Чим ближче до кубового фіналу — тим більш солідні суперники зустрічаються на шляху кожної з команд, що залишаються при надії довести до логічного завершення боротьбу за трофей. У останній день січня 2023 року, який і без того був доволі напруженим через наближення закриття зимового трансферного вікна, міланський Інтер на полі стадіону Джузеппе Меацца приймав бергамаську Аталанту, яка в цьому сезоні розподіляє сили лише поміж двома внутрішніми турнірами.

Колектив Джан П’єро Гасперіні від самого початку гри намагався виступати на рівних зі своїми суперниками, однак "зміям" відносно швидко вдалось зачинити гостей на їхній половині поля, тож особливих сподівань перехопити ініціативу футболісти з Бергамо не мали. Виключно поодинокі передачі в сподіванні знайти десь поміж захисників Сапату не викликали жодних труднощів під час перехоплення в оборони господарів поля.

Із іншого боку, підопічних Сімоне Індзагі також можна було б дорікнути за не надто впевнену гру в атаці в переважній більшості ігрових ситуацій. Інтер постійно шукав підходи до чужих воріт вертикальними передачами на загострення з флангів, але до Лукаку під завершальний постріл м’яч уперто не йшов через втручання захисників, а спроби використати Ромелу в якості нічогенького стовпа в чужих володіннях особливої вдачі не мали.

Залишалось лише сподіватись на раптову вдачу під час дальніх пострілів, і саме так на завершення першого тайму загрожував воротам суперників Чалханоглу, проте поцілив у праву стійку. Сапата на цей момент відповів ударом головою над воротами з близької відстані на завершення подачі з лівого флангу від Меле, і на тому команди розійшлись відпочивати. Певна річ, маючи на меті разючі зміни у власній поведінці після перерви.

Важко було сказати, чи намагалась Аталанта перехопити ініціативу на початку другого тайму, адже на момент із пострілом Меле з лівого флангу штрафного на 54 хвилині, після якого Гасперіні одразу кинув до бою двох свіжих гравців до атаки, гості пропустили у власні ворота. Наполегливий Лаутаро нарешті завершив боротьбу перед чужим штрафним скиданням на партнера, яким цього разу виявився Дарміан на вході до лівого краю володінь Муссо. Далі відбувся постріл низом у дальній кут, до якого голкіпер не мав можливості дотягнутись.

План керманича "Богині" таким чином не спрацював від самого його застосування, тож виправляти ситуацію довелось шляхом подальших імпровізацій. Аталанта мала певний час перевагу над суперниками у володінні м’ячем на чужій половині, проте критично мало створювала можливостей для завершальних ударів, і зрештою Інтер відтіснив її за центральну лінію. Спроби влаштувати фінальний штурм воріт Онана також не мали успіху, навіть коли в компенсований час Муссо долучався до подач зі стандартів.

Фінальний свисток арбітра Даніеле Кіффі з Падуї відправив до півфіналу Кубку Італії міланський Інтер, тоді як для бергамаської Аталанти турнірний шлях завершився за два кроки до заповітного трофея.

Інтер — Аталанта 1:0
Гол: Дарміан, 57

Інтер: Онана — Дарміан, де Врей, Ачербі — Думфріс (Д’Амброзіо, 77), Барелла, Чалханоглу (Асллані, 72), Мхітарян, Госенс (Дімарко, 71) — Лукаку (Джеко, 71), Мартінес (Корреа, 85).

Аталанта: Муссо — Толой, Джимсіті, Скальвіні (Соппі, 72) — Гатебур (Едерсон, 66), де Рон, Копмейнерс, Меле — Пашалич (Лукман, 54), Бога (Муріель, 67) — Сапата (Гойлунд, 54).

Попередження: Мартінес, Госенс, Корреа — Соппі.