Організатори Кубка Італії колись вирішили, що півфінальній стадії цього турніру, як і гарному вину, треба дати трохи часу для того, щоб настоятись. У календарному вимірі це перетворилось на понад півтора місяці очікування матчів-відповідей цього раунду, і напевно за цей час уболівальники могли й забути, яким чином відбувались баталії в першій іграх, не кажучи вже про таку дрібницю, як їхній рахунок.

Тим паче, коли у випадку зустрічі Комо та міланського Інтера на полі команди Сеска Фабрегаса було зафіксовано нічийний рахунок на табло без голів (0:0). І поки тривала ця перерва поміж матчами Кубка, ці два колективи встигли зіграти поміж собою ще й зустріч другого кола в чемпіонаті, яка завершилась фанти стичним камбеком "змій" на полі суперників із рахунком 4:3. Видовище було найвищого ґатунку, і оскільки ці події відбувались лише трохи більше тижня тому, то на Джузеппе Меацца ми очікували на продовження.

І таки отримали його повною мірою. При чому, за фактично тим самим сценарієм розвитку подій. Бо Комо повністю залишив за собою перший тайм, у якому в Інтера виник момент лише незадовго до перерви з ударом головою від Тюрама, який із лінії воріт вибивав Перроне, а от на протилежному боці поля штрафний майданчик Хосепа Мартінеса подекуди дуже яскраво палав під натиском гостей.

Комо не вдалось оформити швидкий гол, хоча в моментах Паса, Батурини та Кемпфа для цього були всі передумови, і м’яч навіть у праву стійку воріт "змій" влучав. Але на 32 хвилині команда Фабрегаса таки відзначилась зусиллями того-таки Батурини, який замкнув простріл ван дер Бремпта від лицьової на правому фланзі штрафного.

А вже на початку другого тайму через помилку Зелінські на лівому фланзі оборони, яка обернулась на миттєвий пас від Паса на хід Да Куньї до правого флангу штрафного з ударом у дальній кут на завершення, почало здаватись, що Інтер ризикує випасти з цієї гри на повному ходу. Проте в Крістіана Ківу, як виявилось, був план і на цей випадок.

Керманич "нерадзуррі" почав робити заміни, і, серед інших, відмінно на полі вдалось з’явитись Сучичу, який став справжнім героєм останніх хвилин. А тим часом Комо дарма почав давати Чалханоглу розминати свій фірмовий дальній удар, тож на 69 хвилині Хакан у пів колі перед чужим штрафним був уже готовий вкладати м’яч у лівий кут чужих воріт із передачі все того ж хорвата.

Комо одразу після цього мав нагоду закрити дуель так само за рахунок свіжого гравця на полі, але Діао лише втік до правого флангу чужих володінь під закидання з глибини, проте переграти воротаря з гострого кута так і не зміг. Тим часом машина атак Інтера вже розігрілась, і на останніх хвилинах "озеряни" просто не відходили від власних володінь.

І завершилось для Комо це в підсумку дуже погано. Сучич на 86 хвилині подачею з лівого флангу знайшов голову Чалханоглу на ближній стійці, і хто б міг тоді подумати, що вже за три хвилини потому та сама пара гравців "змій" двічі поміж собою розіграє на лівому фланзі штрафного стінку із завершальним ударом хорвата в дальній кут, за рахунок чого команда Ківу з нуля переверне цю гру на власну користь.

Фінальний свисток головного арбітра Сімоне Соцци з Мілану відправив міланський Інтер до фіналу Кубка Італії, тоді як для Комо виступи в поточному розіграші турніру добігли завершення.

Інтер — Комо 3:2 (перший матч — 0:0)
Голи: Чалханоглу, 69, 86, Сучич, 89 — Батурина, 32, Да Кунья, 48

Інтер: Х. Мартінес — Аканджі, Ачербі (Біссек, 74), Аугусто — Луїс Енріке (Думфріс, 84), Барелла, Чалханоглу, Зелінські (Сучич, 60), Дімарко (Діуф, 60) — Бонні (Еспозіто, 74), М. Тюрам.

Комо: Бюте — Рамон, Карлос (Мората, 90), Кемпф — ван дер Бремпт (Смолчич, 80), Перроне, Да Кунья (Какере, 70), Вальє — Пас, Батуріна (Родрігес, 80) — Дувікас (Діао, 70).

Попередження: Перроне