, 46), Фоден — Голанд.

Манчестер Юнайтед: Онана — Ван-Біссака, Варан, Мартінес (Еванс, 73), Далот — Амрабат, Мейну — Гарначо (Маунт, 90+3), Мактоміней (Лінделеф, 90+3), Рашфорд (Гойлунн, 74) — Фернандеш.

Попередження: Альварес — Мейну