Лондонський Арсенал напередодні не зумів обіграти Евертон на Гудісон Парк, із чим посеред тижня на Енфілді зміг упоратись Ліверпуль, тож у чемпіонських перегонах англійської Прем’єр-ліги вже за підсумками тридцять першого туру стовпчик термометра міг досягти позначки в дуже спекотні 14 очок переваги на користь "червоних". А там уже можна було б рахувати, у якому саме турі команді Арне Слота краще ставити вирішальну крапку в цій історії.

Проте не так швидко. Якщо "каноніри" свій матч проводили на полі команди, яку й досі, але вже неохоче, приписують до переліку борців за виживання в "еліті", то Ліверпуль цими вихідними завітав на Крейвен Коттедж у гості до лондонського Фулгема, який наче й зірок із неба не хапає, але де-не-де, а вдається "дачникам" чіплятись за результат у протистояннях із потужними опонентами. Тим паче, робити це на власному полі.

Уже з перших хвилин було помітно, що команда Марку да Сілви намагатиметься ловити суперників на швидких атака після власного успішного пресингу. І вже на п’ятій хвилині Конате капітулював під тиском Перейри на правому фланзі власного штрафного й подарував супернику можливість прострілити на Муніза, проте того встиг випередити ван Дейк під час спроби завершення.

Однак Ліверпуль зміг трохи збити цей тиск, коли на 14 хвилині Мак Аллістер узяв на себе гру на правому фланзі атаки, протягнув м’яч до чужого штрафного й потужно пробив у дальній кут, а Лено не дотягнувся. Проте цей гол лише трохи відсунув гру від володінь гостей, а коли господарі знову повернулись до свого пресингу на чужу половину, Ліверпуль почав потріскувати на останньому рубежі.

Це одразу отримало свої наслідки. На 23 хвилині Джонс зрізав подачу з правого флангу від Перейри точно під удар зльоту від Сессеньйона в правий кут, а на 32 хвилині Робертсон міг би на завершення серії власних помилок поблизу воріт просто покласти м’яч у ворота за спиною Келлегера, але поступився цим правом Івобі, якого й спонсорував старанно передачами та відскоками.

І щоб Слоту остаточно було, над чим попрацювати під час перерви, Муніз забив третій гол уже за п’ять хвилин, розібравшись на правому фланзі чужих володінь із відскоком від Івобі. Такого провалу в обороні від Ліверпуля ніхто не міг очікувати. Але він стався, і з цим треба було щось робити за 15 хвилин спілкування з тренером.

Фулгем другу половину гри при цьому прогнозовано проводив від оборони. Про атаку чи навіть пресинг на чужій половині там згадали лише під кінець матчу, коли стало вже по-справжньому гаряче. Бо Ліверпуль таки забив другий м’яч із численної спроби, коли на 72 хвилині спіймав суперників на помилці, і Бредлі з правого флангу зіграв до центру штрафного на Діаса, а той носком проштовхнув у дальній кут.

Після чого почалась чергова фаза нагнітання атмосфери в чужому штрафному від "червоних", і якщо говорити в їхньому контексті про якісь "чемпіонські раунди" навряд чи наразі доводиться за такої переваги над Арсеналом, то от у Лено ці "раунди" дійсно настали. А хто, як не голкіпер, мав рятувати команду від ударів Елліотта та, особливо, К’єзи на завершення матчу? Ну, добре, там ще й поперечина одного разу прийшла на допомогу. Але "дачники" зрештою відбились.

У наступному турі лондонський Фулгем гостюватиме у Борнмута, тоді як Ліверпуль прийматиме лондонський Вест Гем.

Фулгем — Ліверпуль 3:2
Голи: Сессеньйон, 23, Івобі, 32, Муніз, 37 — Мак Аллістер, 14, Діас, 72

Фулгем: Лено — Кастань, Андерсен, Бессі, Робінсон — Берге, Лукич (Рід, 76) — Івобі (Тет, 82), Перейра (Сміт-Роу, 76), Сессеньйон (Траоре, 82) — Муніз (Хіменес, 76).

Ліверпуль: Келлегер — Джонс, Конате (Бредлі, 67), ван Дейк, Робертсон (К’єза, 83) — Мак Аллістер, Гравенберх, Собослаї (Елліотт, 55) — Салах, Жота (Нуньєс, 66), Гакпо (Діас, 55).

Попередження: Лукич, Сміт-Роу, Лено